Косенко Віктор Степанович

Батько — Степан Семенович Косенко (пом. 1909, Варшава) — генерал-майор царської армії, мати Леопольда Йосипівна (уроджена Дорошевич, пом. 1919, Житомир). Діти — Марія, Олександр, Семен і Віктор — наймолодший.[1]

1918 року закінчив Петроградську консерваторію по класах композиції у Н. А. Соколова та фортепіано в І. С. Миклашевської.

З 1918 року викладав у Музичному технікумі в Житомирі. З 1929 року викладав у Київському музично-драматичному інституті (з 1932 — професор). У 1934—37 роках працював у Київській консерваторії. В історію української музики Віктор Косенко увійшов, насамперед, як неперевершений лірик. Його вокальна, камерна і симфонічна творчість наповнена романтичними інтонаціями слов'янської музики і народної пісні.

Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка

Одному з небагатьох українських композиторів того часу — Косенкові пощастило отримати європейську музичну освіту. Його дитинство пройшло у Варшаві. Він був справді вундеркіндом: ще у віці шести років, не знаючи нот, з голосу грав «Патетичну сонату» Бетховена. Унікальні здібності хлопчика розвивали професори Варшавської консерваторії. Музичну освіту Косенко продовжив у метрів Петербурзької консерваторії. Її тодішнім директором був відомий російський композитор Олександр Глазунов. Оцінивши обдарованість Косенка, Глазунов звільнив його від платні за навчання. У Петербурзі юний музикант зустрічався з Рахманіновим, Скрябіним.

Більшу частину життя Віктор Степанович прожив у Житомирі. Тут він і його друзі-музиканти створили мистецьке середовище, яке не поступалося столичному. Як згадує співачка Зоя Гайдай, їхніми слухачами були, насамперед, селяни, робітники і солдати. На життя молодий Косенко заробляв, ілюструючи музикою німі фільми. Сучасники розповідають, що глядачі бігали за ним із кінотеатру в кінотеатр, щоб послухати дивовижну гру музиканта: Косенко був феноменальним піаністом.

Працюючи професором Київської консерваторії, створив симфонічну «Молдавську поему», яку так і не зміг почути. Вона прозвучала лише в наші дні.

Виступав як піаніст із сольними концертами та в ансамблях. У своїй творчості, різноманітній за жанрами та переважно ліричній за характером, В. Косенко спирався на традиції російської (П. І. Чайковський, С. В. Рахманінов, О. Скрябін) та української класики (М. В. Лисенко).

Товаришував із оперним співаком Іваном Паторжинським.[2]

Помер 3 жовтня 1938 року. Похований на Байковому кладовищі (надгробок — граніт; скульптор Л. В. Шервуд)[3].

Віктор Косенко залишив після себе десятки творів, які увійшли до золотого фонду української фортепіанної музики. Серед них «Альбом дитячих п'єс», на якому зростало багато поколінь юних піаністів.

Для симфонічного оркестру

• Героїчна увертюра для симфонічного оркестру (1932)
• «Молдавська поема» (1937);

Для фортепіано з оркестром — Концерт (1928–37), завершений Л. Ревуцьким та Г. Майбородою)

Камерні ансамблі, в тому числі:

• Тріо 1927
• Соната для віолончелі та фортепіано 1923
• Соната для скрипки та фортепіано 1927
• Соната для альта та фортепіано 1928

Скрипковий концерт

Для фортепіано:

• 6 поем (1915–21),
• 2 поеми-легенди (1921),
• 3 сонати (1922, 1924, 1926–30),
• 2 концертні вальси (1931);

Романси на сл. укр. і рос. поетів (П. Тичина, О. Пушкін, О. Блок, О. Апухтін, К. Бальмонт та інших);

Пісні, обробки укр. нар. пісень для чол. квартету без супроводу (1929–36),

24 твори для дітей, в тому числі цикл із 6-ти дит. ялинк. пісень (1936–37);

Музика до к/ф «Останній порт» (1934, реж. А. Кордюм), вистав;

Аранжування і гармонізація укр., рос., білорус. нар. пісень.

Етюди, Прелюди, Поеми, твори для хору.

На фортепіанну музику композитора створений балет «Світанкова поема» (1973, оркест­­рування, згодом — Симфонічна сюїта Л. Колодуба, лібрето В. Тимофє­­єва), поставлений у Київському театрі опери і балету ім. Т. Шев­­ченка і Донецькому театрі опери та балету.

1938 року за порадою поета Максима Рильського відкритий меморіальний кабінет-музей митця у Києві, по вулиці Михайла Коцюбинського, будинку № 9 (на той час вулиця Тимофіївська, будинок № 11), квартирі № 4, де Віктор Косенко проживав з 11 травня 1938[2] і до смерті. Музеєм опікувалася дружина композитора — Ангеліна Володимирівна Канеп-Косенко. 1964 року музей офіційно отримав статус народного, а з 2007 — державного. З 2009 року має назву Музей-квартира В. С. Косенка. Тут зберігаються осо­­бисті речі, рукописи, фотоархів, епістолярна спадщина композитора, видання та грамзаписи його творів.

