Олізари

Оліза́ри (пол. Olizarowie) гербу Радван (Хоругви Кмітів) — український шляхетський рід, що за сімейною легендою походив від "князя Сербії" Олізара Булка. Сучасні дослідники засновником роду вважають київського боярина Олізара (Елізарія) Волчковича, який жив на початку XV ст. Рід внесений до VI частини родовідної книги Київської губернії.

Герб Радван Щедрий, роду Олізарів

Володіння

Олізарам належала велика кількість земель на території Волинської губернії, зокрема з 1565 року Коростишів. Садиба «Олізарів Став» розташована за 20 км від Берестя (за 3 км від міста Жабинка).

Представники

  • Олізар Волчкович (XV ст.) — київський боярин, засновник роду Олізарів
    • Роман Олізарович (?—бл. 1458) — київський намісник князя Семена Олельковича
      • Лев Романович Олізар-Волчкович
        • Олізар Львович Волчкович — староста чорнобильський (15331545).одружений з Богданою Немиричівною, небогою і єдиною спадкоємицею канівського, згодом – черкаського старости Остафія Дашкевича (?—1535). Нащадки Олізара Львовича і Богдани Немиричівни до XVII ст. іменувалися Олізарами-Волчковичами, згодом – просто Олізарами.
          • Іван Олізар-Волчкович (бл. 1520 — 1577) — житомирський підстароста (1569—1571), посол від Київського воєводства на Люблінському сеймі. Дружина Єва. У 1565 році придбав Коростишів у Філона Кміти.
          • Адам Іванович Олізар-Волчкович (1572 — 1624) — київський зем’янин, успадкував землі Коростишівського ключа, побудував замок та костел. Перший католик у роду. Дружина Анна[1].
            • Людвік Адамович Олізар (?—1645), перша дружина — Ельжбета Лозчанка, донька Лавріна Лозок та Анни Гулевич — відомої фундаторки братських шкіл у Києві; друга — Францішка Дембінська (по його смерті вийшла за Уханського). Власник села Студениця.
              • Ян Олександр Олізар (пом. бл. 1700) — підсудок Київської землі, був похований в домініканців Луцька; друга дружина Теофіла Катерина Гошовська, вдова[2] (або другий шлюб[3]) брацлавського каштеляна Станіслава Францішека Конецпольського
                  • Адам Юзеф Олізар (бл. 1657 — 1713) — полковник ЙКМ, стольник волинський. Друга дружина — Катерина Загоровська.
                  • Ян Олзіар — помер рано
                  • Юзеф Олізар (пом. 1743) — стольник київський, староста романівський, дружина — княжна Доміцеля Четвертинська, вдова Франциска Лідихівського,[4] мали кілька синів та доньок був похований в Луцьку[2]
                    • Адам Юзефович Олізар
                      • Каетан Францішек Олізар (?—1789) — великий коронний стольник (1775—1784), маршалок Люблінського трибуналу 1781, лоївський староста, кавалер орденів св. Станіслава і Білого Орла.
                    • Онуфрій Юзефович Олізар — київський стольник, дружина Маріанна Ружа з Коженьовських (Marianna Ro'za z Korzeniewskich)[5] (за Коссаковським — Ружа Коженьовська)
                    • Костянтин Юзефович Олізар (1729 — 1793) — володимирський підкоморій, учасник Барської конференції 1768 року. Дідич Студеницького ключа. Дружина — Софія Яловицька,( Zofia z Jełowickich) вдова новогрудського мечника Франциска Млодецького
                      • Леонард Олізар (Leonard Olizar Wołczkiewicz, 1753 – 26 березня 1815 або 1817 р., Коростишів)-публіціст, суспільний діяч, видавець[7]
                        • Костянтин — маршалок шляхти Волинської губернії (1801 — 1862)
                        • Юстина
                      • Фридерик
                      • Розалія — дружина вел. кор. стольника А. Прушинського
              • Михайло (або Станіслав) Людвікович Олізар (пом.1664)
              • Анна — перший чоловік Стефан Стрибель з Кичкира, другий — Людвік Здзірський, третій — Ян Кміта.
          • Марія — дружина київського земського писаря Дмитра Федоровича Єльця
          • Богдана — дружина гетьмана Остафія Ружинського

Ян, дружина — Ада Березовська гербу Сас, донька Алоїзія

Див. також

  • Олізарів Став

Примітки

  1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 9 червня 2017.
  2. Korosteszów… — S. 419.
  3. Kasper Niesiecki. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 2 — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738.— S. 379 (пол.)
  4. ПСБ. — Т.23. — S. 813.
  5. FILIP NEREUSZ OLIZAR (OLIZAR WOŁCZKIEWICZ) H. CHORĄGWIE KMITÓW. iPSB (пол). Ministerstwo kultury. 1978. Процитовано 27.03.2019.
  6. Chodkiewiczowie (02) Архівовано 27 липня 2014 у Wayback Machine. (пол.)
  7. Єршов, Володимир (2008). монография.pdf ПОЛЬСЬКА ЛІТЕРАТУРА ВОЛИНІ ДОБИ РОМАНТИЗМУ: ГЕНОЛОГІЯ МЕМУАРИСТИЧНОСТІ (укр). Житомир: Полісся. с. 69–72.[недоступне посилання з червня 2019]
  8. Stanisław Maria hrabia Szeptycki (пол.)

Джерела та література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.