Чемпіонат світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів 2015

За перемогу в змаганнях боролися гонщики, які загалом виграли 28 чемпіонатів та 390 гонок у трьох класах — це стало новим рекордом за складом учасників у «королівському» класі[4].

Перед початком сезону всіх учасників класу MotoGP було поділено на дві категорії: «Заводські» (Factory) та «Відкриті» (Open). Це зроблено з метою урівнювання шансів всіх гонщиків на перемогу, оскільки заводські команди володіли розвиненішими технологіями. Саме тому для команд категорії «Open» правила участі були дещо ослабленими. Основні відмінності між правилами категорій[5]:

У категорію заводських потрапили по 2 гонщики команд «Repsol Honda», «Movistar Yamaha MotoGP», «Ducati Team», «Pramac Racing», Monster Yamaha Tech 3 та «Aprilia Racing Team Gresini», а також по одному від «CWM LCR Honda» та «EG 0,0 Marc VDS» — всього 16 спортсменів. До категорії Open були віднесені по два гонщики команд «Forward Racing», «Avintia Racing», «Aspar MotoGP Team», а також по одному від «Octo IodaRacing Team», «AB Motoracing» та «CWM LCR Honda» — всього 9.

23 жовтня 2014 року FIM оголосила попередній склад учасників сезону 2015 року в класі MotoGP, який складався з 25 гонщиків.[6] 2 лютого 2015 було опубліковану фінальний склад учасників, який не зазнав змін у порівнянні з попереднім[7]. По ходу сезону, напередодні Гран-Прі Німеччини команда «Aprilia Racing Team Gresini» розірвала контракт із гонщиком Марко Меландрі і його замінив тест-пілот команди Майкл Лаверті[8].

Після Гран-Прі Німеччини в команди «Athina Forward Racing» виникли проблеми — її власник та керівник Джованні Куцарі заарештований на 30 днів за підозрою в хабарництві, ухилянні від сплати податків, податковому шахрайстві і відмиванні грошей[9]. Команда втратила підтримку спонсорів та змушена була відмовитися від участі в Гран-Прі Індіанаполісу, а її гонщик Штефан Брадль перейшов до «Aprilia Racing Team Gresini» та зайняв місце звільненого Меландрі. Проте вже на наступному етапі, в Чехії, команда повернулась до участі у змаганнях, щоправда, під назвою «Forward Racing», а Брадля в її складі замінив Клаудіо Корті. Після Гран-Прі Сан Марино останнього замінив Тоні Еліас[10].

учасники категорії Factory Команда Виробник Мотоцикл № Гонщик Раунди Ducati Team Ducati Ducati Desmosedici GP15 4 Андреа Довіціозо Всі 29 Андреа Янноне Всі 51 Мікеле Пірро 6, 13, 18 Aprilia Racing Team Gresini Aprilia Aprilia RS-GP 6 Штефан Брадль 10-18 19 Альваро Баутіста Всі 33 Марко Меландрі 1-8 70 Майкл Лаверті 9 Pramac Racing Octo Pramac Racing Ducati Ducati Desmosedici GP14 9 Даніло Петруччі Всі 68 Йонні Ернандес Всі Yamaha Factory Racing Team Yamaha Yamaha YZR-M1 21 Кацуюкі Накасуга 15 Team Suzuki Ecstar Suzuki Suzuki GSX-RR 25 Маверік Віньялес Всі 41 Алеїч Еспаргаро Всі Repsol Honda Team Honda Honda RC213V 7 Хіросі Аояма 2-4 26 Дані Педроса 1,5-18 93 Марк Маркес Всі CWM LCR Honda LCR Honda Honda Honda RC213V 35 Кел Кратчлоу Всі Monster Yamaha Tech 3 Yamaha Yamaha YZR-M1 38 Бредлі Сміт Всі 44 Пол Еспаргаро Всі EG 0,0 Marc VDS Honda Honda RC213V 45 Скот Реддінг Всі Movistar Yamaha MotoGP Yamaha Yamaha YZR-M1 46 Валентіно Россі Всі 99 Хорхе Лоренсо Всі Team HRC with Nissin Honda Honda RC213V 72 Такумі Такахаші 15 учасники категорії Open Команда Виробник Мотоцикл № Гонщик Раунди Athina Forward Racing Forward Racing Yamaha—Forward Yamaha—Forward 6 Штефан Брадль 1-8 24 Тоні Еліас 14-18 71 Клаудіо Корті 9,11-13 76 Лоріс Баз 1-9,11-18 AB Motoracing Honda Honda RC213V-RS 7 Хіросі Аояма 9 13 Ентоні Вест 16-18 17 Карел Абрахам 1-7,11-14 24 Тоні Еліас 10 64 Косуке Акійоші[11] 15 Avintia Racing Ducati Ducati Desmosedici GP14 8 Ектор Барбера Всі 63 Майк Ді Меліо Всі Octo IodaRacing Team E-Motion IodaRacing Team Aprilia ART 15 Алекс де Анджеліс 1-15 23 Брок Паркес[12] 18 55 Даміан Кадлін 16-17 CWM LCR Honda LCR Honda Honda Honda RC213V-RS 43 Джек Міллер Всі Aspar MotoGP Team Honda Honda RC213V-RS 50 Юджин Лаверті Всі 69 Нікі Хейден Всі

