Костел Преображення Господнього (Добромиль)

Костел Преображення Господнього — діючий римо-католицький храм у місті Добромилі Львівської області. Пам'ятка архітектури місцевого значення.[1]

Костел Преображення Господнього
Костел Преображення Господнього в Добромилі
49°34′19″ пн. ш. 22°46′53″ сх. д.
Тип споруди церква
Розташування  Україна, Добромиль
Архітектор Jan Baptysta Wenecjanind
Будівельна система цегла
Належність католицтво
Епонім Преображення Господнє
Костел Преображення Господнього (Добромиль) (Україна)
 Костел Преображення Господнього у Вікісховищі

З історії храму

Коли йдеться про походження костелу в Добромилі, то місцеві старожили розповідають, що, начебто, на тому місці стояла церква Святої Трійці, збудована за кошти Петра Сагайдачного. І лише значно пізніше, у другій половині XVII століття її перебудовано на костел. Достеменно встановлено, що первісний костел збудували до 1662 року — єпископ перемишльський Генрик Фірлей (1631—1636 рр.) виділив 700 флоринів, що залишились у добромильській парафії після смерті Яна Відавського на перебудову костелу.

Згідно з протоколом канонічних відвідин 1648 року, поблизу костела стояли дві каплиці: більша — Самуеля Конєцпольського (можливо т. зв. «каплиця Гербуртів») і менша — Яна Орлянчика. При костелі підносилась дерев'яна дзвіниця, а цвинтар був оточений муром і частоколом. У тому ж році під час козацьких наїздів у наш край один із їхніх загонів побував у Добромилі. Польську шляхту містечка чекала доля новоміської.

У 1719 році Войцех Михальський — тогочасний державний радник Добромиля — піддав костел ґрунтовному ремонту. Тоді костел було посвячено як Розп'яття Христового. У 1743 році власник міста Блажей Красінський розпочав перебудову костела. Навпроти каплиці Гербуртів збудовано каплицю Кінги, а з півдня вимурувано нову захристію. Цілого ряду змін зазнав костел і всередині. Напевне, цей Красінський і вмонтував на костелі герб своєї родини. Ще однієї ґрунтовної перебудови костел зазнав у 1772 році.

Навіть після таких ґрунтовних перебудов усе ж збережено первісні риси будівлі, яка зовні більше нагадує церкву, ніж костел XVII — середини XVIII століття. В інтер'єрі ж, навпаки, від попереднього не залишилося практично нічого. На ренесансний атик опирається овальне склепіння, розмальоване в стилі бароко. В атику є ряд заглиблень, в яких вміщено зображення святих у стилі бароко. У цьому ж стилі виконано також головний вівтар, казальницю, хрестильницю і старий кивот, вмурований у стіну.

В інтер'єрі костела збереглися геральдичні знаки Гербуртів та Красінських, також розмальоване генеалогічне дерево останніх. У другій половині 1940-х років було там також генеалогічне дерево Гербуртів. Дехто із старожилів та священик Лоранц твердили, що в котрусь із стін вмуровано записки (архіви) Добромильського костелу.

Значних зусиль для реставрації храму доклав довголітній бурмістр Добромиля Юзеф Ґєбултовіч.[2]

1988 року костел відремонтовано силами української громади. Тепер костел перебуває у розпорядженні місцевої римо-католицької парафії.

Влітку 1997 року силами парафії РКЦ завершено внутрішній ремонт костелу. На його освяченні були: архієпископ Львівської архидієцезії Мар'ян Яворський, ігумен о. Никодим Гуралюк та монахи Добромильського монастиря оо. Василіян, священик місцевої парафії УГКЦ о. Володимир Юрга.

Примітки

  1. Перелік пам'яток архітектури місцевого значення Львівської області — ох. № 512-М
  2. Grabowski T. S. Giebułtowicz Józef // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1949—1958. — T. VII/5. — Zeszyt 35. — S. 423. (пол.)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.