Здзіслава Сосніцька

Здзіслава народилася в сім'ї Романа і Казімежи Сосніцьких. Батько — військовик, закінчив кадетський корпус у Вільнюсі. Живучи в Каліші, співав у місцевому хорі. У цій родині любов до музики прищепили Здзіславі та її сестрі - Еві.

Засвоївши від матері ази музики, 1952 року Здзіслава стала відвідувати Каліську початкову музичну школу, а тоді — Каліську середню школу (клас фортепіано). У 1961-му вона одержує Шопенівську стипендію, яка дала право взяти участь у конкурсі імені Шопена, однак Здзіслава не скористалася цією нагодою. Не обмежившись грою на фортепіано, володіючи сильним голосом зі шкалою 2,5 октави, вона стала вокалісткою біґ-бітового гурту «Алабама». У 1962 році взяла участь у конкурсі молодих талантів, виступила на Фестивалі молодих талантів у Щеціні й увійшла в десятку найкращих. У червні 1963 року на Фестивалі радянської пісні в Зеленій Ґурі Сосніцька здобула другу премію. У той же час вона відвідує загальноосвітній ліцей імени Анни Яґеллонки, де бере участь у заходах, пов'язаних з музикою.

У 1964-му вступає на музично-педагогічний факультет Познанської державної вищої музичної школи імени Падеревського, не добравши двох балів, щоб вступити на факультет теорії музики. Там вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком Єжи Баєром — студентом, головою студентського клубу «Нурт». Ставши учасницею цього клубу, виступає у «Студентському театрику». Виконує, зокрема, пісні Окуджави та Вертинського. У 1964 році на ІІІ Фестивалі студентської пісні в Кракові вона здобуває першу премію.

1965-го Здзіслава одержує відзнаку у Вроцлаві на студентському фестивалі «Джаз над Одрою» як вокалістка Познанського джазового квартету й бере участь у студентських виступах в Марселі та Осло, а на Національному Фестивалі польської пісні в Ополє удостоєна відзнаки за дебют.

У 1966 році співак, композитор музики для фільму Chudy i inni («Бідняк і інші» Войцех Кіляр запропонував їй записати саундтрек для однойменної стрічки, і це стало дебютом Здзіслави в кіно. Прем'єра відбулося 24 лютого 1967 року.

15 червня 1968-го стала магістром мистецтв. На захисті диплому диригувала оркестром, що виконав «Курпівські пісні» Кароля Шимановського і «Ave Verum» Вольфґанґа Амадея Моцарта.

Цього ж року вона недовго співпрацює з гуртом «Бізони» Збіґнева Бізоня, а тоді з групою «Трамп» Губерта Шимчинського, яка 28 грудня 1969 дебютувала на Польському телебаченні у програмі «Біла дама». У січні 1970 року «Бізони» виступили в програмі Telewizyjna Giełda Piosenki («Телевізійна біржа пісні»).

Дебютний альбом Здзіслави Сосніцької вийшов у січні 1972 року тиражем 250 тисяч примірників. Було три його випуски. Загальний тираж — 750 тисяч. Альбом нагороджено премією Złota Płyta — «Золота платівка».

Особлива історія пісні «Дім, який я маю» на музику Марека Севена й слова Яна Залевського: у 1971 році вона виконала її на фестивалі в Ростоку й здобула приз глядацьких симпатій та другу премію. У серпні цього ж року на Міжнародному фестивалі пісні в Сопоті співачка з цією ж піснею мала третю премію, премію глядацьких симпатій, премію від фоторепортерів і від газети «Ґлос Вибжежа» («Głos Wybrzeża»). Загалом «Дім, який я маю» записано на 26 платівках, виконано також у «Полюванні на капелюх» — шостій частині телесеріалу «Подорож за одну усмішку», прем'єра якого відбулася в січні 1972 року.