Ключ Постійний гонщик Гонщик по вайлд-кард Гонщик на заміні

У порівнянні з попереднім сезоном у складі гонщиків та команд відбулись наступні зміни[13]:

• «Paul Bird Motorsport» припинила свою участь у змаганнях королівського класу, а її місце зайняла бельгійська «Estrella Galicia Marc VDS Team»;
• «Team Suzuki MotoGP» повернулась у чемпіонат після свого виходу у 2011-му;
• «Gresini Racing» стала заводською командою «Aprilia Racing».

Перейшли з команди в команду:

• Андреа Янноне перейшов з «Pramac Racing» до заводської «Ducati Team»;
• Даніло Петруччі — з «IodaRacing Project» до «Pramac Racing»;
• Алеїч Еспаргаро — з «NGM Forward Racing» до заводської «Team Suzuki MotoGP»;
• Кел Кратчлоу — з заводської «Ducati Team» у «CWM LCR Honda»;
• Скот Реддінг — з «GO&FUN Honda Gresini» у «Estrella Galicia Marc VDS Team»;
• Штефан Брадль — із «LCR Honda MotoGP» в «Forward Racing»;
• Алекс де Анджеліс — із «NGM Forward Racing» в «Octo IodaRacing Team»;

Прийшли з нижчих класів:

• Маверік Віньялес — із «Paginas Amarillas HP 40» (клас Moto2) в «Team Suzuki MotoGP»;
• Джек Міллер — з «Red Bull KTM Ajo» (Moto3) в «CWM LCR Honda».

Приєдналися з інших серій:

• Марко Меландрі приєднався до команди «Aprilia Racing Team Gresini» з серії World Superbike;
• Лоріс Баз в «Forward Racing» з World Superbike;
• Юджин Лаверті в «Drive M7 Aspar» з World Superbike.

Завершили виступи у класі MotoGP

• Хіросі Аояма став тестовим гонщиком Honda Racing Corporation;
• Майкл Лаверті перейшов у серію British Superbike;
• Брок Паркес перейшов у серію British Superbike.

За оцінками авторитетної британської букмекерської контори William Hill, здійсненими перед початком сезону, найвищі шанси стати чемпіоном мав Марк Маркес (приймалися ставки з коефіцієнтом 1,61), слідом за ним йшли Хорхе Лоренсо (4) та Валентіно Россі (6), четвертим був Дані Педроса (7,5). Найменші шанси на перемогу в чемпіонаті мав Карел Абрахам (1001).

Перед самим початком сезону у двох команд виявилися серйозні проблеми з фінансуванням: головний спонсор «Drive M7 Aspar», малайська компанія — виробник енергетичних напоїв «DRIVE M7», відмовилася від своїх зобов'язань[14], а британська компанія «CWM FX», головний спонсор «CWM LCR Honda» запідозрена у фінансових махінаціях та була закрита[15]. Всередині сезону проблеми з'явились і у швейцарської «Forward Racing» — її керівник Джованні Куцарі заарештований за підозрою в хабарництві, ухилянні від сплати податків, податковому шахрайстві і відмиванні грошей[9], чере що команда втратила підтримку спонсорів і змушена була пропустити Гран-Прі Індіанаполісу.

