Кирик Ружинський

Ки́рик (Кирило) Остафійович Ружи́нський (? — бл. 1601) — руський князь, отаман на Запоріжжі, згодом черкаський підстароста. Брати: низовий гетьман Богдан, Миколай, Михайло. Один з братів здобув татарський замок Сламгород і зрівняв його з землею. Історик Іван Крип'якевич називав його ім'ям Костянтин.[1]

Кирик Ружинський
Псевдо Кирило, Костянтин
Народився не відомо
Ружин
Помер близько 1601
Котельня
Поховання Житомирська область
Країна  Річ Посполита
Діяльність військовик
Титул князь
Конфесія православний, католик
Рід Ружинські
Батько князь Остафій Іванович Ружинський
Мати Анна Олізар Вовчок
Родичі Богдан, Миколай, Михайло (брати)
У шлюбі з 1. Євдокія Куневська 2. Ядвіґа Хвальчевська
Діти Роман Ружинський
Герб

Життєпис

1585 року деякий час перебував на Запорозькій Січі, брав участь у поході запорожців проти татар.

За даними Івана Крип'якевича, 1588 року разом з 1700-ма козаками брав участь у святкуванні коронації (святковий обхід) Сигізмунда III Вази на Площа Ринок у Львові.[1]

Під час повстання Северина Наливайка 1594-96 років очолював передовий загін коронних військ, який вів бої проти повстанців на Київщині. 27 березня 1596 року Матвій Шаула інформував його про хід перемовин з С.Наливайком, обіцяючи видати його.[2]У квітні 1596 року загін Кирика був розбитий козацькими військами під командуванням Северина Наливайка і Матвія Шаули поблизу Білої Церкви.

За лицарські заслуги король Польщі та правитель Речі Посполитої Стефан Баторій надав йому 1581 року в довічне користування Котельню за Житомиром. Під час того, як Кирика не було вдома, татари напали на Ружин, загорівся і будинок князя Кирика, у якому згоріла його перша дружина — княгиня Євдокія Куневська. Від неї мав сина Романа та доньок: Анну, Гелену та Ядвіґу. Вдруге одружився з Ядвігою Фальчевською.[3]

Був похований у церкві в Котельні.

Примітки
  1. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 31. — ISBN 5-7745-0316-X.
  2. Majewski W. Nalewajko (Nalywajko) Semen (Seweryn?), (zm. 1597) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXIІ/3, zeszyt 94. — S. 491. (пол.)
  3. Wolff, Józef (1852-1900). (1895). Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. skład główny w Księgarni Gebethnera i Wolffa. OCLC 749850234.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.