Ajo Motorsport

Після завершення своєї професійної кар'єри у 1996 році, фінський мотогонщик Акі Айо, в активі якого є участь в одній гонці чемпіонату світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів MotoGP (Гран-Прі Австралії-1993), вирішив заснувати власну команду з метою підтримки молодих гонщиків. В наступному році була заснована «Ajo Motorsport», яка на початку свого існування брала участь у різних змаганнях європейського рівня.

У чемпіонаті світу з MotoGP команда дебютувала у сезоні 2001, взявши участь у гонці класу 125cc на Гран-Прі Німеччини по вайлд-кард. Єдиним її гонщиком був Міка Калліо, син одного з друзів Акі, для якого це також була дебютна гонка. Дебют виявився невдалим — гонщик навіть не проїхав першого кола[1]. В сезоні «Ajo Motorsport» взяла участь у ще одній гонці, у Валенсії, де Калліо знову не фінішував.

В наступному сезоні Айо вирішив ризикнути та заявити команду для участі у чемпіонаті на повноцінній основі під назвою «Red Devil Honda». Найкращим результатом Калліо стає 5-е місце у Хересі, а загалом в сезоні він фінішує на 11 місці, отримавши перемогу в заліку „Новачок року“, випередивши таких гонщиків як Андреа Довіціозо та Хорхе Лоренсо.

У сезоні 2003 команда збільшила своє представництво у чемпіонаті до двох гонщиків: до Міки Калліо приєднався японець Масао Азума. В розпал сезону Калліо покинув команду, відгукнувшись на пропозицію команди KTM, а на його місце був прийнятий італієць Андреа Баллеріні. На Гран-Прі Австралії сталася історична подія для команди: Баллеріні здобув першу перемогу, а Азума фінішував другим.

Наступний сезон склався для команди важче: гонщики Лукаш Пешек та Робін Хармс часто падали, а найкращим результатом стало 8-е місце Пешека на Гран-Прі Португалії.

У сезоні 2005 команду в чемпіонаті представляли Томойоші Кояма та Алексіс Масбу. Перший виграв титул „Новачок року“, вдруге за останні чотири роки для команди. Його найкращими результатами стали друге місце в Австралії та третє у Туреччині; в загальному заліку він зайняв восьме місце.

Команда зберегли тих же гонщиків на наступний рік, але змінили постачальника мотоциклів на Malaguti. Це негативно вплинуло на їхні результати — найкращим результатом у гонках стало 6-е місце Коями в Португалії, а Масбу ж не набрав жодного очка.

Це спонукало команду в сезоні 2007 до чергової зміни мотоциклів, цього разу на Derbi. Гонщики також не залишились у команді, їхнє місце зайняли австрієць Міхаель Ранседер та румун Роберт Муречан. Перший фінішував в очковій зоні 13 разів, ставши 12-им у загальному заліку, тоді як другий не набрав за сезон жодного очка.

Марк Маркес — чемпіон світу в класі 125cc сезону 2010

Ахо Motorsport продовжила співпрацю з Derbi для сезону 2008, натомість склад гонщиків змінився. До команди приєднались француз Майк ді Меліо та швейцарець Домінік Аегертер. Ді Меліо виграв чотири гонки (у Франції, Каталонії, Німеччині та Австралії) та достроково, за дві гонки до завершення сезону, став чемпіоном світу. Аегертер фінішував у загальному заліку 16-им.

На наступний сезон ді Меліо перейшов у клас 250cc, приєднавшись до команди «Mapfre Aspar team», а його місце зайняв німець Сандро Кортезі. Він тричі протягом сезону фінішував на подіумі, проте виграти гонку йому так і не вдалось.

В сезоні 2010 Ajo Motorsport була представлена у чемпіонаті трьома гонщиками: до Кортезі приєднались іспанці Адріан Мартін та Марк Маркес. Останній виграв 10 гонок з 17 та став чемпіоном світу, другим в історії команди. Кортезі здобув 2 подіуми та фінішував 7-им у загальному заліку.