Чемпіонат став одним із найцікавіших на фоні останніх сезонів, а його переможець визначився в останній гонці. Основна боротьба розгорнулася між гонщиками заводської команди «Movistar Yamaha MotoGP» Валентіно Россі та Хорхе Лоренсо: перший мав намір виграти для себе десятий чемпіонат (восьмий у «королівському» класі), а другий — п'ятий (третій у класі MotoGP). Умовно цю боротьбу можна було назвати протистоянням стабільності, яку уособлював Россі (15 з 18 гонок він закінчив на подіумі та став одним із лише двох гонщиків разом з Бредлі Смітом, які фінішували у всіх гонках в очковій зоні), та швидкості, синонімом якої став Лоренсо (лідирував у 274 колах з 448 загалом у всіх гонках). Чинний чемпіон світу Марк Маркес не зміг реально претендувати на захист свого титулу, проте у визначенні переможця чемпіонату відіграв ключову роль.

Дебютну гонку сезону в Катарі виграв Валентіно Россі, означивши свої наміри на перемогу в загальному заліку. Компанію йому на подіумі склали два гонщики команди «Ducati Team», що виявилось несподіванкою. На наступному етапі, Гран-Прі Америк, тріумфував Маркес, який виграв поспіль шосту гонку на території США. У третій гонці сезоні, в Аргентині, сильнішим знову став Россі, після чого його перевага над Лоренсо в загальному заліку зросла до 29 очок. Та гонка ознаменувалася зіткненням Валентіно та Маркеса, після якого мотоцикл останнього впав та вибув із боротьби.

У календарі чемпіонату настав період європейських етапів, і це стало для Лоренсо серією із чотирьох перемог поспіль. Проте Россі теж не мав наміру здаватися, фінішувавши у цих гонках на подіумі, залишаючись лідером загального заліку. Наступним етапом стало Гран-Прі Нідерландів, де відбулось друге зіткнення Маркеса і Россі, в останньому повороті останнього кола, після якого Валентіно довелося зрізати траєкторію по газону та першим приїхати до фінішу, залишивши Марку друге місце. В наступних трьох гонках Россі фінішував тричі третім, тоді як Хорхе їх закінчив на п'ятому, другому та першому місцях. Перемога в Чехії дозволила йому вперше очолити загальний залік, випередивши Россі. Наступна гонка у Великій Британії відбувалася за складних погодних умов, під час дощу, і в ній, за рахунок досвіду, швидшим виявився Валентіно, що дозволило йому повернути перше місце загального заліку. Після цього в Сан Марино Лоренсо під час гонки впав, єдиний раз цього сезону не фінішувавши, чим скористався Россі, завдяки шостому місцю збільшивши свою перевагу в турнірній таблиці.

До закінчення чемпіонату залишалося лише 5 гонок, які стали вирішальними для визначення переможця. В Арагоні швидшим став Хорхе, що дозволило команді «Movistar Yamaha MotoGP» достроково виграти чемпіонат у заліку команд, вперше з 2010 року, перервавши 4-річну серію домінування «Repsol Honda»[16]. В наступній гонці, в Японії, тріумфував Дані Педроса (вперше в сезоні), компанію ж йому на подіумі склали Россі з Лоренсо. Після цього у Австралії тріумфував Маркес, Лоренсо фінішував другим, а Россі — лише четвертим. Після гонки Валентіно звинуватив Марка в допомозі земляку Лоренсо, і ці звинувачення підвищили і без того напругу боротьби між двома претендентами. Передостанній етап сезону в Малайзії став ключовим у визначенні чемпіона — хоча виграв Педроса, проте Лоренсо посів друге місце, а Россі зіткнувся з Маркесом та був покараний за це стартом у останній гонці сезону з останнього місця. Хоча у Валенсії йому вдалося піднятися в гонці на четверте місце, через перемогу Хорхе цього виявилось недостатньо і Лоренсо з 5-очковою перевагою виграв чемпіонат світу.

Новачком року став Маверік Віньялес, а найкращим гонщиком категорії Open — Ектор Барбера.

