Кейван Іван Миколайович

Кейван Іван Миколайович (англ. Kayvan Ivan, *16(03) вересня 1909 р., Прутівка — †18 вересня 1992 р., Едмонтон) — графік, живописець, мистецтвознавець[1], історик мистецтва. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (дійсний член Секції iсторії України).

Іван Кейван
Народився 16 вересня 1907(1907-09-16)
Прутівка
Помер 18 вересня 1992(1992-09-18) (85 років)
Едмонтон
Поховання Едмонтон
Громадянство Австро-Угорщина
 ЗУНР
 УНР
Друга Польська Республіка
 СРСР
 Третій Рейх
 Канада
Діяльність мистецтвознавець
Alma mater Краківська академія мистецтв, Варшавська академія мистецтв, Варшавський університет
Конфесія християнин
Батько Микола Кейван
Мати Калина Ілащук
У шлюбі з Крупська Марія
Діти Орест, Зоня
Нагороди Шевченківська медаль

Життєпис

Народився в с. Карлів (нині с. Прутівка Снятинського району Івано-Франківської області) у родині столяра Миколи Кейвана та музиканта Калини Ілащук[2].

Навчався у коломийській ґімназії, в художній студії О.Новаківського у м. Львові, Краківській академії мистецтв (1927—1928)[3] і з 1932 р. на виставки надає свої твори[3]. Закінчив Варшавську академію мистецтв (1932—1937), вивчав теорію мистецтва й історію мистецтва у Варшавському університеті[4].

Від 1939 викладав у м. Коломия. Його твори були на художніх виставках у м. Мюнхені, Реґенсбурзі, Мітенвальді, Ґарміш-Партенкірхенi, у Парижі, в Амстердамі.

Одружився з Крупською Марією[4] у 1943 р.[5]. Від цього шлюбу мав сина Ореста та доньку Зоню[6].

На еміграції з 1944: спочатку в Німеччині, від 1949 — у Канаді (м. Едмонтон, провінція Альберта). За монографію «Тарас Шевченко — образотворчий мистець» видання Комітету українців Канади у 1964 р. нагороджений цим Комітетом Шевченківською медаллю[7]. Його твори були на виставках у в Едмонтоні, Саскатуні, Вінніпезі, Торонті, Монреалі, Нью-Йорку, Детройті.

Помер у м. Едмонтон, де і був похований[8].

Твори

«Поет Тодось Осьмачка» (1952), «Мазепа» (1959), «Моя дружина» (1975), «Поет Вадим Лесич» (1976).

Автор праць з історії українського мистецтва, зокрема студій, присвячених українському образотворчому мистецтву, художній творчості Т. Шевченка, В. Січинського та Д. Антоновича, українських митців у діаспорі.

Примітки
  1. Сеник Я., «ВИСОКОПОВАЖАНИЙ МАЙСТРЕ!»: ЛИСТУВАННЯ ЯКОВА ГНІЗДОВСЬКОГО З РОМАНОМ ФЕРЕНЦЕВИЧЕМ. 1977—1985, Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2019 — № 162 С.434.
  2. Шейко Олександр, (17.05.2019). Від Львова до Едмонтона, або життєвий і творчий шлях Івана Кейвана. "Фотографії Старого Львова". Архів оригіналу за 29.10.2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
  3. «Кейван Іван» // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1959. — Т.3. — С.992-1000.
  4. Волошин Л. В. Кейван Іван Миколайович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X. // Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
  5. Шевелєва Мар'яна, Іван Кейван. Українські митці поза Батьківщиною, 16.09.2020
  6. Коротка біографія «Іван Кейван». "Симон Харчун, Зоня Кейван та родина". 2011. Архів оригіналу за 30.10.2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  7. Петриченко Катерина, «Іван Миколайович Кейван — графік, мистецтвознавець, історик мистецтва: до 110-річчя від дня народження», 18.09.2019 // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.
  8. «Іван Кейван». Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.Франка. 2011. Архів оригіналу за 20.06.2016. Процитовано 30 жовтня 2020.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.