На будинку встановлено меморіальну дошку (скульп­­тор Г. Кальченко).

На Байковому цвинтарі, де похований Віктор Косенко, — па­­м'ят­­ник роботи скульптора Л. Шервуда, арх. А. Ігнащенка (ділянка № 8).

Ім'я Косенка присвоєно Житомирському музичному училищу, Київській дитячій музичній школі № 3, його іменем названо вулиці в Києві та Житомирі.

2001 року Міністерство культури і мистецтв України та НСКУ заснували мистецьку премію імені Віктора Косенка за значні творчі досягнення в галузі музики для дітей та юнацтва.

• 
  Надгробок Віктора Косенка
• 
  Меморіальна дошка В. С. Косенкові по вул. Михайла Коцюбинського, 9 у Києві
• 
  Марка на честь Віктора Косенка, 1996
• 
  Табличка з назвою Музею-квартири Віктора Косенка

• Канеп-Косенко Ангеліна Володимирівна; Косенко Віктор Степанович // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 310; 559-560.
• Косенко Віктор // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 736-737. — 1000 екз.
• Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 73. Ігор Стравінський і Віктор Косенко

• Вільні ноти авторства Косенко Віктор Степанович на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
• МУЗЕЙ-КВАРТИРА В. КОСЕНКА: Життя і творчість композитора ФОТО
• 120 років від дня народження. Відео

• Бондарчук П. М. Косенко Віктор Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 208. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Фільц Б. М. Косенко Віктор Степанович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
• Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 322.
• Музыка: Большой Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 274.
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 374.
• Вакулович Н. Віктор Косенко і його творчість // Музика. — 1927. — № 3.
• Барвінський В. Віктор Косенко // Укр. музика. — 1939. — № 1.
• Ревуцкий Л. Памя­­ти В. Косенко // Сов. музыка. — 1939. — № 5.
• Хінчин Л. «Героїчна увертюра» В. Косен­­ка // Рад. музика. — 1940. — № 5.
• Довжен­­ко В. В. С. Косенко. — К., 1949; 1951.
• Довжен­­ко В. В. «Героїчна увертюра» В. С. Ко­­сенка. — К., 1963.
• Фільц Б. Фортепіанна творчість В. Косенка. — К., 1965.
• В. С. Ко­­сенко у спогадах сучасників. — К., 1967.
• Довженко В. Фольклорні мотиви у творчості В. С. Косенка // НТЕ. — 1967. — № 1.
• Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. — К., 1968.
• Бо­­ровик М. Український радянський ка­мерно-інструментальний ансамбль. — К., 1969.
• Вахраньов Ю. Фортепіанні етюди В. Косенка. — К., 1970.
• Фільц Б. Укра­­їнський радянський романс. — К., 1970.
• Ревуцкий Л. О моем младшем современнике // Сов. музыка. — 1971. — № 2.
• Олійник О. Композитор і сучасність // Музика. — 1971. — № 6.
• Тимофє­­єв В. Український радянський фортепіанний концерт. — К., 1972.
• Загайке­­вич М. Балет на музику В. Косенка // Рад. музика. — 1974. — № 1.
• В. С. Косенко. Спогади. Листи / упоряд. А. В. Косенко. — Вид. 2-ге, доп. — К.: Муз. Україна, 1975.
• Занд­­рок С. Фортепіанні сонати В. Косенка та Б. Лятошинського // — УМ. — 1975. Вип. 10.
• Олійник О. Фортепіанна творчість В. Косенка. — К., 1977.
• Блок В. Детские пьесы В. Косенко // — Муз. жизнь. — 1978. — № 5.
• Фільц Б. Гармонія солоспіву. — К., 1979.
• Витте Н. Исполнительская деятельность В. С. Косенко // Вопр. инст­­рум. муз. исполнительства: Сб. науч. тр. — К., 1982.
• Сильванский С. Соната В. С. Косенко для скрипки и фортепиано // Вопр. инструм. муз. исполнитель­­ства: Сб. науч. тр. — К., 1982.
• Стецюк Р. Віктор Косенко. — К., 1989.
• Віктор Сте­­панович Косенко: погляд з 90-х рр. — К., 1997.
• Ржевська М. Про діалектику со­­ціального контексту мистецтва та еволюції композиторського стилю на при­­к­­ладі творчості В. Косенка // Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту. — Сер. Мист-во. — 1999. — № 1(2).
• В. С. Косенко і культурно-мистецькі традиції Волині–Житомирщи­­ни: Наук. зб. — Житомир, 2005.
• Менцінський Т. Віолончельна соната В. Косенка (до проблеми композиц.-образ. цілісності) // Художня цілісність як феномен муз. творчості та виконавства: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. — К., 2005. Вип. 48;
• У світі чарівної музики: кабінет-музей Віктора Степановича Косенка / Л. Я. Івахненко. — Київ: Кий, 2007. — 150 с. — ISBN 966-8825-25-X. Тираж 1000.