М Гонщик Мотоцикл КАТ АМЕ АРГ ІСП ФРА ІТА КАТ НІД НІМ ІНД ЧЕХ ВБР РСМ АРА ЯПО АВС МАЛ ВАЛ Очки 1 Хорхе Лоренсо Yamaha 4 4 5 1 1 1 1 3 4 2 1 4 НФ 1 3 2 2 1 330 2 Валентіно Россі Yamaha 1 3 1 3 2 3 2 1 3 3 3 1 5 3 2 4 3 4 325 3 Марк Маркес Honda 5 1 НФ 2 4 НФ НФ 2 1 1 2 НФ 1 НФ 4 1 НФ 2 242 4 Дані Педроса Honda 6 16 4 3 8 2 4 5 5 9 2 1 5 1 3 206 5 Андреа Янноне Ducati 3 5 4 6 5 2 4 4 5 5 4 8 7 4 НФ 3 НФ НФ 188 6 Бредлі Сміт Yamaha 8 6 6 8 6 5 5 7 6 6 7 7 2 8 7 10 4 6 181 7 Андреа Довіціозо Ducati 2 2 2 9 3 НФ НФ 12 НФ 9 6 3 8 5 5 13 НФ 7 162 8 Кел Кратчлоу Honda 7 7 3 4 НФ НФ НФ 6 7 8 НФ НФ 11 7 6 7 5 9 125 9 Пол Еспаргаро Yamaha 9 НФ 8 5 7 6 НФ 5 8 7 8 НФ НФ 9 НФ 8 9 5 114 10 Даніло Петруччі Ducati 12 10 11 12 10 9 9 11 9 10 10 2 6 НФ НФ 12 6 10 113 11 Алеїч Еспаргаро Suzuki 11 8 7 7 НФ НФ НФ 9 10 14 9 9 10 6 11 9 7 8 105 12 Маверік Віньялес Suzuki 14 9 10 11 9 7 6 10 11 11 НФ 11 14 11 НФ 6 8 11 97 13 Скотт Реддінг Honda 13 НФ 9 13 НФ 11 7 13 НФ 13 12 6 3 12 10 11 11 15 84 14 Йонні Ернандес Ducati 10 НФ НФ 10 8 10 НФ 14 12 12 11 НФ НФ 10 14 17 12 13 56 15 Ектор Барбера Ducati 15 12 13 14 13 13 16 НФ 13 15 16 13 18 16 9 16 13 16 33 16 Альваро Баутіста Aprilia НФ 15 19 15 15 14 10 17 14 18 13 10 15 13 16 14 15 14 31 17 Лоріс Баз Yamaha—Forward 22 17 14 НФ 12 12 13 15 19 15 16 4 17 НФ 18 НФ 19 28 18 Штефан Брадль Yamaha—Forward 16 НФ 15 16 НФ НФ 8 НФ 17 Aprilia 20 14 НФ 16 18 18 21 10 18 19 Джек Міллер Honda НФ 14 12 20 НФ НФ 11 НФ 15 НФ 19 НФ 12 19 НФ 15 17 21 17 20 Нікі Хейден Honda 17 13 16 17 11 НФ НФ 16 16 16 17 12 17 15 13 НФ 16 17 16 21 Мікеле Пірро Ducati 8 НФ 12 12 22 Юджин Лаверті Honda 18 16 17 18 14 15 12 НФ 17 19 НФ 17 19 14 17 19 19 НФ 9 23 Кацуюкі Накасуга Yamaha 8 8 24 Майк Ді Меліо Ducati 19 НФ 18 22 НФ 16 14 18 НФ 17 18 14 13 20 15 20 18 НФ 8 25 Хіросі Аояма Honda 11 НФ НФ НФ 5 26 Такумі Такахаші Honda 12 4 27 Тоні Еліас Honda 22 2 Yamaha Forward 21 20 22 14 20 28 Алекс де Анджеліс ART 20 18 22 21 17 НФ 15 НФ 18 21 НФ 15 НФ НФ НС 2 Карел Абрахам Honda НФ НФ 21 НФ НФ 17 НС 21 19 21 НФ 0 Марко Меландрі Aprilia 21 НФ 20 19 18 18 НФ 19 0 Клаудіо Корті Yamaha Forward НФ 20 18 20 0 Косуке Акійоші Honda 19 0 Ентоні Вест Honda 23 20 22 0 Майкл Лаверті Aprilia 20 0 Даміан Кадлін ART НФ НФ 0 Брок Паркес ART НФ 0

Колір Результат Золотий Переможець Срібний 2-е місце Бронзовий 3-є місце Зелений Фініш в очковій зоні Синій Фініш без очок Не класифікувався (Нк) Пурпуровий Не фінішував (НФ) Червоний Не кваліфікувався (Нкв) Попередньо не кваліфікувався (Пнкв) Чорний Дискваліфікований (Дскв) Білий Не стартував (НС) Знятий (Зн) Гонка скасована (X) Не брав участі Виключений (EX)

Примітка: Блакитним кольором позначені гонщики-дебютанти класу MotoGP.
Потовщеним шрифтом виділені результати гонщика, який стартував з поулу;
Курсивним шрифтом позначені результати гонщиків, які показали найшвидше коло.

