Корецький Володимир Михайлович

Ще з 1907 року й під час навчання В. М. Корецький заробляв на життя приватними уроками[3]. В 1909 році він одружився з 16-річною Ганною Ананіївною Корецькою (дівоче прізвище невідоме). У 1916 році почав викладати в початковій торговельній школі, а з 1919 року, після складання магістерського іспиту з історії та догми римського права, — читати лекції із всесвітньої історії держави і права в Харківському університеті[4]. Тоді ж взяв участь у створенні Харківського інституту народного господарства (тепер Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого) на базі Харківського університету, де з часом обійняв посаду заступника декана юридичного факультету. Тут же почав викладати міжнародне приватне право.

Через 10 років інститут остаточно виділився в самостійну інституцію — Харківський інститут радянського будівництва і права. До початку Другої світової війни інститут ще два рази змінив свою назву: У 1933-у році — на Всеукраїнський комуністичний інститут радянського будівництва і права, а в 1937 році — на Харківський юридичний інститут (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого)[5]. Весь цей час Володимир Михайлович обіймав посади професора і з 1937 року — керівника кафедри історії держави і права. Крім того, він паралельно працював завідувачем правового підвідділу Народного комісаріату закордонних справ УРСР (1921–1922), потім завідувачем юридичного відділу Укоопспілки з 1922 по 1924 рік; завідувачем юридичного відділу Українбанку (1924–1930), а згодом — старшим консультантом Держарбітражу при РНК УРСР (1930–1935)[3].

У 1939 році отримав науковий ступінь доктора юридичних наук, захистивши дисертацію, присвячену питанням англо-американської доктрини міжнародного приватного права. З 1941 по 1944 рік перебував в евакуації в Узбекистані, де в Ташкентському юридичному інституті викладав всесвітню історію держави і права. У 1941 році під час битви за Київ в бою загинув його єдиний син Юрій.

Після повернення до Харкова в 1944 році Корецький став куратором курсу міжнародного права Харківського юридичного інституту, а в 1947 році — завідувачем кафедри міжнародного права. Через рік його обрали академіком АН УРСР, а в 1949 році він створив у Києві Сектор держави і права АН УРСР (з 1969 року — Інститут), основною метою якого було розроблення наукового обґрунтування міжнародної правосуб'єктності УРСР. З 1949 по 1974 рік був керівником цієї установи та завідувачем відділу міжнародного права та порівняльного правознавства. Продовжує його працю його учень Денисов Володимир Наумович.

У повоєнний час і майже до кінця життя Володимир Михайлович був одним з найактивніших учасників у роботі нової міжнародної організації ООН від Української Радянської Соціалістичної Республіки. Так, за ініціативою міністра закордонних справ УРСР академіка Д. З. Мануїльського, він входив до складу делегації УРСР на I, II і IV сесіях Генеральної Асамблеї ООН (відповідно, в 1946, 1947 та 1949 роках)[6]. Д. З. Мануїльский високо цінував В. М. Корецького як талановитого вченого і висококваліфікованого спеціаліста у сфері міжнародного права[7]. У 1946 році науковець був радником Представника СРСР у Раді Безпеки ООН. У період з 1947 року по 1949 рік був членом і першим заступником голови Комісії з прав людини ООН, на яку в цей час було покладено завдання розробити проект Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році[6].

Визнання міжнародною юридичною громадськістю таланту В. М. Корецького відобразилося в обранні його членом Комітету ООН з прогресивного розвитку міжнародного права 31 січня 1947 року 21 листопада[8]. Таким чином, Володимир Михайлович увійшов в історію як перший член Комісії серед вітчизняних юристів-міжнародників[6]. Перша сесія Комісії пройшла з 12 квітня по 9 червня 1949 року; на ній В. М. Корецький обіймав посаду першого віце-голови[9].

Однак найбільшим досягненням у кар'єрі вченого є його обрання в 1960 році на XV сесії Генеральної Асамблеї ООН і засіданні Ради Безпеки ООН членом Міжнародного Суду ООН у Гаазі строком на 9 років з 1961 по 1970 рік. У період з 1968 з 1970 рік він був обраний віце-президентом Міжнародного Суду[6].

Заслужений діяч науки УРСР (1947). Герой Соціалістичної Праці (1980). Іменем К. названо Інститут держави і права Національної академії наук України.

Пам'ятна монета НБУ присвячена Володимиру Корецькому

У 1953 році як радник делегації УРСР взяв участь у Женевській міжнародній конференції з вироблення додаткової конвенції про скасування рабства і работоргівлі. У 1957 році був направлений на конференцію ЮНЕСКО з питань мирного співіснування в Мюнхені, а в 1958 та 1960 роках очолював делегацію УРСР на конференціях ООН з морського права[6].

В. М. Корецький також брав участь у роботі 48-ї сесії Асоціації міжнародного права в Нью-Йорку (1958) і XIV сесії асамблеї Всесвітньої федерації асоціації сприяння ООН (1959) як представник радянських громадських організацій. З 1957 року науковець був членом радянської групи Постійної палати третейського суду в Гаазі[6].

Могила Володимира Корецького і його дружини

Попри похилий вік, В. М. Корецький до останніх днів зберігав працездатність. Помер 25 лютого 1984 року; похований на Лук'янівському кладовищі в Києві (ділянка № 20, ряд 2, місце 1). Надгробок роботи скульптора Сергія Коненкова[10].

Автор наукових праць: «Очерки международного хозяйственного права» (Х., 1928); «Лекции по истории государства и права» (М., 1947); «Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права» (М., 1948); «Общие принципы права в международном праве» (К., 1957) та ін.

Удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1980). Нагороджений орденом Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора.

• В. І. Головченко. Корецький Володимир Михайлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.204.
• Владимир Михайлович Корецкий. К 70-летию со дня рождения. — М., 1960. — С. 7.
• Владимир Михайлович Корецкий (К 80-летию со дня рождения) // Советское государство и право. — М., 1970. — № 5. — С. 150.
• Владимир Михайлович Корецкий (К 90-летию со дня рождения) // Советское государство и право. — М., 1980. — № 2. — С. 139-141.
• Перетерский И.С. Рец. На кн.: В.М. Корецкий. Очерки международного хозяйственного права // Советское право. — 1929. — № 12. — С. 35.
• Денисов В.Н. Владимир Михайлович Корецкий (1890-1984) // Известия вузов. Правоведение. — М., 1986. — № 5. — С. 74.
• Денисов В.Н. Корецький Володимир Михайлович // Юридична енциклопедія. — К., 2001. — Т. 3.
• Денисов В.Н. Наукова спадщина академіка В.М. Корецького та сучасний розвиток науки міжнародного права // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск.. — К.-Дніпропетровськ., 2003.
• Владимир Михайлович Корецкий. — К., 1984. — С. 47.
• Lahs M. The Teacher in International Law. — Dordrecht, 1987.