Зозульки Траунштайнера

Народних назв для зозульок Траунштайнера не зафіксовано, натомість, цей вид у науковій літературі описували під назвами зозу́линець Траунште́йнера, пальчатокорі́нник Траунште́йнера[1]. Остання назва особливо поширена і часто використовується як синонім або, навіть, замінник основної. Термін «пальчатокорінник» походить від форми бульб, які розділені на кілька видовжених частин і нагадують розчепірені пальці людської долоні. Видовий епітет у всіх трьох наукових назвах наданий на честь тирольского аптекаря Йозефа Траунштайнера (1798—1850).

Суцвіття світлішого забарвлення (Німеччина).

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 10-30 (зрідка до 50) см, геофіт. Бульби розділені на 2-3 лопаті із довгими тонкими кінчиками, що нагадують пальці.

Стебло пряме, часто звивисте, тонке, ніжне, у нижній частині блідо-зелене, в середній — зелене, у верхній частині набуває темно-червоного або пурпурового забарвлення. Листків від 2 до 5 (найчастіше 3-4), вони сидячі, стеблеосяжні, бувають від вузьколінійних до ланцетних, вздовж складені, неясно килюваті, тупо загострені, спрямовані догори. Листкові пластини зелені, часто на верхньому боці вкриті коричнево-пурпуровими крапками. Довжина листків коливається від 3 до 15 см, ширина становить в середньому 0,5-1,5 см. Жилкування паралельне.

Суцвіття — нещільний колос, складений із невеликої кількості квіток (зазвичай 5-15), завдовжки 3-10 см. Приквітки за розміром майже дорівнюють квіткам, ланцетні, коричнево-пурпурові. Квітки зигоморфні, двостатеві, п'ятичленні, завширшки 10-15 мм. Губа завдовжки 6-10 мм, завширшки 7-13 мм, оберненояйцеподібна, короткотрилопатева, середня її лопать довша за бічні і значно вужча. Шпорець завдовжки 9-13 мм, завширшки 2-3,5 мм, вузький, прямий або ледь зігнутий на кінці, розташований горизонтально або спрямований вниз. Слід зауважити, що квіткам цього виду властива ресупінація — перекручування квітконіжок, внаслідок чого, губа опиняється внизу. Загалом забарвлення квіток фіолетове або пурпурове, при основі губи помітна біла пляма із чіткими або розмитими контурами, на її поверхні вирізняються темно-червоні крапки, а інколи й штрихи — неясні, якщо біла пляма розмита або більш виразні, якщо вона контрастна. Дуже рідко трапляються майже білі квітки. Плід — довгаста коробочка. Насіння дуже дрібне.

Число хромосом 2n = 80 свідчить, що цей вид належить до тетраплоїдів.

Зозульки Траунштайнера належать до євро-сибірських рослин із бореальним типом ареалу. Сталі популяції цього виду знайдені на теренах Скандинавського півострова, у Центральній Європі (переважно в Альпах) і далі на схід аж до кордонів Західного Сибіру. По всій зоні розповсюдження ця орхідея зростає розсіяно, нечисельними ізольованими популяціями.

У Фінляндії найчисельніші популяції зозульок Траунштайнера збереглися на півночі та сході країни, на півдні знаходять лише поодинокі особини. Так само, відносно чисельний цей вид у Карелії. У Німеччині зозульки Траунштайнера трапляються на півдні країни, у Шварцвальді. У Швейцарії цей вид рідкісний, відмічений лише на північному сході країни. У Чехії зростає лише один з підвидів — Dactylorhiza traunsteineri subsp. turfosa. У Польщі ця рослина, так само як у Німеччині та Швейцарії, приурочена до гірських областей і трапляється, перш за все, у Судетах і Татрах, крім того, в цій країні осередки зозульок Траунштайнера знайдені у Сілезії, Мазурах і Померанії. В Україні цей вид поширений на Закарпатті, у Розточчі, Поліссі. Раніше описані осередки у лівобережному степу, ймовірно, не збереглися[2]. Є повідомлення про знахідки цієї рослини на островах Ірландія та Велика Британія, втім, деякі науковці ставлять їх під сумнів і стверджують, що в цих випадках, скоріше за все, йдеться про один з підвидів зозульок травневих (Dactylorhiza majalis subsp. traunsteinerioides)[3]. Південна межа ареалу зозульок Траунштайнера пролягає через Італію, Іспанію, Францію, де цей вид також приурочений до гірських, прохолодніших, регіонів таких як Вогези, Юра тощо.