23 жовтня 2014 року FIM оголосила попередній склад учасників сезону 2015 року в класі Moto2, який складався з 31 гонщика[17], а 2 лютого 2015 року — його підтвердила, опублікувавши остаточний варіант[18]. 9 лютого стало відомо, що британський гонщик Джино Рі відмовився від участі в чемпіонаті, перейшовши у серію Супербайк[19].

За перемогу у змаганнях боролися 5 чемпіонів світу (Естів Рабат, Томас Люті, Алекс Маркес, Хуліан Сімон та Сандро Кортезі). Щонайменше 15 гонщиків вже відчули смак перемог на етапах серії Гран-Прі, загалом вигравши 83 гонки.

Команда Виробник Мотоцикл № Гонщик Раунди EG 0,0 Marc VDS Kalex Kalex Moto2 1 Естів Рабат 1-16,18 73 Алекс Маркес Всі sports-millions-EMWE-SAG APH PTT The Pizza SAG Kalex Kalex Moto2 2 Єско Раффін Всі 10 Тітіпонг Варокорн Всі Athina Forward Racing Forward Racing Kalex Kalex Moto2 3 Сімоне Корсі 1-9, 11-18 7 Лоренсо Балдассаррі 1-9, 11-18 JiR Moto2 Kalex Kalex Moto2 4 Ренді Крумменахер Всі Ajo Motorsport Kalex Kalex Moto2 5 Йоан Зарко Всі Pons Racing Junior Team Paginas Amarillas HP 40 Kalex Kalex Moto2 9 Лука Маріні 13 39 Луї Салом Всі 40 Алекс Рінс Всі 57 Едгар Понс 4,7,11 Dynavolt Intact GP Kalex Kalex Moto2 11 Сандро Кортезі Всі Derendinger Racing Interwetten Technomag Racing Interwetten Kalex Kalex Moto2 12 Томас Люті Всі 16 Джошуа Хук 15-18 70 Робін Мульхаузер Всі 77 Домінік Аегертер 1-14,18 Abbink GP Speed Up Speed Up SF14 13 Яспер Івема 8 JPMoto Malaysia Suter Suter MMX2 15 Раттапарк Вілайро 7-10 51 Закхван Заїді 1-6 88 Рікард Кардус[20] 11-18 Federal Oil Gresini Moto2 Gresini Racing Gresini Racing Moto2 Kalex Kalex Moto2 19 Ксав'є Сімеон Всі 54 Маттіа Пасіні 6, 13 Promoto Sport Transfiormers Transfiormers 20 Луї Булле 5 Italtrans Racing Team Kalex Kalex Moto2 21 Франко Морбіделлі 1-11,16-18 36 Міка Калліо 1-13 57 Едгар Понс 14-18 66 Федеріко Карікасуло 12-14 Speed Up Racing Speed Up Speed Up SF15 22 Сем Лоус Всі Tech 3 Tech 3 Tech 3 Mistral 610 23 Марсель Шрьоттер Всі 88 Рікард Кардус 1-9 97 Хав'єр Вієрж 10-18 Idemitsu Honda Team Asia Kalex Kalex Moto2 25 Азлан Шах Всі 30 Такаакі Накагамі Всі FAB-Racing FTR FTR 28 Бредлі Рей 12 Team Ciatti Suter Suter MMX2 32 Федеріко Фуліньї[21] 14, 18 QMMF Racing Team Speed Up Speed Up SF15 36 Міка Калліо 14-18 60 Хуліан Сімон Всі 95 Ентоні Вест 1-13 AGR Team Kalex Kalex Moto2 44 Стівен Одендааль 3 49 Аксель Понс 1-2,4-18 94 Йонас Фольгер Всі Petronas Raceline Malaysia Kalex Kalex Moto2 55 Хафіж Шьярін Всі Octo IodaRacing Team E-Motion IodaRacing Team Suter Suter MMX2 66 Флоріан Альт Всі NTS T.Pro Project NTS NTS 71 Томойоші Кояма 15 Moriwaki Racing Moriwaki Moriwaki 72 Юкі Такахаші 15 Promoto Sport TransFIORmers TransFIORmers 90 Лукас Мах'яс 18 Petronas AHM Malaysia Kalex Kalex Moto2 93 Рамдан Рослі 7, 17 Tasca Racing Scuderia Moto2 Tech 3 Tech 3 Mistral 610 96 Луї Россі Всі

