Зоря Пшибильського

Зоря Пшибильського (HD101065) — хімічно пекулярна зоря у сузір'ї Центавра на відстані близько 355 св. р. (109 пк) від Сонця[3]. Має видиму зоряну величину в смузі V близько 8,0[1]. Зоря є прототипом швидко осцилюючих Ap-зір та вважається однією з найцікавіших хімічно пекулярних зір[4][5].

Зоря Пшибильського
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 11г 37х 37,04с
Схилення -46° 42′ 34,9″
Видима величина (V) 8,02[1]
Характеристики
Спектральний клас F8/G0p (точно не визначено)
показник кольору U−B 0,00
яскравість B 8,937±0,010[2]
показник кольору B−V 0,757±0,018[2]
яскравість V 8,093±0,008[2]
Тип змінності roAp
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y 0,44
індекс m1 0,43
індекс c1 -0,01
індекс Hβ 2,64[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 8,160[2]
Мінімальна яскравість 8,230[2]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -47,30± 0,60[2] мас/рік

за схиленням: 33,93± 0,81[2] мас/рік

Паралакс (π) 9,1920 ± 0,0343[3] мас
Відстань 355 світлових років
109 парсек
Подробиці
Маса M☉
Інші позначення
HD 101065,

HIP 56709, CD-46 7232,

V816 Cen
Посилання
SIMBADдані для HD101065

Дослідження

Перші дослідження зорі зробив 1961 року польсько-австралійський астроном Антонін Пшибильський[6]. Він передбачив у зорі наявність потужного магнітного поля та аномальний вміст хімічних елементів[7].

1978 року Куртц виявив чіткі пульсації блиску з невеликою амплітудою (ΔB≈0,012m) та основним періодом близько 12 хвилин[7].

Спектральна класифікація

Хоча ефективна температура зорі становить близько 6600 К (що відповідає спектральному класу F3), однак у її атмосфері виявлено аномалії, які характерні для гарячих магнітних зір. Більшість ліній поглинання належить не групі заліза, які характерні для зір із подібними параметрами зоряних атмосфер (T=6600K, lg_g=4,2). Здебільшого ідентифікують лінії поглинання лантаноїдів, зокрема, ідентифіковано лінії поглинання технецію та прометію. Відзначено високий вміст літію та аномальне співвідношення ізотопів кальцію. У каталозі Гіппаркоса зорі призначено спектральний клас B5p[4].

Магнітне поле

Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 2241,3± 450,0 Гаус.[8]

Див. також

Джерела
  1. Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Gaia collaboration (August 2018). Gaia Data Release 2. Astronomy & Astrophysics (Summary of the contents and survey properties) 616. A1. Bibcode:2018A&A...616A...1G. arXiv:1804.09365. doi:10.1051/0004-6361/201833051. Gaia DR2 record at VizieR.
  4. В.Ф. Гопка, О.М. Ульянов, С.М. Андриевский. О гипотезе, позволяющей объяснить природу звезды Пшибыльского (HD 101065) : [рос.]. — Кинематика и физика небесных тел. — Київ, 2008. — Т. 24, вып. 1. — С. 50-60. — ISSN 0233-7665.
  5. Przybylski's Most Unusual Star. C. Cowley. Архів оригіналу за 5 травня 2012.(англ.)
  6. Przybylski, A. A G0 Star with High Metal Content. — Nature. — 1961. — Т. 189, вип. 4766.
  7. Н.Г. Михайлицька. Ідентифікація ліній поглинання рідкоземельних елементів у ділянці спектру λλ 610.25−610.57 нм roAp-зір HD 101065, HD 134214, HD 137949, HD 24712. — Кинематика и физика небесных тел. — Київ, 2010. — Т. 26, вип. 6. — С. 41-55. — УДК 524.3-36. — ISSN 0233-7665.
  8. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.