Костюшковичі-Хоболтовські

Костюшко́вичі-Хоболто́вські (Костюшковичі, Костюшки, Хоболтовські) — волинський шляхетський рід. Представники роду займали різноманітні посади в Великому князівстві Литовському, Речі Посполитій. Використовували спочатку власний родовий герб, а пізніше — герб Рох.[1]

Костюшковичі-Хоболтовські
Опис герба: В червоному полі на польському щиті срібний тризубець.
Родоначальник: Івашко
Період: З 15 століття
Місце походження: Волинь
Підданство: Велике князівство Литовське
Корона Королівства Польського
Річ Посполита

Російська імперія

Маєтки: Хобултова, Глуботин, Яковичі, Підбереззя, Олизарів

Походження
Печатка володимирського земскього судді Богдана Костюшковича Хоболтовського (1566-1584 рр.)

Вперше рід згадується в історичних документах в Литовській метриці, під 1486 роком, де двічі згадується про надання королівському товмачу, володимирському зем'янину Івашку († після 1488) платні королем Казимиром IV. Його син Костянтин (Костюшко) Хоболтовський теж був королівським товмачем, тоді йому належало надане королем Олександром село Хобултова, однак усі документи, які би це підтверджували були втрачені 1566 року під час пожежі в Хобултівсьому маєтку, внаслідок чого, пізніше, Хоболтовські не змогли підтвердити своє дворянство.[2][3]

Уже в 1518 році, за особливі заслуги та збитки, зазнані від татарських нападів, польський король Сигізмунд І надає Костянтину Хоболтовському привілей стягати мито з проїжджих купців на ставі, на великій дорозі луцькій.

На 1545 рік, згідно з люстрацією володимирського замку, Хобултова була власністю панів Костюшковичів, які стягували мита з купців самовільно, не маючи грамоти від короля.

У 1570 році в маєтку Костюшковичів, яким належали, крім Хобултови, села Глуботин, Глуботинська Волиця та Яковичі, було 60 димів, 20 городників і 6 боярських дворів. На 1585 рік мали у власності частину села Підбереззя. У 1700 році згадуються, як власники частини села Олизарів.[4] У кінці XVI і в першій половині XVII століття стали особливо частими збройні наїзди Костюшковичів на сусідні маєтки. Пограбоване майно вони перевозили до свого маєтку. Але одночасно й інші феодали чинили збройні наскоки на Костюшковичів, під час яких знищували межові знаки, розорювали і грабували господарства селян.