Ключ Постійний гонщик Гонщик по вайлд-кард Гонщик на заміні

Фактично з самого початку сезону, після перемоги на Гран-Прі Аргентини, загальний залік гонщиків очолив француз Йоан Зарко, який, завдяки стабільним та високим результатам (8 перемог у 18 гонках та загалом 14 подіумів), не поступився своїм лідерством до кінця сезону. Навіть більше — його перевага була настільки суттєвою, що він став чемпіоном світу достроково, на Гран-Прі Японії, за 4 гонки до завершення чемпіонату. Його головними конкурентами у сезоні були два іспанці — чинний чемпіон світу Тіто Рабат та новачок класу Алекс Рінс, які на двох здобули лише 5 перемог.

У заліку виробників Kalex продемонстрував тотальну перевагу, не відчувши жодного опору з боку своїх конкурентів. Єдиним гонщиком, хто реально конкурував з німцями, став Сем Лоус на італійському мотоциклі Speed Up, проте він здобув лише 1 перемогу та 5 подіумів, задовольнившись у загальному заліку лише 5-им місцем.

Новачком року став Алекс Рінс.

М Гонщик Мотоцикл КАТ АМЕ АРГ ІСП ФРА ІТА КАТ НІД НІМ ІНД ЧЕХ ВБР РСМ АРА ЯПО АВС МАЛ ВАЛ Очки 1 Йоан Зарко Kalex 8 2 1 2 3 2 1 1 2 2 1 1 1 6 1 7 1 7 352 2 Алекс Рінс Kalex 4 3 2 18 17 11 2 4 3 1 3 2 ДСКВ 2 11 1 НФ 2 234 3 Тіто Рабат Kalex НФ 4 12 3 2 1 3 2 НФ 5 2 3 2 1 НС НС 1 231 4 Сем Лоус Speed Up НФ 1 3 20 4 4 4 3 5 НФ 5 6 НФ 3 8 2 13 5 186 5 Томас Люті Kalex 3 12 6 4 1 НФ 6 5 6 6 7 9 10 5 НФ 15 2 3 179 6 Йонас Фольгер Kalex 1 16 9 1 НФ НФ 7 7 14 12 6 5 6 4 2 НФ 3 14 163 7 Ксав'є Сімеон Kalex 2 НФ 22 5 8 6 НФ 6 1 8 16 25 12 НФ НФ 5 10 16 113 8 Такаакі Накагамі Kalex 14 10 20 17 7 13 20 13 7 9 12 14 3 8 22 4 4 11 100 9 Лоренцо Балдассаррі Kalex 10 26 8 13 21 10 10 НФ 8 НФ НФ 7 10 12 3 5 4 96 10 Франко Морбіделлі Kalex 5 5 5 6 5 НФ 8 19 НФ 3 10 11 15 НФ 90 11 Сандро Кортезі Kalex 7 14 7 НФ 14 8 НФ 17 11 НФ 8 8 8 13 3 НФ 7 13 90 12 Сімоне Корсі Kalex НФ 11 НФ 8 18 НФ 13 10 4 11 НФ 4 9 7 13 9 9 86 13 Луї Салом Kalex НФ 27 11 7 НФ 5 5 НС 17 16 9 17 9 НФ НФ 6 6 6 80 14 Алекс Маркес Kalex 11 15 15 9 НФ 12 11 9 18 10 4 4 НФ НФ 18 9 НФ 12 73 15 Міка Калліо Kalex 6 8 4 НФ НФ НФ 12 8 12 НФ 15 20 НФ 72 Speed Up 11 15 8 12 10 16 Хафіж Шьярін Kalex 12 6 10 12 9 НФ 14 15 16 НФ 14 16 18 7 5 16 8 НФ 64 17 Домінік Аегертер Kalex 15 18 13 16 10 3 9 12 10 4 13 13 24 НФ ЗН 62 18 Хуліан Сімон Speed Up 13 9 26 11 6 7 15 11 9 НФ 18 18 5 НФ 16 18 25 18 58 19 