Клавдієво-Тарасове

Кла́вдієво-Тара́сове селище міського типу Бучанського району Київської області. Засновано в 1903 році. Розташоване за 10 км від Бородянки та за 17 км від Бучі. Через селище пролягає залізниця Київ Коростень.

смт Клавдієво-Тарасове
Герб Прапор
Вокзал та привокзальна площа
Вокзал та привокзальна площа
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бучанський район
Рада Немішаївська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1903
Колишня назва Клавдієве
Статус із 1938 року
Площа 5 км²
Населення 5049 (01.01.2020)[1]
Густота 1010 осіб/км²
Поштовий індекс 07850—07851
Телефонний код +380 4577
Географічні координати 50°34′57″ пн. ш. 30°00′19″ сх. д.
Водойма Річка Здвиж
Відстань
Найближча залізнична станція: Клавдієве
До райцентру:
 - залізницею: 13 км
 - автошляхами: 15 км
Селищна влада
Карта
Клавдієво-Тарасове
Клавдієво-Тарасове

Клавдієво-Тарасове у Вікісховищі

Археологічні знахідки

Науковці Інституту археології НАН України у 2007 р. відкрили 7 нових різночасових археологічних пам’яток на відтинку між селищем Клавдієво-Тарасове і селом Миколаївка. Найраніші матеріали датувалися добою бронзи, а це більше 4 тис. років тому. У 2020 році дослідження продовжили через коригування проєкту. У результаті науковцям вдалося виявити ще 8 об’єктів археології[2].

Історія

Селище Клавдієве засноване у 1903 році. Його виникнення пов'язане з початком будівництва залізниці Київ Ковель. У 1900 році одночасно розпочались будівельні роботи на всіх дільницях майбутньої лінії залізниці. В 1902 був споруджений роз'їзд 45-а верста (майбутня станція Клавдієве), до якого вела одноколійна лінія. У 1908 році — після побудови на залізниці другої колії, а також з відкриттям станційних вокзалів — роз'їзди 39-а верста та 45-а верста були перейменовані у станції відповідно Немішаєве-I і Немішаєве-II — на честь начальника Південно-Західної залізниці Клавдія Семеновича Немішаєва. З розширенням поштових та товарних перевезень неминуча плутанина примусила в 1913 році перейменувати станцію Немішаєве-II в станцію Клавдієве.

У 1910 р. у Клавдієво побудовано мисливський будиночок прем'єра Російської імперії П. Столипіна, який зберігся[3].

Після Жовтневої перевороту нова влада вирішила викреслити ім'я царського міністра із назв станцій — Немішаєве та Клавдієве перейменували відповідно у станцію Шевченкове та станцію Тарасове. Але Наркомат шляхів сполучення нових назв не затвердив, і станціям повернули старі. Проте назву Тарасове вирішили все ж залишити для селища — так на карті з'явилося Клавдієво-Тарасове[4].

В містечку збереглася могила на місці бою повстанців отамана Орлика з більшовиками в 1921 р.[3]

На 1926 рік у селищі налічувалося 155 домоволодінь на 176 садибах, населення становило 730 осіб.

Братська могила воїнів Радянської Армії, Клавдієво

У 1942—1943 pp. тут діяла підпільна група на чолі з І. О. Поляковим. У липні 1943 року в лісах поблизу Клавдієво-Тарасового було створено 1-й Бородянський партизанський загін, якому місцеві жителі надавали велику допомогу. В боях проти фашистів у селищі загинув партизан М. П. Макійчук. Тепер зупинка на 53 км залізниці має назву Макійчукове. У німецько-радянській війні брало участь 1053 жителі, майже всі вони нагороджені орденами й медалями СРСР.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Клавдієво-Тарасове початку 1970-х було подано таку інформацію:

Клавдієве-Тарасове - селище міського типу (з 1938 p.), розташоване за 10 км від районного центру. Залізнична станція Клавдієве. Населення - 5200 чоловік. У селищі працюють фабрики: меблева, ткацька, ялинкових прикрас. На цих підприємствах зайнято понад 700 робітників. На території селища є середня школа, вечірня середня школа, клуб, бібліотека, лікарня. За 2 км від селища розташована обласна протитуберкульозна лікарня[5].

Промисловість

Персоналії

Фото

Ліс біля селища
Пам'ятник загиблим воїнам біля вокзалу
Храм
Храм
Біля храму на свято Трійці

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Археологи Академії виявили на Київщині стоянки давніх людей віком понад 10 тис. років
  3. Парнікоза, Іван. Клавдієво-Тарасове смт. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. М. Жарких. Процитовано 08.11.2020.
  4. Історія Клавдієвого.
  5. Історія міст і сіл Української РСР. К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  6. http://www.klavdievo.com/ukr.html

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.