Козак Богдан Миколайович
Богда́н Микола́йович Коза́к (27 листопада 1940, Львів) — український актор і режисер. Народний артист УРСР (1988).
Козак Богдан Миколайович | |
---|---|
Дата народження | 27 листопада 1940 (81 рік) |
Місце народження | м. Львів |
Громадянство | Україна |
Професія | актор театру і кіно |
Нагороди |
Загальні відомості
Актор Львівського національного театру імені Марії Заньковецької. Академік Національної академії мистецтв України. Професор, декан факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка[1][2].
Серед його учнів — народні артисти Орест Гарда та [[Боровська Любов Збігнівна|Любов Боровська] та Іван Довгалюк].
Фільмографія
- 1973 — «До останньої хвилини», Одеська кіностудія, актор
- 1973 — «Стара фортеця», Кіностудія імені Олександра Довженка, актор
- 1979 — «Хазяїн», фільм-спектакль, Укртелефільм, актор
- 1987 — «Державний кордон — За порогом перемоги», Беларусьфільм, актор
- 1988 — «Минуле Повернути», ТО «Екран», актор
- 1991 — «Павло Полуботок», Укртелефільм, актор
- 1993 — «…Час збирати каміння», Укртелефільм, актор
- 1995 — «Ісус, син Бога живого», Галичина-фільм, фільм про життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа, актор
- 2001 — «У.Б.Н. (Український буржуазний націоналіст)», вистава Львівського Національного українського драматичного театру ім . М.Заньковецької, актор
- 2009 — «Іван Франко. Львівські сторінки життя», ДТРК «Культура», диктор
Виконані ролі
- «І змовкли плахи»
- «Замшевий піджак» С.Стратієва — Євгеній
- «З коханням не жартують» П.Кальдерона — Дон Хуан
- «Суд пам'яті» — Менитен (мол.)
- «Дикий ангел» — маляр
- «Б. Хмельницький» О.Корнійчука — Богун
- «Ричард ІІІ» В.Шекспіра — Кларенс
- «Прапороносці» за О.Гончарем — Брянський
- «Украдене щастя» І.Франка — Микола Задорожний
- «Суєта» І.Карпенка-Карого — Іван
- «Німий лицар» Е.Хелтаї — Агарді
- «Юрко Крук» П.Козланюка — Юрко
- «Кафедра» В.Врублевської — Марунін
- «Смерть Тарелкіна» І.Сухого-Кобиліна — Тарелкін
- «Ніч на полонині» О.Олеся — Іван
- «Правда» О.Поголіна — Ленін
- «Човен хитається» Я.Галана — Дзюньо
- «Під золотим орлом» Я.Галана — Беннілі
- «Комуніст» Є.Габриловича — Ленін
- «Сон князя Святослава» І.Франка — Гостомисл
- «Маскарад» О.Пушкіна — Арбенін
- «Декамерон» Д.Боккаччо — ведучий, Бернардо Фредріго
- «Розгін» П.Загребельного — Карналь
- «Моцарт і Сальєрі», «Драматичні сцени» О.Пушкіна — Моцарт
- «Розорене гніздо» Я.Купали — невідомий
- «Сюїта Журавського» — Журавський
- «Хета Ніскавуорі» Х.Вуалійокі — Санбері
- «Люди, яких я бачив» С.Смирнова — Крупін
- «Безприданниця» О.Островського — Кнурав
- «Олекса Довбуш» В.Босовича — Метач
- «Кремлівські куранти» В.Погодіна — Ленін
- «Отелло» В.Шекспіра — Яго
- «Проводимо експеримент» В.Черних — Нертин
- «Тартюф» Ж.-Б.Мольєра — Тартюф
- «Так переможемо» В.Погодіна — Ленін
- «В сім'ї вольній, новій» — художнє читання
- «Діти Арбату» А.Рибакова — Сталін
- «Спокуса Хоми Брута» А.Врублевської — від автора
- «Маруся Чурай» Л.Костенко — Суддя
- «Меланхолійний вальс» Б.Анткова за О. Кобилянською — Чорнай
- «Чорна пантера» В.Винниченко — Мулен
- «Павло Полуботок» К.Буревія — Петро І
- «Наталка Полтавка» І.Котляревського — Возний
- «Нірвана» О.Островського — Лісецький
- «Мазепа», «Мотря», «Не вбивай» за творами Б.Лепкого — Петро І
- «Макбет» В.Шекспіра — Макбет
- «Гедда Габлер» Г.Ібсена — Йорген Тесман
- «Вічний раб» В.Шевчука — Розенрох
- «Ромео і Джульєтта» В.Шекспіра — С. Капулетті
- «Ой радуйся, земле» — читець
- «Світла моя мука» — читець
- «Ісус, син Бога живого» В.Босовича — Пилат
- «Я камінь з Божої праці» О.Ольжича — Кандиба
- «Літо в Ноані» Я.Івашкевича — Водзінський
- «Хазяїн» І.Карпенка-Карого — Феноген
- «В обіймах золотої мли» — Рильський (старший)
- «Сейлемські відьми» А.Міллера — Ден Форт
- «Шаріка» Я.Барнича — Мікльош