Аксель Понс Kalex НФ НС НФ 15 9 НФ 22 15 7 17 15 11 12 НФ 24 11 8 41 20 Марсель Шрьоттер Tech 3 16 13 16 10 13 16 16 18 НФ 14 19 11 17 15 9 12 НФ 15 32 21 Ренді Крумменахер Kalex 17 21 21 14 12 14 18 14 13 НФ 20 12 14 17 10 10 17 21 31 22 Ентоні Вест Speed Up НФ 7 14 15 11 19 22 НФ НФ 13 21 7 15 30 23 Азлан Шах Kalex 18 19 17 21 19 15 19 16 НФ 11 23 19 13 14 4 21 16 НС 24 24 Рікард Кардус Tech 3 НФ 17 18 НФ 16 17 НФ НФ 19 20 Suter 24 10 НФ 18 6 14 14 19 25 Луї Россі Tech 3 9 22 НФ НС НФ 20 23 НФ НФ НФ НФ 27 19 23 20 23 18 НС 7 26 Томойоші Кояма NTS 13 3 27 Юкі Такахаші Moriwaki 14 2 28 Робін Мульхаузер Kalex 20 20 23 23 20 22 НФ 20 20 15 НФ 23 НФ 19 23 НФ 19 22 1 Хаві Вієрж Tech 3 НФ НФ 22 23 16 НФ 19 22 17 0 Маттіа Пасіні Kalex 18 16 0 Єско Раффін Kalex 22 24 28 25 24 23 24 21 21 17 26 21 НФ 20 17 17 21 24 0 Едгар Понс Kalex 19 17 22 НФ 19 22 20 НФ 0 Тітіпонг Варокорн Kalex 19 23 24 22 22 21 25 23 22 18 25 НФ 20 22 НФ 25 27 23 0 Флоріан Альт Suter 21 25 25 24 23 24 21 НФ НС 19 НФ 24 22 21 21 НФ 26 20 0 Стівен Одендааль Kalex 19 0 Джошуа Хук Kalex НФ 20 23 26 0 Лука Маріні Kalex 21 0 Раттапарк Вілайро Suter НФ 24 23 НФ 0 Закхван Заїді Suter 23 НФ 27 26 25 НФ 0 Рамдан Рослі Kalex 26 24 0 Федеріко Фуліньї Suter НФ 25 0 Яспер Івема Speed Up 25 0 Федеріко Карікасуло Kalex 26 НФ НС 0 Луї Булле TransFIORmers 26 0 Лукас Мах'яс TransFIORmers НФ 0 Бредлі Рей FTR НФ 0

Колір Результат Золотий Переможець Срібний 2-е місце Бронзовий 3-є місце Зелений Фініш в очковій зоні Рожевий Фініш без очок Не класифікувався (НК) Пурпуровий Не фінішував (НФ) Червоний Не кваліфікувався (НКВ) Попередньо не кваліфікувався (ПНКВ) Чорний Дискваліфікований (ДСКВ) Білий Не стартував (НС) Знятий (ЗН) Гонка скасована (X) Не брав участі Виключений (ВИК)

Примітка: Блакитним кольором позначені гонщики-дебютанти класу MotoGP.
Потовщеним шрифтом виділені результати гонщика, який стартував з поулу;
Курсивним шрифтом позначені результати гонщиків, які показали найшвидше коло.

23 жовтня 2014 року FIM оголосила попередній склад учасників сезону 2015 року в класі Moto3, який складався з 34 гонщиків[22], а 2 лютого 2015 року — його підтвердила, опублікувавши остаточний варіант[23]. Після Гран-Прі Німеччини команда «Husqvarna Factory Laglisse» замінила Ісаака Віньялеса через невисокі результати (8 місце в загальному заліку) на Лоренцо Далла Порту[24].

