Збігнєв Запасєвич
Збіґнєв Ян Запасєвич (пол. Zbigniew Jan Zapasiewicz) (13 вересня 1934, Варшава — 14 липня 2009, Варшава) — польський актор, режисер та педагог.
Збігнєв Запасєвич | ||||
---|---|---|---|---|
пол. Zbigniew Zapasiewicz | ||||
Народився |
13 вересня 1934[1][2][…] Варшава, Польська Республіка[1] | |||
Помер |
14 липня 2009[3][1][…] (74 роки) Варшава, Польща[1] | |||
Поховання | Військові Повонзки | |||
Громадянство | Польща | |||
Діяльність | викладач університету, актор театру, кіноактор, театральний режисер, кінорежисер | |||
Alma mater | Театральна академія імені Александра Зельверовича | |||
Заклад | Театральна академія імені Александра Зельверовича | |||
Роки діяльності | з з 1971 | |||
У шлюбі з | Olga Sawickad | |||
IMDb | nm0953168 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Збігнєв Запасєвич у Вікісховищі |
Життєпис
Син Збігнєва Запасєвича, громадського активіста. Його сім'я була пов'язана з театром, дядьками були актор Ян Кречмар та театральний режисер Єжи Кречмар. Був одружений на актрисі Ользі Савицькій.
1951—1952 рр. навчався на хімічному факультеті Варшавського технологічного університету. 1956 року закінчив Державний інститут театрального мистецтва у Варшаві. У цьому інституті у 1969—1971 роках був заступником декана акторського факультету; з 1979 р. — доцентом, в 1981—1987 рр. — деканом і заступником декана режисерського факультету, з 1987 року професором.
1956 року дебютував у ролі Евариста Галуа у виставі «Минулої ночі» (за Леопольдом Інфельдом) у театрі «Молода Варшава».
За період своєї акторської кар'єри грав у таких театрах: «Молода Варшава» та «Класичний» (1956—1959), «Сучасний» (1959—1966), «Драматичний» (1966—1983). «Загальний» (1983—1987). У 1987—1990 рр. — генеральний та художній керівник Драматичного театру. Пізніше працював у Польському театрі у Варшаві. В останні роки життя він співпрацював з театром «Загальний» у Варшаві. Протягом багатьох років він був постійно співпрацював з Краківським «Сцена STU». Його перший дебют на екрані відбувся в 1963 році. Як актор, він також співпрацював з Театром Польського радіо.
Дворазовий лауреат премії Тадеуша Бой-Желенського за видатні акторські вистави (1973) та за акторську гру у «Космосі» Вітольда Ґомбровича в режисурі Єжи Яроцького в Національному театрі та «Запасєвич грає Беккета» в театрі «Загальний» під керівництвом Антонія Лібера (2006).
Збігнєв Запасєвич помер від раку печінки. Згідно з його останнім заповітом, урна з його прахом була похована 22 липня 2009 року на Алеї Заслужених на Військовому кладовищі в Повонзках у Варшаві.
Відзнаки і нагороди
- Великий хрест Ордена Відродження Польщі (посмертно) [4]
- Командор із зіркою Ордена Відродження Польщі (30 квітня 2001)[5]
- Кавалер Ордена Відродження Польщі (1979)
- Золотий хрест Заслуги (1974)[6]
- Золота Медаль Заслуги в обороні держави (2002)
- Золота медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis» (22 lipca 2009, під час похорон)[7]
- Заслужений діяч культури Польщі
Фільмографія
- 1963 Wiano
- 1964 Spotkanie ze szpiegiem
- 1965 Sposób bycia
- 1966 Ktokolwiek wie...
- 1966 Bariera
- 1967–1968 Ставка більша за життя
- 1970 Szansa
- 1971 Za ścianą
- 1971 Проблемний гість
- 1972 Ocalenie
- 1972 Wyspy szczęśliwe
- 1973 Nocleg
- 1973 Drzwi w murze
- 1974 Земля обітована
- 1974 Urodziny Matyldy
- 1975 Skazany
- 1975 Mazepa
- 1975 Dzieje grzechu
- 1976 Ostatnie takie trio
- 1976 Tylko Beatrycze
- 1976 Con amore
- 1976 Захисні кольори
- 1977 Lalka
- 1977 Pasja
- 1977 Akcja pod Arsenałem
- 1977 Polskie drogi
- 1978 Szpital przemienienia
- 1978 Koty to dranie
- 1978 Bez znieczulenia
- 1979 Doktor Murek
- 1979 Drogi pośród nocy
- 1979 Panny z Wilka
- 1979 Kung-fu
- 1980 W biały dzień
- 1980 Kontrakt
- 1980 Gorączka
- 1981 Випадок
- 1981 Dziecinne pytania
- 1981 Z dalekiego kraju
- 1982 Matka Królów
- 1982 Imperatyw
- 1982 Choinka strachu
- 1984 Рік спокійного сонця
- 1984 Idol
- 1984 Baryton
- 1985 C.K. Dezerterzy
- 1985 ... jestem przeciw
- 1986 Maskarada
- 1987 Короткий фільм про вбивство
- 1989 Майстер і Маргарита (телесеріал)
- 1989 Po upadku. Sceny z życia nomenklatury
- 1990 Le Retour
- 1992 Psy
- 1992 Skąpiec
- 1992 Listopad
- 1992 Enak
- 1993 Obcy musi fruwać
- 1997 Piękna twarz
- 1997 Ambasador
- 1997 Układanie życia
- 1998 Urok wszeteczny (Opowieści weekendowe)
- 1998 O wielkim wstydzie
- 1998 Garby
- 1998 Wojna z rzeczami
- 1998 O sławnym człowieku
- 1998 Czerwona łata jako narrator
- 1998 Вогнем і мечем
- 1998 Демони війни
- 1999 Egzekutor
- 2000 Człowiek, jakich wielu (L’homme des foules)
- 2000 Життя як смертельна хвороба, що передається статевим шляхом
- 2001 Suplement
- 2001 Marszałek Piłsudski
- 2002 Sesja kastingowa
- 2003 Defekt
- 2005 Persona non grata
- 2007 Nadzieja
- 2009 Rewizyta
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #130193208 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Filmportal.de — 2005.
- http://www.polskieradio.pl/thenews/culture/artykul112076_profound_loss_for_polish_theatre.html
- M.P. z 2010 r. nr 8, poz. 74.
- M.P. z 2001 r. nr 21, poz. 340 – pkt 2.
- Odznaczenia dla wybitnych twórców i działaczy kultury. „Dziennik Polski”. Nr 175 (9456), s. 2, 26 lipca 1974.
- Pogrzeb Zbigniewa Zapasiewicza (пол.). 22 липня 2009. с. mk.gov.pl. Процитовано 9 серпня 2009.
Джерела
- Zbigniew Zapasiewicz.https://filmpolski.pl/fp/index.php?osoba=111708
- Zbigniew Zapasiewicz. http://www.encyklopediateatru.pl/osoby/140/-