Красносілля (Гощанський район)

Село розташоване за 7 км від районного центру смт. Гоща та за 30 км від обласного центру м. Рівне.

Селом протікає річка Озерце.

На території села є загальноосвітня школа І-ІІ ст., молитовний будинок ЄХБ, фельдшерсько-акушерський пункт, клуб, відділення зв'язку.

В селі існує пам'ятка архітектури XVIII ст. — Свято-Дмитрівська церква.

В центрі села Красносілля знаходиться млин-вітряк, який був збудований на купленій (близько гектара) землі чехом Іваном Клічніком у 1895 році. У повоєнні роки вітряк перейшов у власність колгоспу. Сьогодні млин-вітряк практично в робочому стані оберігається як пам'ятка архітектури.

Найімовірніше назва походить від краси навколишньої природи. Село згадувалося як Красносілля лише в 1855 та 1890 роках.

Дмитрівська церква (дер.), с. Красносілля,.jpg

Дзвіниця Дмитрівської церкви (дер.), с. Красносілля,.jpg

Дерев'яний млин, с. Красносілля,1.jpg

Пам'ятник воїнам-односельчанам, с. Красносілля,.jpg

Перша згадка про Красносілля знаходиться в актовій книзі Житомирського міського уряду кінця XVI століття та в «Словнику географічному Королівства Польського й інших країв слов'янських», датована 1577 роком. Село увійшло до перепису земель та поселень.

Красносіллям володіли князі Острозькі, магнати Гойські, Іпохорські-Ленкевичі, Валевська, поміщик Ісаков. У різний час тут, крім сільськогосподарського виробництва, діяли дрібні та середні підприємства: дві кузні, гончарний цех, невеличкі фабрики з випуску валянків з шерсті та сукна.

У 1783 році збудовано з дерева Свято-Дмитрівський храм з дзвіницею (з 1988 року є пам'ятником архітектури). Особливістю будівлі церкви є її схожість на корабель.

У 1866 році село було приписаним до Тудорівської волості, Острозького повіту. Пізніше територіально підпорядковувалося Ізяславському намісництву, Волинській губернії.

У 1906 році село Гощанської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 34 верст. Дворів 80, мешканців 422[1].

У 1918 році в селі перша радянська окупація.

У 1920 року в цьому селі кіннотники Червоної армії Семена Будьонного вступили у бій з уланами польського війська Юзефа Пілсудського. Після цього село перейшло до польської держави.

В 20-х роках далекого XIX століття в Красносіллі була школа. Навчалось кілька десятків учнів.

До 1939 року в селі діяла однокласна церковно-парафіяльна школа. 1935 року у ній навчалося близько 70 дітей. Навчання проводилось польською мовою, але вивчали і українську, математику, Божий закон.

У 1939 році після захоплення Польщі радянськими військами було відкрито початкову школу.

У 1940 — створено першого колгоспу у селі.

Під час Другої світової війни німецькі війська захопили Красносілля в липні 1941 року.

Під час німецької окупації в селі та околицях активно діяв з своїм загоном партизан Дмитро Шевчук за псевдонімом Очмана.

У першій половині січня 1944 року головні сили 13-ї армії розпочали визволення Рівненської області. Село було визволене 21 січня 1944 року.

10 березня 1944 року в Красносіллі розпочалася мобілізація до Червоної армії.

У тому ж році в селі поновлено колгосп, але деякі сім'ї залишалися одноосібними ще до 1951 року, хоч платили з поля контингент — податок зерном державі.

У 1954 році при сільському клубі був створений духовий оркестр.

У 1990 році в селі побудовано новий фельдшерсько-акушерський пункт.

У 2001 році на честь 2000-ліття Різдва Христового в селі побудована капличка. Освятив капличку Архієпископ Рівненський та Острозький Варфоломій та настоятель церкви Святого Дмитра отець Олександр.

З 2005 року почалася газифікація села.

Герб села Красносілля виконано на щиті пізньоготської форми. Основою зображення герба є символ червоного млина-вітряка розміщеного в центрі щита на зеленому тлі, який відіграв в історії села життєдайну роль, забезпечуючи довгий час селян борошном для випікання хліба та корму для худоби. Млин-вітряк має зелений рефлекс та золоту обводку. Ліворуч, зверху та праворуч розміщено три золоті лілеї — елементи з герба Гощанських князів Кирдеїв, засновників поселення.