Йоан Зарко

Перші два сезони виступів у чемпіонаті стали для француза своєрідною школою. Він не демонстрував високих результатів, посівши 20 та 11 місця в загальному заліку, проте призвичаївся до нової техніки та умов змагань.

На сезон 2011 Йоан приєднався до сильної команди «Avant-AirAsia-Ajo», у складі якої в попередньому сезоні Марк Маркес став чемпіоном світу. Користуючись накопиченим досвідом та володіючи найкращим мотоциклом серії, Зарко вже у другій гонці сезону фінішував на подіумі, розпочавши боротьбу за перемогу у чемпіонаті. Загалом в 17 гонках сезону він 11 разів фінішував в призовій трійці, але в останній гонці сезону не зміг фінішувати, віддавши перемогу у чемпіонаті Ніко Теролю та ставши віце-чемпіоном світу.

Після всього лише трьох сезонів в класі 125cc, Йоан перейшов у клас Moto2, приєднавшись до команди JIR Moto2. Тут його очікував мотоцикл з двигуном, більшим у 4 рази від попереднього, який вимагав нової техніки їзди, тому перший сезон знову пішов на призвичаювання до нових умов. Найкращим результатом року стало 4-е місце на Гран-Прі Португалії. Завдяки стабільності результатів (14 з 17 гонок він закінчив в заліковій зоні) француз посів 10-е місце в загальному заліку та став «Новачком року» (англ. Rookie of the Year)[1].

На наступний сезон Йоан перейшов до команди «Came Iodaracing Project», яка використовувала інший мотоцикл, Suter MMX2. Зарко протягом сезону двічі підіймався на подіум (у Італії та Валенсії), в підсумку посівши 9-те місце.

Після завершення сезону він перейшов до новоутвореної команди «AirAsia Caterham»[2]. Цей сезон став для Йоана ще успішнішим — 4 рази він фінішував у призовій трійці, здобувши також 1 поул. В загальному заліку француз посів 6-е місце. На жаль, у команди виникли фінансові проблеми і вона обмежила свою участь у чемпіонаті. Тому Зарко з радістю прийняв пропозицію свого давнього знайомого Акі Айо і приєднався до його команди «Ajo Motorsport» на наступний сезон.

Йоан під час Гран-Прі Каталонії-2015

В дебютні гонці сезону 2015, Гран-Прі Катару, Йоан захопив лідерство та проїхав найшвидше коло, проте на 17-у колі у його мотоцикла відламався важіль перемикання КПП в положенні третьої передачі, на якій він змушений був доїхати гонку — заробленої переваги йому вистачило для того, щоб фінішувати лише на 8-у місці.[3]. В наступній гонці, в Америці, він приїхав другим, а на аргентинському етапі здобув першу для себе перемогу в класі, причому з поулу, що дозволило очолити загальний залік чемпіонату. Фінішувавши в наступних 10 гонках на подіумі (в половині з них — на найвищій сходинці), француз зробив серйозну заявку на перемогу у чемпіонаті, і вже за 5 етапів до закінчення чемпіонату, на Гран-Прі Арагону, мав можливість достроково стати чемпіоном світу, проте не скористався нею, посівши лише шосте місце.

Доля сповна винагородила його вже на наступному етапі, в Японії, де Йоан, завдяки травмі свого головного переслідувача Естіва Рабата на кваліфікації, виграв чемпіонат достроково, до старту самої гонки[4].

Примітка: * — сезон ще не розпочався.