Чемпіонат світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів 2013

Попередній список учасників був оголошений Міжнародною мотоциклетною Федерацією 28 листопада 2012 року.[3] Оновлений список учасників представлено 12 лютого 2013 року.[4] 9 світових чемпіонів в 2013 році боролися за перемоги в Королівському класі, загалом на рахунку Валентіно Россі, Хорхе Лоренсо, Даніеля Педроси, Марка Маркеса, Альваро Баутісти, Андреа Довіціозо, Нікі Хейдена, Штефана Брадля та Хіросі Аоями 23 титули в гранпрійних категоріях від GP125 до MotoGP. Найрезультативнішим є Россі: у нього 9 титулів, 7 з яких він завоював, виступаючи в Королівському класі.[5] Хорхе Лоренсо захищав титул чемпіона світу.[6]

Учасники на прототипах Команда Конструктор Мотоцикл № Гонщик Етапи Ducati Team Ducati Ducati Desmosedici GP13 04 Андреа Довіціозо Всі 69 Нікі Хейден Всі LCR Honda MotoGP Honda Honda RC213V 6 Штефан Брадль Всі Ignite Pramac Racing Energy T.I. Pramac Racing Ducati Ducati Desmosedici GP13 11 Бен Спіс 1-2,5,10 15 Алекс де Анджеліс 9 29 Андреа Іаноне 1-8,10-18 51 Мікеле Пірро 4,6-8,11-13 68 Йонні Ернандес 14-18 Go & Fun Honda Gresini Honda Honda RC213V 19 Альваро Баутіста Всі Yamaha YSP Racing Team Yamaha Yamaha YZR-M1 21 Катсуюкі Накасуга 17 Repsol Honda Team Honda Honda RC213V 26 Дані Педроса Всі 93 Марк Маркес Всі Monster Yamaha Tech 3 Yamaha Yamaha YZR-M1 35 Кел Кратчлоу Всі 38 Бредлі Сміт Всі Yamaha Factory Racing Yamaha Yamaha YZR-M1 46 Валентіно Россі Всі 99 Хорхе Лоренсо Всі Ducati Test Team Ducati Ducati Desmosedici GP13 51 Мікеле Пірро 3,5,18 Учасники CRT (Claiming Rule Teams) Команда Конструктор Мотоцикл № Гонщик Етапи NGM Mobile Forward Racing FTR-Kawasaki FTR MGP13 5 Колін Едвардс Всі 71 Клаудіо Корті Всі Avintia Blusens FTR-Kawasaki FTR MGP13 7 Хіросі Аояма 1-5,8-18 8 Гектор Барбера Всі 22 Іван Сілва 7 77 Хав'єр дель Амор 6 Came IodaRacing Project Ioda-Suter-BMW Suter MMX1 9 Даніло Петруччі Всі 52 Лукаш Пешек Всі Power Electronics Aspar ART ART GP13 14 Ренді де Пуньє Всі 41 Алеїч Еспаргаро Всі Cardion AB Motoracing ART ART GP13 17 Карел Абрахам 1-11,13 23 Лука Скасса 14-18 GP Tech BCL-Suzuki BCL GP212 44 Майкл Барнес 2 Remus Racing Team S&B-Suter-BMW Suter MMX1 45 Мартін Бауер 11,18 Go & Fun Honda Gresini FTR-Honda FTR MGP13 67 Браян Старінг Всі Paul Bird Motorsport PBM-ART PBM 01 50 Даміан Кудлін 14-18 70 Майкл Лаверті 1-13 ART ART GP13 14-18 68 Йонні Ернандес 1-13 Attack Performance APR-Kawasaki APR 79 Блейк Янг 2,9-10

Ключ Постійний гонщик Гонщик Wildcard Запасний гонщик

Система нарахування очок

Очки нараховуються першим п'ятнадцятьом гонщикам відповідно до зайнятого місця:

