Карл Хаген

Карл Річард Хаген (в оригінальній транскрипції Гейґен [ˈheɪɡən] англ. Carl Richard Hagen) (нар. 2 лютого 1937) — відомий професор у галузі фізики елементарних частинок в Університеті Рочестера. Найбільше відомий своїм внеском у теорію стандартної моделі спонтанного порушення симетрії, а також спільним відкриттям механізму Гіґґза і бозона Гіґґза в 1964 р. разом з Джеральдом Ґуральником і Томом Кібблом (цю трійку вчених в англомовних джерелах іноді позначають як GHK)[1][2][3][4][5]. У рамках святкування 50-ї річниці Physical Review Letters журнал визнав це відкриття однією з етапних подій в історії PRL[6]. Хоча цю групу науковців (GHK) широко вважають авторами найбільш повних з числа перших робіт з теорії Гіґґза, GHK, суперечливо, не були включені до Нобелівської премії з фізики 2013 року[7][8][9][10][11][12][13][14].

Карл Хаген
Народився	2 лютого 1937 Чикаго, Іллінойс, США
Місце проживання	Pittsford, New York
Країна	США
Діяльність	фізик, викладач університету, фізик-теоретик
Alma mater	MIT (BS, MS, PhD) Luther North High School — Chicago
Галузь	фізика
Заклад	Рочестерський університет
Членство	Американське фізичне товариство
Нагороди	член Американського фізичного товариства Премія Сакураїd (2010)
Карл Хаген у Вікісховищі

У 2010 році нагороджений премією Американським фізичним товариством Премією Сакураї за «з'ясування властивостей спонтанного порушення симетрії в чотиривимірній релятивістській калібрувальній теорії та механізму послідовного породження мас векторних бозонів»[15].

Наукові інтереси вченого стосуються теоретичної фізики високих енергій, у першу чергу в галузі квантової теорії поля. Це включає формулювання і квантування теорій вищих спінових полів у контексті Галілеєвої теорії відносності, а також спеціальної теорії відносності. В останні роки робота стосується таких тем, як двовимірні теорії, теорія поля Черна – Саймонса, ефект Ааронова — Бома та ефект Казимира. У 2015 році опублікував статтю, яка знайшла класичну формулу Валліса π під час обчислення енергетичних рівнів атома Гідрогену — перша публікація, в якій π виведене з фізики та квантової механіки[16][17][18].

Народившись і вирісши в Чикаґо, здобув бакалаврат, магістерку, і доктора філософії з фізики з Массачусетського технологічного інституту[19]. У MIT його темою докторської дисертації була квантова електродинаміка. Він був професором фізики в Рочестерському університеті з 1963 року. Професор двічі (у 1996 та 1999 рр.) вигравав нагороду за відмінну педагогічну діяльність на кафедрі фізики та астрономії Рочестерського університету. Є членом Американського фізичного товариства і був визнаний видатним суддею APS у 2008 році[20]. Університет Вальпараїсо присвоїв Хагену ступінь почесного доктора наук у 2012 році за його значний внесок у фізику частинок та теорію утворення маси[21][22].