Корейське генерал-губернаторство
Коре́йське генера́л-губерна́торство (яп. 【朝鮮総督府】, ちょうせんそうとくふ, Чьōсен сōтоку-фу) — адміністративно-територіальна одиниця Японської імперії в 1910—1945 роках в Кореї й прилеглих островах, генерал-губернаторство.


Історія Кореї | |
---|---|
![]() | |
Доісторична Корея | |
Кочосон, Чінгук | |
Ранні корейські королівства | |
Пуйо, Окчо, Тон'є, Самхан, Конфедерація Кая | |
Три королівства | |
Когурьо, Пекче, Сілла | |
Об'єднане Сілла, Пархе | |
Пізні три королівства | |
Корьо: Кіданьські війни, Монгольські вторгнення | |
Чосон: Імджинська війна | |
Корейська імперія | |
Генерал-резиденти | |
Під контролем Японії: | |
Генерал-губернатори, Тимчасовий уряд Республіки Корея | |
Розділена Корея: | |
Корейська війна, Північна, Південна Корея | |
Хронологія, Військова історія, Список монархів | |
Портал «Корея» |
Опис

Створене 1 жовтня 1910 року після японської анексії Кореї. Військово-колоніальна установа. Попередником було Корейське генерал-резиденство, засноване японською стороною після підписання другого японсько-корейського договору про співробітництво 1905 року. Поєднувало функції генерал-резиденства та ліквідованого корейського уряду. Очолювалося генерал-губернаторами, які призначалися винятково з числа японських генералів або генерал-лейтенантів армії чи флоту; вони були повноважними управителями Кореї у цивільних і військових справах, очолювали законодавчу, виконавчу і судову владу. Адміністративний центр і резиденція генерал-губернатора розташовувалася в місті Кейджьо (сучасний Сеул). Уряд генерал-губернаторства складався з 5 управлінь: загальних справ, внутрішніх справ, доходів, економіки і судових справ. Ним підпорядковувалося ще 9 відділів, зокрема поліцейський і тимчасовий земельний. Територія поділялася на 13 провінцій. Японська колоніальна влада проводила модернізацію Корейського півострова, але одночасно займалася асиміляцією етнічного корейського населення (японізація і зміна змісту освіти, навязування міфу про «спільне японсько-корейське походження», примусова реєстрація корейців за японськими іменами, обмеження сфери вжитку корейської мови), впровадила заборони на вільний друк, свободи зібрань тощо. Після корейського національного повстання 1 березня 1919 року стиль управління формально пом'якшили, дозволивши цивільним особам займати посади у генерал-губернаторстві, проте асиміляційний курс не змінювався. В ході японсько-китайської війни (1937—1945) і війни на Тихому океані (1941—1945) генерал-губернаторство слугувало ресурсно-сировинним додатоком Японії; з нього вивозили ліс, метали, сільськогосподарську продукцію, робочу і військову силу. Ліквідоване 28 вересня 1945 року після поразки Японії у Другій світовій війні та здачі Кореї американським окупаційним військам.
Військо
- З 22 січня по 15 серпня 1945 року перебувало під захистом 17-го фронту Імперської армії Японії.
Генерал-губернатори
Генерал-губернатори Кореї (яп. 【朝鮮総督】, ちょうせんそうとく, Чьōсен сōтоку).
- Тераучі Масатаке (16 жовтня 1910 — 14 жовтня 1916);
- Хасеґава Йошімічі (16 жовтня 1916 — 12 серпня 1919);
- Сайто Макото (13 серпня 1919 — 10 грудня 1927);
- Яманаші Хандзо (10 грудня 1927 — 10 серпня 1929);
- Сайто Макото (17 серпня 1929 — 17 червня 1931);
- Уґакі Кадзушіґе (17 червня 1931 — 5 серпня 1936);
- Мінамі Джіро (5 серпня 1936 — 29 травня 1942);
- Коїсо Куніакі (29 травня 1942 — 22 липня 1944);
- Абе Нобуюкі (24 липня 1944 — 28 вересня 1945).
Див. також
Бібліографія
- Корейське генерал-губернаторство // 新村出編 『広辞苑』 [Великий сад слів]. — 第5版. — 東京: 岩波書店, 1998.
- 浅野豊美 『帝国日本の植民地法制』 [Юридична система в колонія Японської імперії]. — 名古屋: 名古屋大学出版会, 2008. ISBN 4-815-80585-7