Кейван Марія Адріяна

Кейван Марія Адріяна, Кейван-Крупська Марія-Адріяна Павлівна[2][3], Кейван-Крупська Марія[4] (англ. Keyvan Mariya, нар. 18 серпня 1914(19140818), Задубрівці[5] — †8 березня 2002 р., м. Монреаль, Канада[5]) — українська письменниця (прозаїк), мемуарист, лікар, громадська діячка української діаспори.

Марія Кейван-Крупська
Ім'я при народженні Крупська Марія Павлівна[1]
Народилася 18 серпня 1914(1914-08-18)
Задубрівці
Померла 8 березня 2002(2002-03-08) (87 років)
Монреаль
Поховання Едмонтон
Громадянство Австро-Угорщина Друга Польська Республіка
 СРСР
 Третій Рейх
 Канада
Національність українка
Діяльність письменниця
Alma mater Познанський університет
Науковий ступінь доктор медицини
Суспільний стан лікарка
Конфесія християнка
Рід Крупські
Батько Крупський Павло
У шлюбі з Кейван Іван
Діти Орест, Зоня

Життєпис

Народилася у вчительській родині в с. Задубрівці Снятинського повіту (Західна Україна), її батько — Крупський Павло, старшина УГА, директор школи[5].

Середню освіту здобула в початковій школі на Снятинщині та Коломийській приватній жіночій гімназії Українського педагогічного товариства «Рідна школа» (1932)[5].

Закінчила медичний факультет Познанського університету (1938)[5]. Здобула науковий ступінь доктора медицини[6].

Одружилася з Іваном Кейваном[5] у 1943 р.[7]. Від цього шлюбу мала сина Ореста та доньку Зоню[6].

Працювала у Львівській Народній лічниці та Львівському міському шпиталі[5], у шпиталі Коломиї у 1939—1944 р.[5]. У березні 1944 р. виїхала з України[5] і опинилася в Марієнбаді (Судети), працювала лікарем у таборах для переміщених осіб у Баварії (Байрот, Фюсен), у таборі Мітенвальду[5].

У 1949 р. емігрувала до Канади, поселилася в Едмонтоні[5]. Увійшла в Організацію Українок Канади (СФУЖО) в 1967 р., діяла в НТШ[2]. Почала друкуватися у 1950-х роках. Організувала гурток книголюбів, упродовж 16 років була його головою.

З 1997 р. — мешкала у м. Монреалі в пансіонаті[5]. Після смерті була похована у м. Едмонтоні[2].

Твори

Авторка оповідань «З нотатника лікарки», «Епідемія», «У зимову ніч», «Десяте Різдво», «Його брат», «Ой заплакала мати» (1974-1975) у журналах «Наше життя» й «Жіночий світ», у збірці «Північне сяйво».

Повісті «Життя таборів Діппі» (1971, Едмонтон), стаття «Вересень — місяць радості і печалі (Пам'яті покійного чоловіка Івана присвячую)» у журналі «Жіночий світ» (1993, № 9).

Окремі видання:

  • Кейван М., «Пливе-шумить ріка». — Едмонтон, 1985. — 330 с.
  • Кейван М., «Карвендель»: Повісті. — Едмонтон, 1971. — 232 с.
  • Кейван М., «У самотній мандрівці до вічности». Спогади про Тодося Осьмачку // Україна. − 1992. — № 32, 33, 37.

Примітки
  1. Кейван-Крупська Марія-Адріяна Павлівна (1914-2002)
  2. Арсенич П. І. Кейван-Крупська Марія-Адріяна Павлівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X. // Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
  3. Марунчак М., «Біографічний довідник до історії українців Канади». Вінніпеґ, 1986.
  4. Васильчук М. М., Літературне краєзнавство (Коломия і Коломийщина. ХХ століття): Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності «Українська мова та література». — Коломия, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2007. — 112 с. — С.10.
  5. Васильчук М. М., Літературне краєзнавство (Коломия і Коломийщина. ХХ століття): Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності «Українська мова та література». — Коломия, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2007. — 112 с. — С.107-109.
  6. Коротка біографія «Іван Кейван». "Симон Харчун, Зоня Кейван та родина". 2011. Архів оригіналу за 30.10.2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  7. Шевелєва Мар'яна, Іван Кейван. Українські митці поза Батьківщиною, 16.09.2020

Джерела
  • Марунчак М., «Кейван Марія Адріяна» // Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег: Накладом Української Вільної Академії Наук, 1986. — С. 286.
  • Сивенька І., «Творчий доробок Марії Кейван» // Хрестоматія з української літератури в Канаді. — Едмонтон, 2000. — С. 578—582.
  • Славутич Яр., Одержимість професією // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 168—170.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.