Результати гонок

Місце Гонщик Мотоцикл КАТ АМЕ ІСП ФРА ІТА КАТ НІД НІМ США ІНД ЧЕХ ВБР РСМ АРА МАЛ АВС ЯПО ВАЛ Очки 1 Марк Маркес Honda 3 1 2 3 Нф 3 2 1 1 1 1 2 2 1 2 Дскв 2 3 334 2 Хорхе Лоренсо Yamaha 1 3 3 7 1 1 5 Нс 6 3 3 1 1 2 3 1 1 1 330 3 Дані Педроса Honda 4 2 1 1 2 2 4 Нс 5 2 2 3 3 Нф 1 2 3 2 300 4 Валентіно Россі Yamaha 2 6 4 12 Нф 4 1 3 3 4 4 4 4 3 4 3 6 4 237 5 Кел Кратчлоу Yamaha 5 4 5 2 3 Нф 3 2 7 5 17 7 6 6 6 4 7 Нф 188 6 Альваро Баутіста Honda 6 8 6 6 Нф Нф 7 5 4 6 5 5 7 4 5 5 4 5 171 7 Штефан Брадль Honda Нф 5 Нф 10 4 5 6 4 2 7 6 6 5 5 Нс Нс 5 6 156 8 Андреа Довіціозо Ducati 7 7 8 4 5 7 10 7 9 10 7 Нф 8 8 8 9 10 9 140 9 Нікі Хейден Ducati 8 9 7 5 6 Нф 11 9 8 9 8 8 9 9 Нф 7 9 8 126 10 Бредлі Сміт Yamaha Нф 12 10 9 9 6 9 6 Нф 8 Нф 9 11 7 7 6 8 7 116 11 Алеїч Еспаргаро ART 11 11 9 13 8 8 8 8 Нф 12 10 10 13 11 9 11 Нф 11 93 12 Андреа Іаноне Ducati 9 10 Нф 11 13 Нф 13 Нс 11 9 11 Нф 10 Нф 8 14 Нф 57 13 Мікеле Пірро Ducati 11 8 7 10 14 10 12 12 10 10 56 14 Колін Едвардс FTR Kawasaki Нф Нф 15 16 14 9 17 13 12 13 11 14 12 16 15 12 12 15 41 15 Ренді де Пуньє ART 12 14 Нф Нф 11 Нф 12 12 Нф Нф 15 16 17 13 12 10 13 Нф 36 16 Гектор Барбера FTR 13 18 12 18 10 Нф 20 11 10 16 Нф 13 Нф Нф 14 14 16 12 35 17 Даніло Петруччі Ioda-Suter Нф Нф 14 14 12 11 16 14 13 17 13 15 15 Нф 16 15 18 14 26 18 Йонні Ернандес ART 14 15 Нф Нф 16 13 19 Нф 15 Нф 16 20 Нф 21 Ducati 12 10 13 15 Нф 19 Клаудіо Корті FTR Kawasaki 16 19 17 Нф Нф 12 18 15 Нф 14 Нф 17 16 15 13 17 20 13 14 20 Хіроші Аояма FTR 15 17 18 19 Нф Зн 17 16 15 14 18 14 14 11 20 17 16 13 21 Бен Спіс Ducati 10 13 Нс Нс 9 22 Катсуюкі Накасуга Yamaha 11 5 23 Алекс де Анджеліс Ducati 11 5 24 Карел Абрахам ART Нф Нс Нс 15 15 Нф 15 18 14 Нс 19 Нф 5 25 Майкл Лаверті PBM 17 16 13 17 17 Нф 22 16 Нф 18 18 19 18 3 ART Нф Нф 18 19 17 26 Браян Старінг FTR Honda Нф 20 16 Нф 18 14 21 Нф 17 19 20 21 Нф 18 18 Дскв 22 19 2 27 Хав’єр дель Амор FTR 15 1 Лука Скасса ART 17 17 16 Нф 18 0 Лукаш Пешек Ioda-Suter 18 Нф Нф Нф 19 16 Нф 19 18 Нф Нф Нф Нф 19 Нф 19 Нф Нф 0 Мартін Бауер S&B Suter 21 20 0 Даміан Кудлін PBM Нф Нф 21 21 Нф 0 Блейк Янг APR 21 Зн Нф 0 Іван Сілва FTR 23 0 Майкл Барнес BCL Нкв Місце Гонщик Мотоцикл КАТ АМЕ ІСП ФРА ІТА КАТ НІД НІМ США ІНД ЧЕХ ВБР РСМ АРА МАЛ АВС ЯПО ВАЛ Очки

Колір Результат Золотий Переможець Срібний 2-е місце Бронзовий 3-є місце Зелений Фініш в очковій зоні Синій Фініш без очок Не класифікувався (Нк) Пурпуровий Не фінішував (Нф) Червоний Не кваліфікувався (Нкв) Попередньо не кваліфікувався (Пнкв) Чорний Дискваліфікований (Дскв) Білий Не стартував (Нс) Знятий (Зн) Гонка скасована (X) Не брав участі Виключений (EX)

Примітка:
Жирний – Поул-позишн
Курсив – Найшвидше коло
Блакитним кольором позначені гонщики-дебютанти класу MotoGP.

