Кобилля

Коби́лля — село в Україні, у Тернопільському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Гніздечна, на заході району.

село Кобилля
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Кобильська сільська рада
Код КАТОТТГ UA61040150240063242
Основні дані
Засноване 1545
Населення 743
Територія 1.630 км²
Густота населення 492.02 осіб/км²
Поштовий індекс 47334
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°46′31″ пн. ш. 25°36′34″ сх. д.
Водойми Гніздечна
Відстань до
районного центру		 20 км
Місцева влада
Адреса ради 47334, с.Кобилля
Карта
Кобилля
Кобилля
Мапа

 Кобилля у Вікісховищі

Населення — 743 осіб (2014).

Історія

Поблизу Кобилля виявлено археологічні пам'ятки черняхівсько-вельбарської, давньоруської культур та римські монети.

Перша письмова згадка –1545 р. У середині 16 ст. село власність Острозьких. Назва, ймовірно, від роду занять мешканців – розводили коней; можливо, від слова “кобильниця” – рід різновиду рослини хвощ чи від прізвища першопоселенця – Кобиленський (Кобильницький).

На початку 17 ст. населений пункт зруйнували татари. Село згадане під час Національно-визвольної революції українського народу 1648–1676 рр.

У 1734 р. загін гайдамаків пограбував Кобилля, зокрема господарство Й. Коллонтая.

1790 р. у документах згадана дерев’яна церква з чудотворним образом Матері Божої (Богородиці Одигітрії).

У селі здавна розвинуте килимарство (на початку 19 ст. високо цінували вироби килимарів братів Івахових; у 1961 р. в Києві вироби місцевих килимкарів відзначені дипломами); велика земельна власність належала родині Смаржевських.

У 19–на початку 20 ст. (до Першої світової війни) між селами Кобилля і Старий Олексинець (нині Кременецького району) щороку на десяту п’ятницю відбувався хресний хід. У 1882 р. проживало 890 осіб, із них – 772 українці, власник маєтку – О. Смаржевський; у 1914 р. в селі – 1181 мешканець; функціонували фільварок, 2 крамниці, корчма.

У 1919 на кошти Тадеуша Смаржевського збудовано костел.

В УСС та УГА воювали близько 80 уродженців села, серед них – сотник УСС Т. Коваль, офіцер УГА Я. Тивонюк. Діяли філії товариств “Просвіта” (від 1880 р.), “Січ”, “Луг”, “Сільський господар”, “Союз Українок”, “Хліборобський вишкіл молоді”, а також Братство тверезості, аматорський драматичний гурток, кооператива “Зоря”; працювали початкова школа, млин Ісаака Тененбаума, молочарня.

Протягом 1934–1939 рр. село належало до ґміни Доброводи.

4 липня 1941 р.–5 березня 1944 р. Кобилля – під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 68 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики – понад 120 осіб; у т. ч. учасники Збаразького повстання в грудні 1939 р. І. Білецький, П. Грещук, Г. Дворніцький, М. Дундер, Г. Іваніцький, Г. Кобиленський, М. Коваль, В. Котик, І. Рожук, М. Сапун, Г. Шафранський, Данило і Нестор Ясіновські та ін.; криївка була в стодолі о. П. Коваля. [1]

У січні 1950 р. в селі створено колгосп; у 1990-х рр. розпайований.

Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[2].

Промисли

У Кобиллі здавна розвинуте килимарство.

Є став.

Пам'ятки
Греко-католицька церква
Православна церква (ПЦУ)
Пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року

Є церква святого Юрія (1885, мурована; збудована на місці дерев’яної), каплиця греко-католицької конфесії (1910, кам'яна; у 1990-х перебудована з костелу), Дім молитви ХВЄ (1935, кам'яний). Встановлено пам'ятні хрести на честь тверезості (1875) та скасування панщини (відновлено 1995), споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1970), насипана символічна могила Борцям за волю України.

Пам'ятний знак «Хрещення Ісуса Христа»

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на вулиці Зарічна, в центрі села (за будинком культури).

Виготовлена із каменю-вапняку та металу.

Скульптура — 1,1 м, постамент — 1,5х0,65х0,65 м, цоколь — 0,5х1,45х1,45 м, площа — 0,0016 га.[3]

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І—ІІ ступенів, клуб, бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, торговельний заклад.

Відомі люди

Народилися
  • Теодозій Коваль (1893–1985) — сотник Леґіону УСС
  • Євстахій Ясіновський (1899–1982) — педагог, літератор
  • Іван Сайчук (1904 р. н.) — священик, мученик за віру
  • Андрій Івахів (1909–1992) — український килимар.
  • Павло Коваль (1913–1981) — релігійний діяч.
  • Григорій Хома (1942 р. н.) — український вчений, доктор фізико-математичних наук, професор.
  • Тарас Шафранський (1943–2006) — лікар, український педагог і громадський діяч.
  • Григорій Грещук (1950 р. н.) — член Національної спілки журналістів України. Працював редактором відділу політики і національного відродження газети “Тернопіль вечірній”, редактором газети “Тернове поле”, кореспондентом обласної газети “Свобода”. Автор книги “Так поставало Тернопілля”.
  • Іван Коваль (1969 р. н.) — український літератор, журналіст, редактор. Автор книги "Благання розтерзаних літер[4]".
  • Віталій Шафранський (1975 р. н.) — заслужений працівник соціальної сфери України, громадський діяч.
  • Юрій Юрик (1977 р. н.) — кандидат історичних наук, громадський діяч.
  • Тарас Юрик (1980 р. н.) — український політик. Народний депутат України 8-го скликання.

Джерела

Примітки
  1. Syroti︠u︡k, Oleh,; Unii︠a︡t, Viktor,; Сиротюк, Олег,; Уніят, Віктор,. Ternopilʹshchyna : istorii︠a︡ mist i sil. Ternopilʹ. ISBN 978-966-457-228-3. OCLC 923179274.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 року № 112.
  4. Коваль, Іван (2015). Благання розтерзаних літер (українська). Київ: Грамота. с. 55. ISBN 978-966-349-510-1.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.