На наступний сезон Маркес, як і більшість чемпіонів класу 125cc, перейшов до середнього класу, Moto2, а Кортезі перейшов у німецьку «Intact-Racing Team Germany». Саму ж «Ajo Motorsport» чекали структурні зміни. Команда підписала спонсорську угоду з групою компаній «AirAsia»[2] бізнесмена Тоні Фернандеса (який відомий також підтримкою футбольної команди «Квінз Парк Рейнджерс» та команди Формули-1 «Caterham F1»), внаслідок якої була розділена на три: «Avant-AirAsia-Ajo» та «Airasia-Sic-Ajo» (фінансувались за рахунок «AirAsia») та «Red Bull Ajo Motorsport». В складі першої виступало 2 гонщика, Йоан Зарко та Ефрен Васкес, за другу виступав Зульфамі Хайруддін (всі на мотоциклах Derbi), честь третьої ж захищали Данні Кент та Йонас Фольгер, які виступали на мотоциклах Aprilia. Зарко у 17 гонках 11 разів фінішував на подіумі, здобувши в тому числі 1 перемогу, що зробило його віце-чемпіоном світу; ще одну перемогу здобув Фольгер.

На сезон 2012 відбулись деякі зміни у правилах чемпіонату: клас 125cc був замінений на Moto3, до участі у змаганнях якого допускались мотоцикли з 4-тактним двигуном максимальним робочим об'ємом 250 см³ замість 2-тактних з об'ємом до 125 см³. Це відкрило двері для нових команд та виробників мотоциклів, зокрема австрійського виробника KTM, який вирішив повернутись у серію після свого відходу у 2009 році. Щоб не створювати нову команду, австрійці вирішили об'єднати свої зусилля з досвідченою командою, такою як «Ajo Motorsport». Результатом їхньої співпраці стало утворення команди «Red Bull KTM Ajo», в якій об'єднались гроші Red Bull, технології «KTM» та досвід «Ajo Motorsport». В команду повернувся Сандро Кортезі, компанію якому склали Данні Кент та Артур Сіссіс. Окрім цього, продовжував також існувати проект «AirAsia-SIC-Ajo», який був представлений Зульфамі Хайруддіном. Цей сезон став найкращим для команди в її історії: Кортезі у 15 гонках з 17 фінішував на подіумі (вигравши 5 із них) та став чемпіоном світу. Ще дві перемоги здобув Кент, який у загальному заліку фінішував на четвертому місці. Сіссіс та Хайруддін також протягом сезону підіймались на подіум.

На сезон сезон 2013 співпраця команди з KTM продовжилась[3]. На місце Кортезі та Кента (які перейшли до класу Moto2) був прийнятий Луї Салом, Зульфамі Хайруддін в зв'язку із закінченням співпраці Ajo Motorsport з «AirAsia» перейшов до складу основної команди. Протягом сезону Салом вів запеклу боротьбу за чемпіонство з Маверіком Віньялесом та Алексом Рінсом, але через падіння в останній гонці сезону, завершив чемпіонат лише третім у загальному заліку.

Для сезону 2014 спільний проект «Ajo Motorsport» та «KTM Motorsports» був розширений: материнська компанія KTM вирішила зайнятись просуванням бренду Husqvarna (який є власністю австрійської компанії). Для цього із «Ajo Motorsport» була виділена частина команди, яка отримала назву «Husqvarna Ajo». Протягом першого сезону виступів команди у чемпіонаті вона використовувала мотоцикли KTM RC250GP, в наступних же сезонах планувалась розробка абсолютно нови мотоциклів під брендом «Husqvarna». Окремо Акі Айо запустив проект «SIC–AJO» для підтримки молодих гонщиків з Азії. Таким чином «Ajo Motorsport» в сезоні 2014 була представлена трьома частинами: «Red Bull KTM Ajo» (як заводська команда KTM) з гонщиками Джеком Міллером та Карелом Ханікою, «Husqvarna Ajo» (заводська команда Husqvarna) з Данні Кентом та Нікласом Айо (сином Акі) та «SIC–AJO» з Хафіком Азмі. Протягом сезону Міллер також боровся за перемогу у чемпіонаті з Алексом Маркесом, проте поступився та зайняв друге місце. Непогані результати продемонстрував Данні Кент, який двічі фінішував на подіумі.

З сезону 2015 команда вперше взяла участь у змаганнях класу Moto2, де її представляв вже знайомий Йоан Зарко на мотоциклі Kalex Moto2. В класі Moto3 керівництво «KTM» вирішило доручити розвиток «Husqvarna» іншій команді, «Laglisse Team», а «Ajo Motorsport» повністю зосередити на розвитку «KTM». Спільну команду «Red Bull KTM Ajo» представляли досвідчені гонщики Бред Біндер та Мігел Олівейра, а також молодий Карел Ханіка. Зарко, вигравши 8 з 18 гонок сезону, став чемпіоном світу, а Олівейра з 6 перемогами — віце-чемпіоном.