Колорадська кліщова гарячка

Збудник є РНК-вмісним арбовірусом з роду Coltivirus родини Reoviridae. Патогенний для мишей, хом'яків, може розмножуватися на курячих ембріонах. У висушеному стані може зберігатися до 4 років, інактивується при нагріванні.

Захворювання ендемічне для західних штатів США та є там найбільш поширеним арбовірусом (після вірусу Західного Нілу). Інфікування людини відбувається при укусі лісового кліща (Dermacentor andersoni), в ендемічних районах вірус був виділений у 14 % зібраних кліщів цього виду. Були поодинокі повідомлення про виділення вірусу і в іншого кліща — Dermacentor variabilis. В ендемічних районах передача хвороби зазвичай обмежується висотами, що перевищують 1200 м (близько 4000 американських футів).

Захворюваність характеризується вираженою сезонністю (з квітня по серпень з максимумом у червні), що зумовлено активністю кліща-переносника. У 15 % здорових людей, які постійно перебувають в ендемічних вогнищах, виявляються антитіла до вірусу колорадської кліщової гарячки, що свідчить про значне поширення інфекції, в тому числі у вигляді легких форм, які залишаються непоміченими. Цілком імовірно, що багато випадків цієї неспецифічної хвороби залишаються недіагностованими або недоказаними. Збудник зберігається в організмі хворої людини (до 1–3 місяців). Хвора людина небезпеки для оточуючих не становить.

Механізм передачі — трансмісивний, воротами інфекції є місце укусу кліща. Вкрай рідко можливо зараження гемоконтактним механізмом при переливанні інфікованих препаратів крові. Первинний афект, зазвичай, не утворюється, відсутні ознаки регіонарного лімфаденіту. Вірус проникає в кров і гематогенно поширюється по всьому організму, виявляючи схильність до нервової тканини та шкіри. Здатен тривало зберігатися в організмі людини — протягом 2 тижнів вірус можна виділити з крові хворих, у 50 % хворих він виявляється протягом 1-го місяця. У гострій стадії захворювання вірус можна виявити в лікворі. Після перенесеного захворювання формується стійкий імунітет.

Інкубаційний період триває від 1 до 14 днів (в середньому 3–7 днів), 90 % хворих зазначає укус кліща протягом 10 днів до захворювання. Хвороба починається гостро з підвищення температури тіла до 39–40 °C. З'являються слабкість, головний і м'язовий біль, озноб, іноді — біль у горлі. Характерні ретроорбітальний біль та світлобоязнь. У 25 % пацієнтів з'являються біль у животі, переважно в епігастральній ділянці, нудота та блювання. У 5–15 % випадків відмічається поява плямистого, макулопапульозного або петехіального висипу з переважною локалізацією на тулубі, що досить швидко зникає. Привертає увагу гіперемія обличчя та шиї, ін'єкція судин склер. Гарячка носить двохвильовий характер: перша хвиля тримається протягом 2 діб, потім температура тіла критично падає до нормальної і навіть субнормальної. Через 2 дні температура тіла знову підвищується, причому друга хвиля гарячки, як правило, вище першої. Іноді спостерігається симптом Фаже. Через 3 дні температура тіла нормалізується. У частини хворих може бути і третя хвиля гарячки. У періоді реконвалесценції тривало зберігається адинамія і загальна слабкість, причому тривалість реконвалесценції залежить від віку хворих.

Приблизно у 3 % хворих розвиваються ураження центральної нервової системи (менінгіт, енцефаліт, менінгоенцефаліт), які частіше з'являються з 4-го по 9-й день хвороби. Залишкових явищ після них не спостерігається. Летальні випадки вкрай рідкісні.

У клінічному аналізі крові відмічається помірна лейкопенія, вкрай рідко розвивається тромбоцитопенія. В окремих випадках можливе незначне підвищення активності амінотрансфераз. При дослідженні спинномозкової рідини відзначається незначний або помірний лімфоцитарний плеоцитоз (до 300 кл/мл), помірне підвищення рівня білку.

Для лабораторного підтвердження діагнозу використовують виділення вірусу з крові за допомогою біологічної проби (на білих мишах) або імунофлюоресцентним методом. Використовують також серологічні тести: реакція зв'язування комплементу (РЗК) із парними сироватками. Дуже специфічною є полімеразна ланцюгова реакція зі зворотною транскрипцією, яка може виявити вірусну РНК протягом перших 5 діб захворювання.

Якщо встановлено, що кліщ все ще в шкірі пацієнта, його слід видалити. Метод видалення, який зазвичай рекомендується, полягає в тому, щоб захопити кліща щипцями або пінцетом поблизу місця його прикріплення, а потім витягти прямо назовні з постійним, рівним, ніжним зчепленням. Скручування і стискання слід уникати, оскільки це може полегшити переміщення збудників і може залишити щічні ротові порожнини кліща в шкірі.

У неускладнених випадках обмежуються патогенетичною терапією. У тяжких випадках при приєднанні вторинної бактеріальної інфекції призначають антибіотики. У разі розвитку менінгоенцефаліту терапія спрямована на боротьбу з гіпертермією, усунення набряку — набухання головного мозку.

Проводиться колективний та індивідуальний захист людей від укусів кліщів. Необхідно під час перебування на ендемічній території носити закритий одяг. Особам, які перенесли захворювання, заборонено донорство упродовж 6 місяців після одужання. В ендемічних регіонах рекомендоване використання живої ослабленої вакцини.

• Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 328—329.
• Cassis Thomassin, Ninfa Mehta Colorado Tick Fever Updated: Mar 20, 2017 Medscape. Drugs & Diseases. Emergency Medicine (Chief Editor: Jeter (Jay) Pritchard Taylor, III) (англ.)

• Centers for Disease Control and Prevention Colorado Tick Fever (CTF) Page last reviewed: December 3, 2018 (англ.)