Коцюри

Коцюри́ — село в Україні, у Любомльському районі Волинської області. Населення становить 315 осіб.

село Коцюри
Країна  Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Любомльський
Рада Вишнівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA07060050080058476
Основні дані
Засноване 1796
Населення 315
Площа 1,18 км²
Густота населення 266,95 осіб/км²
Поштовий індекс 44334
Телефонний код +380 3377
Географічні дані
Географічні координати 51°11′53″ пн. ш. 23°58′43″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 182 м
Водойми річка Гапа
Місцева влада
Адреса ради 44351, Волинська обл., Любомльський р-н, с.Вишнів
Карта
Коцюри
Коцюри
Мапа

 Коцюри у Вікісховищі

Походження назви

За легендою, назва села походить від прізвища першого поселенця кріпака Коцури, якого було виселено за провину перед паном Браницьким. У пам'яті та переказах місцевого населення не збереглося ніяких даних про те, що назва села була іншою[1].

Географія

Коцюри розташовані в центральній частині Любомльського району, на віддалі 5 км від міста Любомль і за 130 км від Луцька. Село розташоване на відстані близько 12 км від кордону з Польщею і приблизно за 44 км від кордону з Білоруссю.

Через північну околицю населеного пункту проходить міжнародна автомагістраль E373 (збігається із М07) Варшава-Люблін-Ковель-Сарни-Коростень-Київ, на відстані 5 км на схід — автошлях Володимир-Берестя[2].

На південь від Коцюрів протікає річка Гапа, притока Західного Бугу[1].

Історія

Перша згадка — 1796 рік. Село з давніх-давен мало дві вулиці, одна з яких тягнеться зі сходу на захід, а друга — з півдня на північ[1].

У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» зустрічаємо такі рядки:

КОЦОРИ або КОЦУР, с, Володимирський пов., Бережецька вол., 57 км від Володимира. В кінці 19 ст. було там 73 доми і 526 жит.[3]

У 1906 році Коцюри (тоді Коцури) складалися з 90 дворів, мешкали тут 614 осіб. Поштовою адресою було місто Любомль[4].

Участі в революції 1905—1907 років населення не брало. Про революційні події мало що знали.

У 1930 році, за даними «Книги адресової Польщі», у селі числилося 459 жителів.

До 1939 року в селі було 512 га землі, з яких близько 40 га належали заможним селянам, 360 га — середнякам, 112 га — біднякам.

В роки Першої світової війни населення села, за винятком кількох сімей, було евакуйоване на схід, тому участі в революційних подіях 1917 року воно не брало. Але революційні події вплинули на настрої населення і деякі жителі брали участь у революційній діяльності під час панування панської Польщі.

Перша радянська влада була встановлена влітку 1920 року і проіснувала 2 місяці. Після підписання Брестського договору село залишилось під владою Польщі. Остаточно радянська влада була встановлена після воз'єднання Західної України з УРСР. Відразу було створено перші органи радянської влади. Першим головою сільської ради був Антонюк Юхим Васильович. А секретарем комсомольської організації — Антонюк Лідія Захарівна.

Перший колгосп у селі було створено у 1947 році. У 1954 році колгосп села Коцюри було приєднано до колгоспу села Вишнів[1].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 339 осіб, з яких 158 чоловіків та 181 жінка.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 314 осіб.[6]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 98,41 %
російська 1,27 %
білоруська 0,32 %

Соціальна сфера

У селі діють:

  • будинок культури;
  • магазин.
  • ФАП (Фельшерсько-акушерський пункт)

Населений пункт не газифіковано, дорога з твердим покриттям, у доброму стані[8].

Село освітлене, у 2015 р проклали нову дорогу.

Релігія

У селі діє православна (УПЦ МП) церква святої рівноапостольної Марії Магдалини, споруджена коштами місцевих жителів та меценатів. Храм освячено 8 жовтня 2011 року[9][10][11].

Примітки
  1. «Історія міста, селища та сіл Любомльського району» з сайту Любомльської районної ради. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 31 січня 2012.
  2. Карти Google
  3. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.
  4. Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип.: 1906. — 219 с. — Изд. неофиц.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
  8. «Паспорт Вишнівської сільської ради» на офіційному сайті Любомльської районної ради. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 31 січня 2012.
  9. Стаття «Любомльське благочиння: Духовне відродження Коцюрів» на офіційному сайті Володимир-Волинської єпархії УПЦ. Версія сайту 2009 року[недоступне посилання з липня 2019]
  10. Стаття «Любомльське благочиння: Невеликий ювілей в невеликому селі» на офіційному сайті Володимир-Волинської єпархії УПЦ. Версія сайту 2009 року[недоступне посилання з липня 2019]
  11. Стаття «Любомльське благочиння: В єпархії повстав ще один храм» на офіційному сайті Володимир-Волинської єпархії УПЦ. Версія сайту 2009 року[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

Посилання

Шаблон:Вишнівська сільська рада (Любомльський район)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.