Кмитів
Кми́тів[1] — село в Україні, у Коростишівському районі Житомирської області. Населення становить 675 осіб.
село Кмитів | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район/міськрада | Житомирський район |
Громада | Глибочицька сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA18040150080044389 |
Основні дані | |
Населення | 675 |
Площа | 1,269 км² |
Густота населення | 531,91 осіб/км² |
Поштовий індекс | 12526 |
Телефонний код | +380 4130 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°18′22″ пн. ш. 28°53′10″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
198 м |
Водойми | Синка, Голубі озера |
Найближча залізнична станція | Козак, Кмитів |
Місцева влада | |
Адреса ради | 12526, Житомирська обл., Коростишівський р-н, с. Кмитів |
Карта | |
Кмитів | |
Кмитів | |
Мапа | |
|
Походження назви
Ймовірно село отримало свою назву від давного шляхетського українського роду Кмітів гербу Хоругва, який панував на землях Київщини і Брацлавщини. По одній із генеалогічних версій Кміти походять від Вороновичів, які вживали такий самий герб. У 1499 році Кміта Олександрович отримав від Олександра Ягеллончика Коростишів у житомирському повіті з прилеглими землями.
Визначні місця
У Кмитові розташований сільський художній музей, один з небагатьох в Україні (ще є Пархомівський історико-художній музей в Харківській області та інші). Офіційна назва — Кмитівський музей образотворчого мистецтва імені Йосипа Дмитровича Буханчука, відкритий 1985 року у спеціально збудованому приміщенні. Носить ім'я свого засновника. Експозиція налічує близько 3000 експонатів — переважно твори мистецтва 1950-80-х років.
Відомі особистості
В поселенні народився:
- Забродський Роман Анатолійович (* 1980) — український військовий, учасник російсько-української війни.
Транспорт
Біля села проходить залізниця, зупинка Кмитів. У тепле півріччя через день ходить дизель-поїзд Житомир-Коростишів.
Галерея
- Знак на в'їзді до села з боку Студениці
- Центр села
- Парк
Див. також
Посилання
Джерела
- Облікова картка. с. Кмитів. Житомирська область, Коростишівський район // Сайт Верховної Ради України