Команда Виробник Мотоцикл № Гонщик Раунди CIP Mahindra Mahindra MGP3O 2 Ремі Гарднер Всі 24 Татсукі Сузукі Всі Gresini Racing Team Moto3 Honda Honda NSF250RW 4 Фабіо Ді Джанантоніо 18 33 Енеа Бастіаніні Всі 55 Андреа Локателлі 1-13, 15-17 Sky Racing Team VR46 KTM KTM RC250GP 5 Романо Фенаті Всі 8 Ніколо Булега 18 16 Андреа Міньйо Всі Husqvarna Factory Laglisse Husqvarna Husqvarna FR250GP 6 Марія Еррера Всі 32 Ісаак Віньялес 1-9 37 Давіде Піццолі[21] 14 48 Лоренцо Далла Порта 10-18 Leopard Racing Honda Honda NSF250RW 7 Ефрен Васкес Всі 36 Жоан Мір 16 52 Данні Кент Всі 76 Хірокі Оно 1-15, 17-18 Estrella Galicia 0,0 Honda Honda NSF250RW 9 Хорхе Наварро Всі 20 Фабіо Квартараро 1-13, 15-16, 18 81 Сена Ямада[21] 14 SaxoPrint RTG Honda Honda NSF250RW 10 Алексіс Масбу Всі 17 Джон МакФі Всі FTR Honda FTR M3 97 Максиміліан Капплер 9, 11 RW Racing GP Honda Honda NSF250RW 11 Лівіо Лой Всі San Carlo Team Italia Mahindra Mahindra MGP3O 12 Маттео Феррарі 1-13 29 Стефано Манці 2-18 53 Марко Беззеччі 1 96 Мануель Паліані[25] 14-18 Suus Honda FTR FTR M3 14 Метт Бартон 16 Outox Reset Drink Team Mahindra Mahindra MGP3O 19 Алессандро Тонуччі Всі 40 Даррин Біндер Всі Mapfre Team Mahindra Mahindra Mahindra MGP3O 21 Франческо Багная Всі 58 Хуан Франсіско Гевара Всі 88 Хорхе Мартін Всі RBA Racing Team KTM KTM RC250GP 22 Ана Карраско 2-9, 12-18 31 Ніклас Айо 1-11 32 Ісаак Віньялес 10-18 61 Лоріс Крессон 1 91 Габріель Родріго Всі Ongetta–Rivacold Honda Honda NSF250RW 23 Нікколо Антонеллі Всі 95 Жуль Даніло Всі FPW Racing Kalex-KTM Kalex-KTM 25 Джорел Боербум 8 26 Люк Хеджер 12 Musahi RT Harc-Pro Honda Honda NSF250R 27 Кейсуке Куріхара 15 34 Рійо Мізуно 15 Olly Simpson Racing KTM KTM RC250GP 35 Оллі Сімпсон 16 Red Bull KTM Ajo KTM KTM RC250GP 41 Бред Біндер Всі 44 Мігел Олівейра Всі 98 Карел Ханіка Всі Freudenberg Racing Team KTM KTM RC250GP 45 Йонас Гейтнер 9 Drive M7 SIC KTM KTM RC250GP 63 Зульфамі Хайруддін Всі 84 Якуб Корнфейл Всі Schedl GP Racing KTM KTM RC250GP 65 Філіп Оттль Всі RS Racing KTM KTM RC250GP 66 Таз Тейлор 12 Minimoto Portmaggiore Mahindra Mahindra MGP3O 72 Марко Беззеччі 6 Pos Corse FTR Honda FTR M3 73 Антоні Гроппі 6 Team Hanusch Honda Honda NSF250R 86 Кевін Ханус 8, 11 Honda Team Asia Honda Honda NSF250R 89 Хайрул Ідхам Паві[21] 14 Turvital di Vitali Ordeo TVR TVR 90 Адріан Г'ятаї 13

Ключ Постійний гонщик Гонщик по вайлд-кард Гонщик на заміні

Перша половина сезону пройшла при повному домінуванні британця Данні Кента, який перед початком сезону приєднався до команди «Leopard Racing». У перших 9 гонках він 8 разів фінішував на подіумі, в тому числі 5 разів — на найвищій сходинці. Востаннє так потужно в класі стартував Валентіно Россі в далекому 1997[26]. Проте у другій половині він здобув лише одну перемогу, на Гран-Прі Великої Британії, після чого його перевага над суперниками у загальному заліку почала танути на очах. Його основний суперник у боротьбі за чемпіонство, португалець Мігел Олівейра, виграв 4 з останніх 5 гонок сезону, але цього виявилось недостатньо — здобутої переваги Кенту вистачило для перемоги у чемпіонаті.