Карликів
Карликів (пол. Karlykow 1483, Karlowa 1488, Karlikow 1557, Karlikow 1589, Karłykiw 1867) — лемківське село в Польщі, у гміні Буківсько Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 428 осіб (2011[1]).
Село
 (споруджена 1840 — знищена 1946) Координати 49°26′04″ пн. ш. 22°04′00″ сх. д.
|
Знаходиться за 16 км на південний захід від Сяніка. Площа — 8,8 км².
Історія
Карликів закріпачено у 1483 році родиною Бальс де Лобетанц. З 1340 до 1772 село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. З 1772 до 1918 року — у межах Сяноцького повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини. У 1785 році село займало 61 лан.
У 1918—1919 роках село входило до складу Команчанської Республіки.
У 1936 році у часи пароха греко-католицької церкви Олексія Малярчука парафія у Карликові увійшла до складу так званої Апостольської Адміністрації. До місцевої парафії також належали церкви у селах Прибишів та Петрова Воля.
25 січня 1946 року о 1 годині ночі польські військові з 34 полку піхоти підполковника Станіслава Плюто, що квартирували у сусідньому селі Буківсько, здійснили напад на Карликів, під час якого, менш ніж за годину, спалили 11 хат та вбили 15 жителів, серед яких і греко-католицького священика Олександра Малярчука з дружиною і дітьми. Відділи УПА, що здійснили контракцію не змогли ліквідували польського загону, однак захопили конвої із трьома українськими полоненими і двома польськими вояками.[2] Інший батальйон цього ж полку цього ж дня вчинив різанину в селі Завадка Морохівська з убивством 56 осіб. За ці злочини Станіслава Плюто негайно нагородили «Срібним Хрестом Заслуги» наказом командування Польського війська № 54 від 23.02.1946.
Весною 1946 року частиною Польської народної армії здійснена акція «пацифікації», або придушення, у ході якої вбито 14 осіб, після чого значна частина мешканців Карликова була депортована до радянської України. Аналогічно польські вояки повторили «пацифікації» з убивством 17 осіб у Завадці Морохівській, жителів якої 30.04.1946 примусово виселили до СРСР. Після виконання завдання примусового виселення Станіслав Плюто 1.06.1946 був звільнений з Польського війська і повернувся в СРСР.
28 квітня 1947 року, у рамках операції «Вісла» залишки українського населення (80 осіб) було вигнано в гетто в полі коло станції Щавне-Куляшне, потім завантажене у вагони і депортовано до Сілезії.[3] Про колишнє автохтонне населення сьогодні нагадує старий цвинтар.
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Сьогодні Карликів — типове сільськогосподарське село з переважно польським населенням, яке поселилося тут після ДСВ.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 66 | 11 | 51 | 4 |
| Жінки | 62 | 17 | 37 | 8 |
| Разом | 128 | 28 | 88 | 12 |
Див. також
Джерела
- Fastnacht A. Slownik Historyczno-Geograficzny Ziemi Sanockiej w Średniowieczu (Historic-Geographic Dictionary of the Sanok District in the Middle Ages), Kraków, 2002, ISBN 83-88385-14-3(пол.)
- Karlików // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 841. (пол.)
- Apokryf Ruski(пол.)
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карликів
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Лемко. Звіт про дії УПА у воєнній окрузі «Сян» у січні 1946 р.(разом із картами, Сян, УПА-Захід -С.2
- Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 220-221, 270, 454.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 1 серпня 2020.