Клод Піното

Клод Піното́ (фр. Claude Pinoteau; 25 травня 1925, Булонь-Біянкур, Франція — 5 жовтня 2012, Нейї-сюр-Сен, Франція) — французький кінорежисер, сценарист та кінопродюсер.

Клод Піното
фр. Claude Pinoteau
Дата народження 25 травня 1925(1925-05-25)
Місце народження Булонь-Біянкур,
деп. О-де-Сен, Франція
Дата смерті 5 жовтня 2012(2012-10-05) (87 років)
Місце смерті
Нейї-сюр-Сен , Франція
Поховання Сен-Венсан (цвинтар)
Громадянство  Франція
Професія кінорежисер, сценарист, кінопродюсер
Роки активності 1948 — 2005
Діти Karine Pinoteaud
IMDb ID 0684509

приз Луї Деллюка (1974)

Henri-Langlois awardd (2008)

Jean-Le-Duc awardd (1974)

Клод Піното у Вікісховищі

Життєпис

Клод Піното народився 25 травня 1925 року в Булонь-Біянкурі (департамент О-де-Сен у Франції) в сім'ї режисера Люсьєна Піното. Його брат — кінорежисер і актор Жак Піното, сестра — комедійна акторка та співачка Арлетт Меррі.

Кінематографічну кар'єру Клод Піното почав у 1948 році. Був кур'єром, реквізитором, потім, ставши асистентом режисера, працював з Жаном Кокто на кінострічках «Жахливі батьки», «Орфей», з Жан-П'єром Мельвілем («Жахлива дитина»), з Максом Офюльсом («Лола Монтес»), з Клодом Лелушем («Пригода є пригода»).

C 1960-го року Клод Піното знімав короткометражки, після яких у 1973 році поставив свій перший повнометражний шпигунський фільм «Мовчазний» з Ліно Вентура у головній ролі. У 1974-му Піното зняв свій другий фільм «Ляпас», в якому зіграла 19-річна Ізабель Аджані, а в ролі її батька — Ліно Вентура. Піното отримав за фільм «Приз Луї Деллюка».
У 1976 році режисер знімає Іва Монтана та Клода Брассера у своєму новому фільмі «Супершахрай», діалоги до якого написав Мішель Одіар.

Справжній успіх до режисера прийшов після зйомок фільмів «Бум» і «Бум 2», в яких дебютувала відома зараз всьому світу Софі Марсо.

У 1985 році Клода Піното було запрошено до складу журі XIII Міжнародного кінофестивалю фантастичного кіно, який пройшов у Франції в Аворіазі. У 1988 році Піното продовжив співпрацю з Софі Марсо і зняв фільм «Студентка». Проте фільм не був заявлений як продовження двох «Бумів» і не досяг успіху попередніх стрічок.

У 2005-у режисер виступив як документаліст, знявши фільм про Абата П'єра — «Un abbé nommé Pierre, une vie pour les autres» («Абат П'єр: життя заради інших»). Цей фільм став останнім у кар'єрі режисера.

Клод Піното автор автобіографічної книги «Спасибі життя. Кінематографічні пригоди» (Merci la vie. Aventures cinématographiques).

Помер Клод Піното вранці 5 жовтня 2012 в Нейї-сюр-Сен після тривалої хвороби (за деякими даними, від раку)[1][2]. Похований на цвинтарі Сен-Венсан у паризькому кварталі Монмартр.

Фільмографія

Був автором сценаріїв до усіх своїх фільмів (іноді у співавторстві).

Короткометражні фільми
  • 1960 — «Manureva»
  • 1968 — «Єдина дитина» / L'Enfant seul
  • 1971 — «Зупинка» / Arrêt
  • 1971 — «Іран» / L'Iran

Повнометражні фільми

Асистент режисера

Продюсер фільмів
  • 1971 — «Це трапляється тільки з іншими» («Ça n'arrive qu'aux autres») (режисер Надін Трентіньян)
  • 2000 — «Блакитний велосипед» («La Bicyclette bleue») (серіал)

Визнання
Нагороди і номінації Клода Піното[3]
РікКатегоріяФільмРезультат
Приз Луї Деллюка
1974 Найкращий фільм Ляпас Нагорода
Кінофестиваль MystFest
1985 Найкращий фільм Сьома мішень Номінація
Найкращий оригінальний сценарій (спільно з Жаном-Лу Дабаді) Нагорода

Публікації
  • Claude Pinoteau, Merci la vie. Aventures cinématographiques (автобіографія), Le Cherche midi, 2005 ISBN 2749104556 та 978-2749104553

Примітки
  1. Europe1: Le réalisateur de La Boum est mort
  2. Le JDD: Claude Pinoteau, réalisateur de La Boum, est mort. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 3 вересня 2015.
  3. Повний перелік нагород на номінацій Клода Піното на сайті IMDb(англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.