Західне Полісся
Західне Полісся (поль. Polesie Zachodnie, біл. Заходняе Палессе) — етнокультурний регіон.
| Західне Полісся | |
|
| |
| Церква в селі Піща | |
|
| |
| Річка Мухавець | |
Назва
Інші назви — Полісся, Волинське Полісся, Волинсько-поліський край.
Територія
Західна частина в складі Республіки Польща (Підляське, Люблінське воєводство), північна в складі Республіки Білорусь (Берестейська область), південна в складі України (Волинська, Рівненська область). Загальна площа 51 тис. км².
Історія
Західнополіська культурна спільнота сформувалась у додержавний період. Археологи Ю. Кухаренко, І. Русанова, І. Біруля, О. Іов на підставі наявності парних курганів, особливого типу кераміки і поселень, зробили висновок про те, що регіон був заселений переважно волинянами. Не викликає сумніву приналежність населення Західного Полісся до дулібського союзу, оскільки найпоширенішим типом жіночих прикрас є скроневі каблучки у півтора обороти.
Населення
Корінне населення розмовляє західнополіським діалектом української мови. Православні. Поширений протестантизм. В Південному Підляшші переважають римо-католики, т. зв. калакути. Населені пункти, кількість жителів в яких перевищує 50 тисяч осіб: Берестя, Біла-Підляська, Кобрин, Ковель, Пинськ.
Наука
Дослідженнями культури регіону активно займався Полісько-Волинський народознавчий центр Інституту народознавства НАН України (1992–2004), директор Віктор Давидюк.
Природа
Східна частина лежить в басейні Дніпра, західна — Вісли. Розташовано у широколистяно-сосновій провінції підзони змішаних лісів. Найбільші річки: Прип'ять, Західний Буг, Стир, Горинь, Ясельда. На території Західного Полісся знаходиться унікальне карстове озеро Світязь.