Котін Жозеф Якович
Жозеф Якович Котін (10 березня 1908, м. Павлоград, тепер Дніпропетровської області, Україна — 21 жовтня 1979, Ленінград, СРСР) — видатний конструктор важких танків і гусеничних машин спеціального призначення.
| Котін Жозеф Якович | |
|---|---|
| Народився |
26 лютого (10 березня) 1908[1] Павлоград, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер |
21 жовтня 1979 (71 рік) Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | інженер, політик |
| Alma mater | Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР |
| Військове звання | генерал-полковник |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
                 |
Біографія
Народився в багатодітній родині обрусілих поляків в Павлограді, Катеринославської губернії (тепер Дніпропетровська область) України.[2] Був п'ятою дитиною, мав старших чотирьох сестер. На початку 1920-х, рятуючись від голоду, сім'я переїхала до Харкова. Тринадцятирічний Жозеф пішов на Харківську біржу праці. Брався за будь-яку роботу. В 1923 році йому вдалося влаштуватися «підручним слюсаря з тарифною ставкою по п'ятому розряду» на котельно-механічному заводі. Тут молодий слюсар удосконалив слюсарні лещата і, несподівано для себе, отримав на них патент. Одночасно він навчався на вечірньому робітфаку. З 1927 року Котін навчався в Харківському політехнічному інституті, але в 1930-му після третього курсу його направили в Військову академію ім. Ф. Е. Дзержинського. Вчився на факультеті механізації і моторизації, захистив дипломний проєкт по колісно-гусеничного танку на базі вузлів вантажного автомобіля АМО-3.
Із 1932 року працював у КБ науководослідного відділу академії. З 1937 року — головний конструктор СКБ2 Кіровського заводу (місто Ленінград). Під його керівництвом було створено й пущено в серійне виробництво важкі танки КВ.
Під час Другої світової війни очолював СКБ2 Челябінського Кіровського заводу (Танкоград), забезпечував серійний випуск танків. Одночасно працював заступником наркома танкової промисловості, координував дослідноконструкторські роботи на танкових заводах. З 1943 року — начальник і головний конструктор дослідного заводу № 100. Під керівництвом Котіна створено танки ІС-1, ІС-2, ІС-3 і самохідні артилерійські установки на їх базі.
Після війни розробив серію важких танків Т-10, плаваючий танк ПТ-76, бронетранспортери різних модифікацій, дослідні танки з ракетним озброєнням, самохідні агрегати для тактичних, оперативнотактичних і стратегічних ракет («Марс», «Філін», «Планер», «Генератор5», ракетні комплекси Р11М, Р17, РТ15, РТ20П, «Темп2С», трелювальний трактор КТ12 і потужний колісний трактор КТ700 «Кіровець»). У 1968—1972 роках — заступник міністра оборони промисловості, генералполковник.
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці (19.09.1941). Лауреат чотирьох Сталінських премій СРСР (1941, 1943, 1946, 1948). Заслужений діяч науки РРФСР (1968). Нагороджений 4 орденами Леніна (17.04.1940; 19.09.1941; 30.12.1956; 9.03.1978), 2 орденами Жовтневої Революції (25.10.1971; 8.10.1975), Червоного Прапора (17.05.1951), орденами Суворова 1-го (16.09.1945) і 2-го (19.04.1945) ступенів, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (5.08.1944), 3 орденами Трудового Червоного Прапора (2.04.1951; 12.03.1958; 28.07.1966), 3 орденами Червоної Зірки (5.06.1942, 20.01.1943; 6.11.1945), орденом «Знак Пошани» (21.06.1957), медалями.[2]