Виступивши у 1972-му на гала-концерті в Канні з «Домом, який я маю» та «Іншими сльозами», Сосницька дістала від Франсіса Ле запрошення на фестиваль у Каракасі Festiwal de Onda Nueva. Там за виконання пісні «Ти близько» здобула відзнаку. Цього ж року взяла участь у болгарському фестивалі «Золотий Орфей» (пісні «Ноктюрн» і «Щодня подумай про мене хоч раз» — перша премія), у Світовому фестивалі поп-пісні в Токіо (друга премія) й фестивалі «Coupe d'Europe Musicale» (Ґмунден, Австрія) — за пісні «Інші сльози» та «Щодня подумай про мене хоч раз» — перша премія в категорії індивідуальних виконавців і друга премія в категорії гуртових виконавців. На ІІІ Фестивалі солдатської пісні в Колобжегу здобула першу премію — «Золотий перстень» за пісню «Тоді не було троянд».

У 1972 і 1973 роках співачку відзначено «Золотим стрижнем сезону» (Złoty Gwóźdź Sezonu) в опитуванні, яке провів «Кур'єр польскі», а також званням «Великополянин 1972 року».

У 1974–1977 вона виступала як вокалістка з формацією Ergo Band — «Ерґо бенд», гуртом Януша Комана і зі своєю групою Studio — «Студіо». Співпрацювала також із оркестром Польського радіо і телебачення в Катовицях та з групою Alex Band — «Алекс бенд» Александра Малішевського. У 1974 — 80 співпрацювала з театром-рев'ю Friedrichstadtpalast у Берліні, де реалізувала близько 250 програм.

1976-го взяла участь у фестивалі First International Film and Popular Song Festival (Стамбул) й дістала премію від музичних критиків за пісню «He Loves Me», мелодію якої сама створила, а слова написав Богдан Олевич. Наступного року здобула гран-прі «Золота платівка» на фестивалі в Сопоті за пісню, до якої сама написала музику, — «Кохати — це жити», а також другу премію й премію від глядачів на фестивалі Schlagerfestival der Ostseestaaten в Ростоку. У 1977 році стала Міс Об'єктив на Вітчизняному фестивалі польської пісні в Ополє. У 1979 і 1988 роках на цьому ж фестивалі здобула, відповідно, першу премію за пісню «Прощай, літо, на рік» і почесне ґран-прі — за весь доробок у творчості.

У 1977 році взяла участь у створенні фільму Wodzirej — «Вожак»[2], а 1983 року зіграла роль Сумної Княжни в кінофільмі «Академія пана Ляпки».

З вересня 1991-го по квітень 1992 року виступала у Ґдинському музичному театрі у спектаклі «Мюзикли, мюзикли», виконуючи арії з мюзиклів «Коти» (Cats), «Евіта» (Evita), «Привид опери» (Phantom Of The Opera) і «Вест-сайдівська історія» (West Side Story).

1996 року вона виступила у Ґдинському театрі імени Данути Бадушко у спектаклі Me and …mój teatr — «Me and… мій театр».

Загалом, у доробку співачки 12 великих грамплатівок, 10 телеконцертів, участь у близько трьохста музичних телепрограмах, як-от Śpiewające Fortepiany — «Співочі фортепіано», Jaka to melodia — «Яка це мелодія» і Droga do Gwiazd — «Дорога до зірок». Під іменем Варбара Баєр вона написала слова, зокрема, до таких своїх пісень:

• «Такий день трапляється один раз», 1972
• «Кохати — це жити», 1977
• «Раз на якийсь час», 1978

З листопада 2002 року п. Здзіслава на Першому каналі Польського радіо вела цикл радіопрограм, присвячених пісенній творчості та фестивалям пісні. Вона є членом Спілки сценічних авторів і композиторів. Співачка належить до членів Спілки авторів ССАК (Спілки сценічних авторів і композиторів).

У квітні 2014 року фірма Polskie Nagrania Muza випустила ремейки всіх студійних альбомів співачки (за винатком «Musicals»), що містять також додаткові записи.

1979 року Здзіславу Сосніцьку нагороджено Золотим Хрестом Заслуги.

За заслуги на міжнародних фестивалях пісні й за вклад у розвиток польської музики 1987 року міністр культури і мистецтва Польщі нагородив Здзіславу Сосніцьку відзнакою «За творчий доробок у галузі пісенного мистецтва».

У 1988-му на фестивалі польської пісні в Ополє співачка дістала ґран-прі за весь творчий доробок.