- «А дощ все йде» — Сесіл
- «Гамлет» В.Шекспіра — Полоній
- «Гуцулка Ксеня» Я.Барнича — Майкл Деделюк
- «Моральність пані Дульської» Г.Запольської — Дульський
- «Моя професія — сеньйор з вищого світу» Д.Скалаччі, Р.Тарабузі — Папагатто
- «Погляд вічності» Р.Лубківського — художнє читання
- 1999, 14 грудня — «Загадкові варіації» за однойменною п'єсою Еріка Еммануеля Шмітта; реж. Вадим Сікорський — Абель Знорко[3]
- «Талан» М.Старицького — Степан Безродний
- «Андрей» В.Герасимчука — Енкаведист (генерал)
- «У. Б. Н.» Г.Тельнюк — психіатр
- «Маргаритка» Г.Салакру — невідомий
- «Івона, принцеса бургунська» В.Гамбровича — Король Ігнатій
- «Професіонал» Д.Ковачевича — Лука Лабан
- «Державна зрада» Р.Лапіки — граф Орлов
- «Нора» Г.Ібсена — ст. Гельмер
- «Оргія» Лесі Українки — Меценат
- «Романтики» Е.Ростана — Пергамен
- «Візит літньої пані» Ф.Дюренматта — Бургомістр
- «Сава Чалий» І.Карпенка-Карого — Потоцький
- «Амадей» П.Шеффера — Антоніо Сальєрі
- «Історія коня» за Л.Толстим — князь Серпуховський
Режисерські постановки
- «Три сестри» А.Чехова (1982)
- «Звичайна горшина» В.Данилевського та О.Костинського (1987)
- «Я вибираю Березіль» (1987) та «В наймах у Мельпомени» (1989) Н.Бічуї
- «Орфеєве чудо» (1991), власна інсценізація за Ю.Щербаком та Лесею Українкою
- «Жабуся» Г.Запольської (1994)
- «Французькі водевілі» Е.Лабіша (1997)
- «Майор Кравашон» та «37 су пана Монтодуана» Е.Лабіша
- «Натусь» В.Винниченка (1998)
- «Нора» Г.Ібсена (2003)
Нагороди
- Народний артист УРСР (1988)
- Орден «За заслуги» I (2010)[4], II (2006)[5] та III (2000)[6] ступенів
- Національна премія України імені Тараса Шевченка (2010) — за концертне виконання поетичних композицій «Євангеліє від Тараса» та «Думи» за творами Тараса Шевченка[7]
- Орден князя Ярослава Мудрого ІV ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[8]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2015)[9]
- Нагорода імені Станіслава Іґнація Віткевича за визначні досягнення в поширенні та пропагуванні польської культури на світі (2017)
Примітки
- Тетяна КОЗИРЄВА (26 листопада 2020). Богдан Козак святкує ювілей. 27 листопада виповнюється 80 років провідному акторові і режисеру Львівського національного театру ім.Марії Заньковецької, академіку Національної академії мистецтв, професору, декану факультету культури і мистецтв Національного університету ім.Івана Франка (ua). «День». Процитовано 28 листопада 2020.
- Сергій ОСТАПЧУК (27 листопада 2020). Богдан Козак – справжній лицар сцени чи сірий кардинал театру Заньковецької (ua). «Дивись.info». Процитовано 28 листопада 2020.
- Сергій ВИННИЧЕНКО (17 вересня 2020). Ерік-Емманюель Шмітт. Український зріз 2020 (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 19 грудня 2020.
- Указ Президента України від 27 листопада 2010 року № 1054/2010 «Про нагородження Б. Козака орденом „За заслуги“»
- Указ Президента України від 29 вересня 2006 року № 793/2006 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій міста Львова»
- Указ Президента України від 17 листопада 2000 року № 1246/2000 «Про нагородження діячів культури і мистецтва»
- Указ Президента України від 4 березня 2010 року № 285/2010 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №335/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 24 серпня 2020.
- Указ Президента України від 9 листопада 2015 року № 632/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
Посилання
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 304—305.
- Фільмограія Богдана Козака на сайті kino-teatr.ru
- Богдан Козак на сайті театру ім. Марії Заньковецької
- #PrivateBlog Богдан Козак / ПравдаТУТ Львів (грудень 2020)
Література
- Козак Богдан, заньківчанин. — Львів, 2010. — 172 с. — ISBN 966-8955-29-7.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.