Збаразький повіт (ЗУНР)
Збаразький повіт — адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини, ЗУНР, потім — Тарнопольського воєводства Другої Польської республіки у 1921—1939 роках, СРСР (1939—1940). Територія сучасного Збаразького району Тернопільської області (крім північної частини, що входила до складу Волинського воєводства).
| Збаразький повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat zbaraski | |||||||||||
 | |||||||||||
| Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща | ||||||||||
| Воєводство | Тернопільське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Збараж | ||||||||||
| Населення: | 65 600 | ||||||||||
| Площа: | 740 | ||||||||||
| Густота: | 89 | ||||||||||
| TERYT: | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Адміністративний центр — місто Збараж, населення якого становило близько 8 500 мешканців
Географія
Територія становила 740 км². Населення — 65 450.
Збаразький повіт знаходився на північному сході Тарнопольського воєводства. З півдня межував зі Скалатським, на заході з Тернопільським повітами Тарнопольського воєводства. На півночі — з Волинським воєводством.
У складі Тарнопільського воєводства
Включений до складу Тернопільського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
Адміністративний поділ
Законом Польщі 12 лютого 1926 р. присілок «Чагарі-Збаразькі» вилучено з міської гміни (громади) Збараж і утворено самоврядну адміністративну гміну[1].
1 жовтня 1927 р. вилучено частини гмін (громад) Вищі Луб'янки і Нижчі Луб'янки та з них утворено самоврядну адміністративну гміну Новий Роговець[2].
1 жовтня 1931 р. значна частина земель села Іванчани передані селу Курники[3].
Відповідно до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 14 липня 1934 року «Про поділ повіту Збаразького у воєводстві Тарнопольському на сільські ґміни», 1 серпня 1934 року у Збаразькому повіті дотогочасні сільські гміни (самоврядні громади) були позбавлені функції самоврядування і об'єднані в новоутворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям)[4].
Міста (міські ґміни)
Сільські ґміни
Кількість:
1920—1926 рр. — 59
1926—1927 рр. — 60
1927—1934 рр. — 61
1934—1939 рр. — 9
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Населення
У 1907 році грекокатолики становили 62 % населення повіту[5].
У 1939 році в повіті проживало 69 940 мешканців (42 600 українців-грекокатолики — 60,91 %, 12 540 українців-латинників — 17,93 %, 10 320 поляків — 14,76 %, 605 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 3 855 євреїв — 5,51 %)[6].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 65 579 населення ніби-то було аж 32 740 (49,92 %) поляків при 29 609 (45,15 %) українців, 3 142 (4,79 %) євреїв і 7 (0,0 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.
Радянський період
27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[7].
17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Збаразький і Новосільський райони.
Примітки
- Dz.U. 1926 nr 22 poz. 130 Ustawa z dnia 12 lutego 1926 r. o utworzeniu samodzielnej gminy wiejskiej «Czachary-Zbaraskie» w powiecie zbaraskim. (пол.)
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 16 lipca 1927 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Nowy Rogowiec w powiecie zbarazkim, województwie tarnopolskiem. (пол.)
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 10 czerwca 1931 r. o zmianie granic gmin wiejskich Kurniki i Iwanczany w powiecie zbaraskim, województwie tarnopolskiem. (пол.)
- Dz.U. 1934 nr 64 poz. 571 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu zbaraskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. (пол.)
- Українці. Частка у населенні повітів
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 98-100
- Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