• Фестиваль радянської пісні (Зелена Ґура, 1963) — друга премія
• Національний фестиваль студентської пісні (Краків, 1964) — перша премія
• Фестиваль Jazz nad Odrą — «Джаз над Одрою» (Вроцлав, 1965) — перша премія
• Фестиваль польської пісні в Ополе:

1965 рік — перша премія в конкурсі «Нові голоси»

1977 рік — Міс Об'єктив

1979 рік — перша премія

1988 рік — ґран-прі за весь творчий доробок

• Сопотський міжнародний фестиваль пісні:

1971 рік — третя премія і премія глядацьких симпатій

1977 рік — Grand Prix du Disque — гран-прі «Золота платівка»

• Schlagerfestival der Ostseestaaten — Фестиваль шляґерів країн Балтики (Росток, 1977), друга премія і премія глядацьких симпатій
• Фестиваль MIDEM Cannes (Канн, 1972), участь у гала-концерті
• Фестиваль International Onda Nueva Caracas (Каракас, 1972) — відзнака
• Фестиваль «Золотий Орфей» (Варна, 1972), перша премія
• Фестиваль Word Popular Song Festiwal (Токіо, 1972) — друга премія
• Фестиваль Coupe d'Europe Musicale (Ґмунден, 1972) — перша і друга премії
• Фестиваль солдатської пісні в Колобжеґу (1972) — перша премія
• Фестиваль First International Film and Popular Song Festival (Стамбул, 1976) — премія від музичних критиків