Місце	Виробник	КАТ	АМЕ	ІСП	ФРА	ІТА	КАТ	НІД	НІМ	США	ІНД	ЧЕХ	ВБР	РСМ	АРА	МАЛ	АВС	ЯПО	ВАЛ	Очки
1	Honda	3	1	1	1	2	2	2	1	1	1	1	2	2	41	1	2	2	2	389
2	Yamaha	1	3	3	2	1	1	1	2	3	3	3	1	1	2	3	1	1	1	381
3	Ducati	7	7	7	4	5	7	10	7	8	9	7	8	8	8	8	7	9	8	155
4	ART	11	11	9	13	8	8	8	8	14	12	10	10	13	11	9	10	13	11	99
5	FTR Kawasaki	16	19	15	16	14	9	17	13	12	13	11	14	12	15	13	12	12	13	46
6	FTR	13	17	12	18	10	15	20	11	10	15	14	13	14	14	11	14	16	12	46
7	Ioda-Suter	18	Нф	14	14	12	11	16	14	13	17	13	15	15	19	16	15	18	14	26
8	PBM	17	16	13	17	17	Нф	22	16	Нф	18	18	19	18	Нф	Нф	21	21	Нф	3
9	FTR Honda	Нф	20	16	Нф	18	14	21	Нф	17	19	20	21	Нф	18	18	ДСКВ	22	19	2
	S&B Suter											21							20	0
	APR		21							Зн	Нф									0
	BCL		Дскв																	0
Місце	Виробник	КАТ	АМЕ	ІСП	ФРА	ІТА	КАТ	НІД	НІМ	США	ІНД	ЧЕХ	ВБР	РСМ	АРА	МАЛ	АВС	ЯПО	ВАЛ	Очки

Примітки

• ¹ Очки Марка Маркеса, нараховані за перемогу у гонці, були зняті в результаті рішення дирекції гонки після того, як він зіткнувся з партнером по команді Дані Педросою під час гонки. Наступним найкращим фінішером Honda був Альваро Баутіста, який зайняв четверте місце.

Попередній список учасників класі Moto2 був опублікований 28 листопада 2012 року. Остаточний варіант був оголошений 12 лютого 2013 року.

Команда Конструктор Мотоцикл № Гонщик Етапи NGM Mobile Racing Speed Up SF13 3 Сімоне Корсі 1–8, 10-18 54 Маттіа Пасіні 1–8, 10-18 Technomag carXpert Suter MMX2 4 Ренді Крумменахер 1–8, 10-13, 18 70 Робін Мульхаузер 14 21 Закхван Заіді 15 77 Домінік Аегертер 1–8, 10-18 Came IodaRacing Project Suter MMX2 5 Йоан Зарко 1–8, 10-18 Federal Oil Gresini Moto2 Thai Honda PTT Gresini Moto2 Suter MMX2 7 Доні Тата Прадіта 1–8, 10-12, 14-18 14 Раттапарк Вілайро 1–8 10 Тітіпонг Варокорн 10-16 94 Франко Морбіделлі 13,17-18 Gino Rea Race Team Gino Rea Montáže Brož Racing FTR M213 8 Джино Рі 4, 7-8, 11-14, 18 Blusens Avintia Kalex TBA 9 Кайл Сміт 1–2 24 Тоні Еліас 1–2 Dynavolt Intact GP Kalex TBA 11 Сандро Кортезі 1–2 Interwetten Paddock Suter TBA 12 Томас Люті 2 33 Серхіо Гадеа 1 NGM Mobile Forward Racing Speed Up TBA 15 Алекс де Анджеліс 1–2 88 Рікардо Кардус 1–2 Argiñano & Ginés Racing Speed Up TBA 17 Альберто Маекайо 1–2 44 Стівен Одендааль 1–2 Mapfre Aspar Team Moto2 Suter TBA 18 Ніко Тероль 1–2 81 Хорді Торрес 1–2 Desguaces La Torre Maptaq Desguaces La Torre SAG Kalex TBA 19 Хав'є Сімеон 1–2 23 Марсель Шрьоттер 1–2 Italtrans Racing Team Kalex TBA 30 Такаакі Накагамі 1–2 60 Хуліан Сімон 1–2 Marc VDS Racing Team Kalex TBA 36 Міка Калліо 1–2 45 Скот Реддінг 1–2 Tuenti HP 40 Kalex TBA 40 Пол Еспаргаро 1–2 49 Аксель Понс 1–2 80 Естів Рабат 1–2 Tech 3 Tech 3 TBA 52 Данні Кент 1–2 96 Луї Россі 1–2 JiR Moto2 Motobi TBA 63 Майк ді Меліо 1–2 Idemitsu Honda Team Asia Moriwaki TBA 72 Юкі Такахаші 1–2 QMMF Racing Team Speed Up TBA 95 Ентоні Вест 1–2 97 Рафід Топан Сукіпто 1–2

Ключ Постіний гонщик Гонщик Wildcard Запасний гонщик

• Сандро Кортезі перейшов з класу Moto3 у новостворену команду Intact GP, підписавши дворічний контракт.
• Ренді Круменахер перейшов з команди GP Team Switzerland у Technomag-CIP.
• Луї Россі та Данні Кент виступатимуть за команду Tech 3 Racing у класі Moto2 в 2013 році, обоє перейшли з Moto3.

