Коваленко Гаїна Симонівна

Гаїна Симонівна Коваленко
Народилася 1 (14) листопада 1905(1905-11-14)
Київ, Російська імперія
Померла 26 квітня 1989(1989-04-26) (83 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Російська імперія→ СРСР
Національність українка
Діяльність перекладач
Мова творів українська

Гаї́на Си́монівна Ковале́нко (нар. 1 (14) листопада 1905(19051114), Київ — 26 квітня 1989, там само) — українська письменниця, перекладач, актриса. Член Спілки письменників України від 1942.

Життєпис

Народилася 1 (14) листопада 1905(19051114) в сім'ї робітника. Закінчила в Києві реальне училише.

У 1924 закінчила в Києві три курси Музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка. Два роки (1922–1924) була актрисою театру «Березіль», у 1924—1926 роках — керівником драматичного гуртка в селі на Київщині.

У 1927–1928 роках грала на сцені Київського другого робітничого пересувного театру.

У 1926 одружилася з поетом Миколою Бажаном. 1 травня 1929 в них народилася донька Майя. У цей час подружжя мешкало по черзі в Харкові та Києві.

1934 — після перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва (та переїзду туди керівництва Спілки письменників) разом з М.Бажаном переїхала до Києва, де вони оселилися в «Роліті» (Будинкові робітників літератури), у трикімнатній квартирі[1].

Працювала на «Українфільмі» (нині Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка) звукомонтажницею, потім літературним редактором і перекладачем (1936—1938), редактором сценарного відділу (1938—1949).

1939 року, отримавши орден Леніна, Микола Бажан розлучився з Гаїною Коваленко й одружився з Ніною Лауер. Бажану як орденоносцю виділили велику 5-кімнатну квартиру № 66 у щойно збудованому новому корпусі «Роліту». У три великі кімнати вселилися Гаїна Коваленко з Майєю та батьки Бажана. Дві інші кімнати згодилися зайняти близький друг М.Бажана, Юрій Яновський із дружиною Тамарою Жевченко, звільнивши своє двокімнатне помешкання № 76, куди в'їхали Микола Бажан із Ніною Лауер.

З першою дружиною Бажан зберіг теплі, дружні стосунки. До кінця життя він відвідував її та був у курсі всіх поточних справ. «Я не росла без батька», — зазначила його донька Майя.

1944 року, коли письменницькі родини повернулися з евакуації, Микола Бажан подбав, щоб Гаїні Коваленко з Майєю надали в «Роліті» окрему трикімнатну квартиру. Допомагав і матеріально, завдяки чому його перша дружина в голодні повоєнні роки мала змогу влаштовувати так звані «суботи» — варила знамениті вареники, які залюбки куштували Остап Вишня, Максим Рильський, Олександр Копиленко, Петро Панч, Вадим Собко, інші мешканці «Роліту»[1].

На початку 1960-х років переселилася на теперішню вулицю Ломоносова.

Померла 26 квітня 1989 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі (дільниця № 15). При похованні на могилі встановлено бляшану табличку[2].

Творчість

У 1926—1929 роках опублікувала декілька дитячих казок. Від 1926 року перекладала з російської, грузинської, латиської, японської, польської й інших мов поетичні та прозові твори.

Переклади Гаїни Коваленко виходили окремими книжками:

  • роман «Земля зелена» Андрія Упіта (1970),
  • повість «І під кригою річка тече…» Мієрвалдіса Бірзе (1960),
  • роман «Очерет під вітром» Тацудзо Ісікави (разом з Іриною Львовою; опубліковано 1960 року в № 1 журналу «Всесвіт»).

Переклала окремі поетичні твори Володимира Маяковського («Вірш про радянський паспорт»), Миколи Тихонова, Георгія Леонідзе, Акакія Церетелі, Симона Чиковані (поема «Пісня про Давида Гурамішвілі» — у співавторстві з Миколою Бажаном), Нізамі Гянджеві, Джамбула Джабаєва, Адама Міцкевича («Романтичність», «Втеча»), Юліуша Словацького, прозові твори Айбека, Батоджабая, Візбула Берце, твори інших радянських поетів і прозаїків.

Автор тексту дублювання українською мовою близько ста художніх фільмів.

Примітки
  1. Пилип Селігей, Станіслав Цалик. Без канонів, або Про що змовчали біографи Миколи Бажана // Дзеркало тижня. — 2004. — № 39.
  2. Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 197.

Література
  • Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник. — К.: Радянський письменник, 1966. — С. 297.
  • Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник. / Упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К.: Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 194.
  • Письменники Радянської України: бібліографічний довідник. / Упоряд.: О. В. Килимник, О. І. Петровський. — К. : Радянський письменник, 1976. — 416 с. — С. 151.
  • Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник. / Авт.-упоряд.: В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К.: Радянський письменник, 1981. — 327 с. — С. 116.
  • Полеха Н. А. Коваленко Гаїна Симонівна // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 508.
  • Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 197.
  • Нестеренко А. Гаїні Коваленко — 80 // Літературна Україна. — 1985. — 14 листопада.
  • Костенко Наталія. Микола Бажан. Життя. Творчість. Особливості віршостилістики: Монографія. — К.: Кий, 2004.
  • Пилип Селігей, Станіслав Цалик. Без канонів, або Про що змовчали біографи Миколи Бажана // Дзеркало тижня. — 2004. — № 39. — С. 36—37, 45, 47.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.