Кам'яне (Сяноцький повіт)

Знаходилося на узвишші над потоком Горілка (ліва притока річки Ослава), на якому стояли два водяні млини.

Закріпачив село коло 1539 р. краківський воєвода Миколай Гербурт Одновський. У 1553 р. село переведене на волоське право. До 1772 р. село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. З 1772 до 1918 року — у межах Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії монархії Габсбургів (з 1867 року Австро-Угорщини).

У 1898 р. в селі було 29 будинків і 162 мешканці, село займало 1,6 км².

В 1939 році в селі проживало 270 мешканців, з них 230 українців, 5 поляків і 35 польських колоністів міжвоєнного періоду[1]. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

У вересні 1944 року під час Карпатсько-Дуклянської військової операції в селі базувалась німецька 96 піхотна дивізія, яка обороняла позиції від наступу зі сходу радянських 67 корпусу піхоти і 167 та 129 стрілецьких корпусів.

У 1945-1947 рр. тут проходили запеклі бої між УПА і Польським військом, яке палило села і списувало на УПА. Після війни половина українського населення депортована в 1944—1946 р. до СРСР, решта (105 осіб) в ході операції «Вісла» 1947 року — на північні понімецькі землі[2], а село припинило існування.

Початково в селі була самостійна парафія, в 1672 р. збудована церква Пресвятої Діви Марії, потім церква належала до парафії в с. Полонна. Дерев’яна церква Вознесіння Г. Н. І. Х. збудована в 1881 р. (з 1930 р. — Буківський деканат), метричні книги велися з 1784 р. Церква зруйнована 1947 року.

• Рештки цвинтаря і підмурівки церкви.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кам'яне (Сяноцький повіт)

• Kamienne 2 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 771. (пол.)
• Шематизм Греко-Католицкого Духовеньства Апостольскої Адміністрації Лемковщини. — Львів: Наклад ААЛ, 1936. — с. 8-9
• Apokryf Ruski(пол.)