Рослина морозостійка, добре переносить низькі температури навіть за відсутності стійкого снігового покриву, вологолюбна, віддає перевагу ґрунтам із лужною реакцією, а саме, вапняковим, втім, може рости і на кислуватих. Зростає на мезо- та оліготрофних болотах (здебільшого сфагнових), на заболочених луках, а також на межі боліт і соснових або чорновільхових лісів. У гірських районах популяції зозульок Траунштайнера зосереджені у нижньому та середньому поясі гір на висотах 600—1700 м. За іншими відомостями, максимальна висота, на якій знаходили ці рослини складає 656,5 м[4]. Вид входить до складу рослинних угруповань класів OxycoccoSphagnetea[2], Scheuchzerio-Caricetea fuscae. Великих скупчень не утворює, майже повсюди трапляється поодинокими особинами.

Розмножується насінням. Цвітіння в різних частинах ареалу триває з травня до серпня, в Україні травневого цвітіння не спостерігали. Запилення відбувається за допомогою комах, особливо велику роль грають у цьому процесі джмелі. У природі зозульки Траунштайнера часто утворюють міжвидові гібриди з іншими представниками роду, що значно ускладнює визначення цього виду. Плоди достигають у серпні-вересні. Насіння поширюється вітром. Оскільки насінини цієї рослини дуже дрібні і позбавлені ендосперму, зародок не має запасу поживних речовин, достатнього для проростання. Через це зозульки Траунштайнера мешкають у симбіозі із грибом, який постачає їм необхідні речовини через власну мікоризу до того часу, поки паросток не утворить власну кореневу систему.

Вид є природно уразливим з огляду на характер його розповсюдження. Основними загрозами для зозульок Траунштайнера є зміна біотопів, перш за все осушення боліт та їхнє заліснення (штучне чи сукцесійне). Враховуючи невеликий обсяг популяцій, негативний вплив може мати навіть незначне скорочення чисельності, наприклад, внаслідок витоптування або зривання квітів.

Зозульки Траунштайнера знаходяться під частковою охороною (заборонено знищення на окремих територіях) у Фінляндії, Італії, Франції, під повною охороною у Польщі, Швейцарії та Швеції. Вони занесені до Додатку II Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення[2], до Червоного списку Німеччини і до Червоної книги України. В Україні ця орхідея охороняється у Поліському заповіднику і заповіднику «Розточчя», а також у заказниках «Городниця», «Верхобузькі Болота», Волицькому.

З огляду на рідкісність виду та його охоронний статус зозульки Траунштайнера господарського значення не мають. В минулому їх використовували для заготівлі лікарської сировини салепу, який виготовляли з висушених бульб. Цей порошок вживали як загальнозміцнювальний та протиотрутний засіб. Попри малі розміри ця орхідея доволі декоративна, тому може бути використана як декоративна культура в межах спеціальних установ (ботанічних садів, колекцій орхідеїстів тощо).

Зозульки Траунштайнера належать до поліморфних видів рослин, тобто таких, що утворюють багато різновидів та підвидів. Це пояснюється як гібридним походженням, а отже і деякою генетичною гетерогенністю цієї рослини, так і осяжним ареалом зростання. Станом на 2017 рік для цього таксона офіційно визнано існування трьох підвидів:

• Dactylorhiza traunsteineri subsp. traunsteineri — номінативний підвид;
• Dactylorhiza traunsteineri subsp. curvifolia (F.Nyl.) Soó;
• Dactylorhiza traunsteineri subsp. turfosa (F.Proch.) Kreutz.

В свою чергу, кожен з цих підвидів має велику кількість синонімів.