Володар титулу чемпіона в класі Moto2 визначився на Гран-Прі Японії. Після аварії, в якій постраждав лідер серії Скот Реддінг, ініціативу перехопив його переслідувач Пол Еспаргаро. Пол Еспаргаро двічі штурмував верхню сходинку чемпіонату. У 2012 році йому не дозволив перемогти Марк Маркес. У 2013 році у Реддінга до падіння були всі шанси взяти золото, але фортуна повернулася обличчям до його суперника. Еспаргаро став чемпіоном, набравши 265 очок. Через пропуск однієї гонки і слабкий фініш у Японії Реддінг програв йому 40 очок.

Доля титулу чемпіона у класі Moto3 вирішувалась на останньому етапі у Валенсії. Важка битва між трьома гонщиками, яких перед стартом розділяли всього 5 очок, завершилася для лідера чемпіонату Луї Салома (команда «Red Bull KTM Ajo») падінням, тоді як Алекс Рінс наприкінці заїзду був атакований німцем Йонасом Фольгером. Маверік Віньялес виграв гонку і став чемпіоном світу з перевагою у 12 очок над Рінсом. Салом після аварії зумів повернутися у гонку і фінішувати 14-м, заробивши пару очок. Це дозволило йому завершити сезон на 3-й позиції.[7]

У заліку виробників перемогу достроково, за 6 етапів до фінішу, здобув KTM. Це друга поспіль та третя загалом (враховуючи результати у класі 125сс) перемога австрійців.[8]

Найбільша кількість глядачів зібралась на Гран-Прі Чехії. Його відвідало 142 030 глядачів у день гонки, в неділю, та 222 710 загалом за три дні змагань.[9]

У всіх трьох класах чемпіонату було, в цілому, 863 падінь, що на 42 випадки менше, ніж роком раніше, незважаючи на те, що кількість Гран-Прі залишилась незмінною. Хоча, якщо розглядати лише клас MotoGP, то кількість падінь зросла на 19 випадків, збільшившись з 186 до 205.[10]

Середня кількість падінь на етапі у класі MotoGP становила 11,4, в класі Moto2 — 20,2, в Moto3 —18,5. Це вже четвертий рік поспіль, коли більшість аварій прийшла в середньому класі.

Найчастіше у «королівському» класі падав Марк Маркес —15 разів, тоді як чинний чемпіон світу Хорхе Лоренсо впав лише тричі, умудрившись двічі зламати ключицю (у Ассені та Заксенринзі); Дані Педроса падав шість разів. Чемпіон світу в класі Moto2 Пол Еспаргаро падав вісім разів, його основний суперник Скот Реддінг —4. У Moto3 чемпіон світу Маверік Віньялес падав 5 разів, його основні суперники Алекс Рінс та Луї Салом падали 2 та 6 разів відповідно.

Серед етапів найбільша кількість падінь мала місце на Гран-Прі Франції —68, що було пов'язано зі складними погодними умовами, які супроводжували гонку. Друге місце займає Гран-Прі Сан Марино —66 падінь, третє — Гран-Прі Німеччини —61. Найменша кількість падінь була зафіксована під час дебютного Гран-Прі сезону у Катарі —34.

Максимальна швидкість у класі MotoGP була розвинута Альваро Баутістою під час вільної практики №3 шістнадцятого Гран-Прі сезону у Австралії і становила 344,8 км/год.[11] Для порівняння, максимальна швидкість, досягнута болідами Формула-1 становить 341,1 км/год (Естебан Гутьєррес, Гран-прі Італії).[12] «Найповільнішим» етапом була дев'ята гонка сезону у США — Валентіно Россі на розминці зміг розігнатись лише до 270,0 км/год.[13]

У класі Moto2 найвища швидкість була розвинена теж на Гран-Прі Австралії німцем Сандро Кортезі — 296,8 км/год;[14] найнижча — на тринадцятому етапі, Гран-Прі Сан Марино, француз Йоан Зарко розігнався лише до 247,9 км/год.[15]

На тих же гонках були розвинені найвищі швидкості і у класі Moto3: найшвидше у Австралії їхав іспанець Алекс Маркес — 249,4 км/год;[16] у Сан-Марино самим швидким був німець Філіп Оетль.[17]