• A kto się kocha w tobie — «А хто в тебе закоханий» (сл. Bogdan Olewicz — Богдан Олевич, муз.  — Анджей Кожиньський)
• Aleja gwiazd — «Алея зірок» (сл. Marek Dutkiewicz — Марек Дуткевич, муз. Romuald Lipko — Ромуальд Ліпко)
• Bez ciebie jesień — «Без тебе осінь» (сл. Jacek Bukowski — Яцек Буковський, муз. Mikołaj Hertel — Миколай Гертель)
• Będzie, co ma być — «Буде, що має бути» (сл. Andrzej Mogielnicki — Анджей Могельницький, муз. Romuald Lipko — Ромуальд Ліпко)
• Brak mi kogoś — «Бракує мені когось» (сл. J. Korczakowski — Й. Корчаковський, муз. Adam Skorupka — Адам Скорупка)
• Codziennie pomyśl o mnie chociaż raz — «Щодня подумай про мене хоч раз» (сл. Zbigniew Stawecki — Збіґнев Ставецький, муз. Janusz Szczygieł — Януш Щиґел)
• Cygańska letnia noc — «Циганська літня ніч» (сл. Jerzy Ficowski — Єжи Фіцовський, муз. Stefan Rembowski — Стефан Рембовський)
• Człowiek nie jest sam — «Людина не сама» (сл. Яцек Циган, муз. Wojciech Trzciński — Войцех Тшцінський)
• Czy jest gdzieś taki ktoś — «Чи є десь ще хтось такий» (сл. Bogdan Olewicz — Богдан Олевич, муз. Zbigniew Górny — Збіґнев Ґурний)
• Deszczowy wielbiciel — «Дощовий шанувальник» (сл. Яцек Циган, муз. Seweryn Krajewski — Северин Краєвський)
• Dom, który mam — «Дім, який маю» (сл. Jan Zalewski — Ян Залевський, муз. Marek Sewen — Марек Севен)
• Tede feat. Zdzisława Sośnicka Jak Żyć  — «Tede feat. Здзіслава Сосницька. Як жити»
• Jeden świat — «Один світ» (сл. Jonasz Kofta, муз. Janusz Koman — Януш Коман)
• Wiem, że jesteś lwem — «Знаю, що ти лев» (сл. Яцек Циган, муз. Marek Stefankiewicz — Марек Стефанкевич)
• Julia i ja — «Юлія і я» (сл. Bogdan Olewicz — Богдан Олевич, муз. Marceli Trojan — Марцелі Троян)
• Kochać znaczy żyć — «Кохати — це жити» (сл. Jonasz Kofta — Йонаш Кофта, муз. Barbara Bajer — Барбара Баєр)
• Mam w ramionach świat — «Обіймаю світ» (сл. Janusz Kondratowicz — Януш Кондратович, муз. Ryszard Poznakowski — Ришард Познаковський)
• Nie było wtedy róż — «Тоді не було троянд» (авт. F. Nowak — Ф. Новак, K. Settmeyer — К. Сеттмеєр, Jadwiga Urbanowicz — Ядвіга Урбанович)
• Nie czekaj mnie w Argentynie/Don't Cry for Me Argentina — «Не чекай мене в Аргентині» (пол. сл. Bogdan Olewicz — Богдан Олевич, муз. Andrew Lloyd Webber — Ендрю Ллойд Веббер; з мюзиклу Evita — «Евіта»
• Nie ma drogi dalekiej- «Немає далекої дороги» (сл. Leszek Bogdanowicz — Лешек Богданович, муз. Zbigniew Stawecki — Збіґнев Ставецький)
• Pamięć/ Memory — «Пам'ять» (пол. сл. Яцек Циган, ориг. сл. Томас Еліот, муз. Ендрю Ллойд Веббер, з мюзиклу Koty — «Коти»
• Raz na jakiś czas — «Раз на якийсь час» (сл. Bogdan Olewicz — Богдан Олевич, муз. Barbara Bajer — Барбара Баєр)
• Realia — «Реалії» (сл. Яцек Циган, муз. Krzesimir Dębski — Кшесимир Дембський)
• Sceny z życia artystek — «Сцени з життя артисток» (сл. Яцек Циган, муз. Aleksander Maliszewski — Александер Малішевський)
• Serce pali się raz — «Серце горить один раз» (сл. Marek Dutkiewicz — Марек Дуткевич, муз. Romuald Lipko — Ромуальд Ліпко)
• Taki dzień się zdarza raz — «Такий день трапляється один раз» (сл. Jadwiga Urbanowicz- Ядвіга Урбанович, муз. Leszek Bogdanowicz — Лешек Богданович, Barbara Bajer — Барбара Баєр)
• Uczymy się żyć bez końca — «Вчимося жити безконечно» (сл. Яцек Циган, муз. Wojciech Trzciński)[3]
• W kolorze krwi — «Барва крови» (сл. Marek Dutkiewicz — Марек Дуткевич, муз. Romuald Lipko — Ромуальд Ліпко)
• Z tobą chcę oglądać świat — «Хочу з тобою розглядати світ» (сл. Jonasz Kofta — Йонаш Кофта, муз. Zbigniew Wodecki — Збіґнев Водецький) — дует зі Збіґневом Водецьким
• Ze mną bądź — «Будь зі мною» (сл. M. Łebkowski — М. Лебковський, S. Werner — С. Вернер, муз. Hubert Szymczyński — Губерт Шимчинський)
• Żegnaj, lato, na rok — «Прощай, літо, на рік» (сл. Bogdan Olewicz — Богдан Олевич, муз. Wojciech Trzciński — Войцех Тшцінський)

Виступ Здзіслави Сосніцької на фестивалі в Токіо (листопад 1972) став наслідком також того, що кілька місяців перед тим вона, добравшись на пісенний конкурс у Каракасі, втратила свій багаж у літаку, який полетів далі — до Токіо. Співачка залишилася з п'ятьма доларами, без нот для оркестру й без сценічних суконь. Поїхавши на фестиваль у японській столиці, вона одержала цю згубу[4].

• За основу цієї статті взято матеріал із її відповідника у польській Вікіпедії, а також статтю Агнешки Кацаляк на офіційному сайті співачки
• Wolański R. Zdzisława Sośnicka // Leksykon Polskiej Muzyki Rozrywkowej. — Warszawa : Agencja Wydawnicza «MOREX», 1995. — S. 199—200. — ISBN 83-86848-05-7. (пол.)

• Офіційний сайт Здзіслави Сосницької
• Сайт «Film polski»
• Сайт «Filmweb»
• Сайт «Е-teatr»
• Пісня «Пам'ять» у виконанні Здзіслави Сосницької
• Пісня «Дім, який я маю» у виконанні Здзіслави Сосницької
• Пісня «Прощай, літо, на рік» у виконанні Здзіслави Сосницької
• Офіційна сторінка Здзіслави Сосницької у «Фейсбуці»
• Zdzisława Sośnicka.