Представники
  • Костюшко Івашкович Хоболтовський († після 1520) — володимирський зем'янин, королівський товмач ~ Зофія Юріївна Скіндер,
    • Петро Костюшкович († після 1589) — володимирський зем'янин, боярин, повітник (1545), підстароста житомирський (1565). ~ Овдотія Іванівна Гулевич-Дрозденська, вдова Григорія Івановича Козинського та Станіслава Хмелевського[5][6]
      • Данило Петрович (†після 1567) — власник 20 димів і 3 городів у селі Підбереззя[7], ~ Федора Ярошівна Турівна
      • Гнівош Петрович († після 1597)
      • Григорій Петрович († після 1590) — урядник дружини князя Миколи Збаразького, княгині володавської і локацької Ганни Деспотівни Бранкович, приятель князя Романа Санґушка
      • Петро Петрович
        • Федір Петрович
      • Катерина Петрівна, ~ Богуш Заєць Луковський (Зденіжський) [1588][8] з ним 3 синів і 2 дочки, ~ Ярош Мошинський
      • Юрій Петрович
        • Дмитро Юрієвич († після 1561)
        • Іван Юрієвич († 1590), ~ Катерина Федорівна Гулевич, з нею два сина і дві дочки
          • Гаврило Іванович ~ Олена Іздебська (1638)
          • Олександр Іванович (†після 1603)
          • Федір Іванович (†після 1603)
        • Семен Юрієвич († після 1606) — намісник турійський Федора Санґушка; ~ княгиня Катерина Василівна (Пелагея?) Ружинська (†1595), дочка Василя Михайловича, князя роговицького[9]
          • Григорій Семенович († після 1606), ~ Тетяна Андрузька, вдова Каспера Чеховського
            • Бенедикт Григорович — дідич Оховців, ~ Ганна Дашкевич (1641), ~ Аполонія Пірванецька (1700)
              • Ілля Бенедиктович (†після 1692), ~ Анна Зожевська
          • Петро Діонисій Семенович, навчався в Падуанській академії (1641)
          • Микола Семенович
          • Марія Семенівна, ~ Остафій Якович Колпитовський, вдовець по Уляні Микитівні Кутровській
          • Юрій Семенович († після1642)
    • Богдан-Сушко Костюшкович (†1588) — дворянин господарський, боярин городоцький (1528), намісник луцький (1535), боярин гуляницький, підсудок, посол на сейм (1567), володимирський земський суддя (1566-1584). ~ Олена Тихнівна (Тимофіївна) Кисіль-Дорогиницька, вдова Михайла Івановича Яковицького[10]
      • Властний Богданович († після 1597)
      • Василь Богданович († після 1602)
        • Гаврило Васильович († після 1606), Кременецький повіт
      • Ганна Богданівна, ~ Іван Романович Сенюта-Ляховецький[11], вдовець по Марії Олехнівні Борзобагатянці Красенській, ~ Костянтин Якович Колпитовський[12][13]
        • Іван Іванович Сенюта-Ляховецький
        • Оксим'я Іванівна Сенюта-Ляховецька
        • Феодора Костянтинівна Колпитовська, ~ Юрій Михайлович Чарторийський
        • Овдотія Констянтинівна Колпитовська, ~ Мартин Лінчевський
        • Олександр Костянтинович Колпитовський
        • Політан Костянтинович Колпитовський
      • Федір Богданович (†після 1607), ~ Марія Кердеївна
      • Петро Богданович

До роду належали: Костюшко Іван Іванович — радянський історик-славіст

Джерела
  1. Krzepela, Józef (1846-1935) (1930). Rody ziemiańskie XV i XVI wieku : zestawione według dzielnic, w których były osiedlone (пол.). Процитовано 16 серпня 2020.
  2. Boniecki, Adam; Konarski, Szymon; Reiski, Artur (1907). Herbarz polski: Wiadomosći historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, Tom 11 (polski). Warszawa: Wydawnictwa Artystyczne i Filmowe. с. 264. с. 397.
  3. Ковальчук, Євгенія; Ксендзук, Емілія (2008). Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2009 рік (українська). Луцьк: Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня». с. 146. с. 168. ISBN 978-966-2115-38-3.
  4. Антонович, Володимир (1877). Колдовство. Документы, Процессы, Исследования (російською). Петербург: Типографія Киршбаума. с. 44.
  5. Родове дерево. www.myheritage.com.ua. Процитовано 16 серпня 2020.
  6. Ворончук, Ірина (2012). Населення Волині в XVI - першій половині XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники. Київ. с. 192—193, 457, 463, 467, 469, 474, 479, 486—487, 491, 505, 507—508. ISBN 978-966-02-6249-2.
  7. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 15, cz. 2: Dopełnienia. J - Wol. 1902.
  8. Старченко, Наталя. Умоцовані-прокуратори-приятелі. Хто вони? (Становлення інституту адвокатури на Волині в кінці XVI ст.).
  9. Яковенко, Наталя (Jakovenko (2008). Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і центральна Україна.
  10. Історія державної служби в Україні У п’яти томах Том 3 ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ V ст. до н. е. – 1774 р., Київ, Ніка-Центр, 2009 № 137 1588 р., серпня 4. Краків. – Привілей короля Сиґізмунда ІІІ Андрію Заленському на володимирське земське суддівство
  11. Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 240—241. — ISBN 5-319-01070-2.
  12. Колпитовськi - Шляхта руських земель 1350-1650 рр. www.sites.google.com. Процитовано 21 листопада 2020.
  13. 11 НОИИИССІЕЮ ДЛЯ РАЗБОРА ДРЕВНИХЪ АНТОВЪ, состоящей при Ніевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ ГенералъГубернатор. ЧАСТЬ ВОСЬМАЯ, ТОМЪ III. A r t uо й р а ш ъ щіав і. doc.knigi-x.ru. Процитовано 9 серпня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.