Йосип Немирич
Йосип (Єсип) Іванович Немирич (д/н — 1594) — український земський діяч часів Речі Посполитої. Став першим магнатом з роду Немиричів.
| Йосип Немирич | |
|---|---|
| Псевдо | Єсип, Йосиф |
| Народився | невідомо |
| Помер |
1594 Київ, Київське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Підданство | Річ Посполита |
| Посада | київський земський суддя |
| Термін | 1566—1598 роки |
| Попередник | засновано |
| Наступник | Матвій Немирич |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Немиричі |
| Батько | Івашко Немирич |
| Мати | Йордана Скобейко |
| У шлюбі з |
1) Богдана Семенівна Бабинська 2) Софія Іванівна Скумін-Тишкевич |
| Діти |
Семен, Андрій (від 1-го шлюбу) Матвій, Іван (від 2-го шлюбу) |
 Герб | |
Життєпис
Походив з волинського шляхетського роду Немиричів гербу Клямри. Син Івашка Немирича, київського зем'янина, та Йордани Скобейко.
Розпочав службу королівським дворянином Сигізмунда II Августа. У 1545 році за «пописом» володів Олевськом і навколишніми селами (отримав ці землі від короля Сигізмунда II Августа). Наприкінці 1540-х років женився на Богдані Семенівні Бабинській, вдові Лева Полоза, дворянина королеви Бони.
У 1560 році успадкував володіння в Черняхівській волості після смерті стриєчного брата Івана Скобейка. У 1562—1564 роках він згадується як намісник київського воєводи князя Костянтина Василя Острозького. 1564 року київський війт Богуш Ленкевич поскаржився на Йосипа Немирича за образу честі й поранення. У скарзі згадується, що намісник «на поштивост єго сєгал и словы доткливыми ку почтивости єго примовлял», «и раненьє на члонках єго руки правоє и о кривды, и о тиски над привилья и вольности ихъ местьскиє». 1566 році стає київським земським суддею (першим, хто обійняв цю посаду після впровадження).
Йосип Немирич був послом київської шляхти на сейми 1570, 1576 і 1582 років. Протягом 1583—1591 років Немиричу довелося обстоювати в суді своє право на Черняхів та околиці, на які претендував князь Яким Корецький. При цьому боровся зі збройними наїздами останнього за підтримки козаків з Черкащини, з якими на той час встановив дружні стосунки. У 1584—1591 роках тримав у заставі 1/3 Норинська.
В 1588 році обміняв село Кузьмичі з околицями у його північній частині в Богдана Дешковського на Івницю неподалік Житомира. Почав боротьбу з Григорієм Яцьковичем-Бутовичем за Топориську волость, яку 1591 року відсудив для себе. Втім, невдовзі, її зуміли відібрати Олізари. Помер Йосип Немирич у 1598 році.
Майно
Йосип Немирич володів Черняхівською волостю (Черняхів) у Житомирському повіті, сусідніми, розташованими в Овруцькому повіті, маєтками навколо Шершні, Прибірською волостю (Прибірськ/Приборськ) над Тетеревом, олевськими землями (Олевськ) у північно-західному куті воєводства, село Івницю, кілька сіл, розкиданих Овруцьким повітом.
Родина
Одружний двічі: перша дружина (кінець 1540-их) — Богдана Семенівна Бабинська, вдова Лева Полоза (пом. до 1550). Друга дружина - Софія, донька Івана Скуміна-Тишкевича, старости чорнобильського.
Діти:
Джерела
- Нова книга Метрики Великого князівства Литовського Метрыка Вялікага Княства Літоўскага. Книга 46. 1562—1565. Книга запісаў 46 (копія канца XVI ст.) / Падрыхтаваў В. С. Мянжынскі. — Мінськ.: БелЭн, 2006. 280 с.: іл. 9.
- Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569—1648) / Пер. з польськ. Лесі Лисенко. -К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. — С. 249
- Історичний календар Черняхівщини[недоступне посилання з вересня 2019]
- Головне про Олевськ[недоступне посилання з вересня 2019]
- Шляхетський рід Немиричів у справах церковних: волинські акценти (кінець XVI — третя чверть XVII ст.)