Крейліс-Петрова Кіра Олександрівна
Кіра Олександрівна Крейліс-Петрова (нар. 1 липня 1931, Ленінград, СРСР — пом. 12 травня 2021, Санкт-Петербург, Росія) — радянська і російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РФ (1994)[1].
Крейліс-Петрова Кіра Олександрівна | |
---|---|
Кира Александровна Крейлис-Петрова | |
Ім'я при народженні | Кіра Олександрівна Петрова |
Дата народження | 1 липня 1931 |
Місце народження | Ленінград, СРСР |
Дата смерті | 12 травня 2021 |
Місце смерті | Санкт-Петербург, Росія |
Громадянство |
СРСР Росія |
Alma mater | Школа-студія МХАТ (1955) |
Професія | акторка |
Кар'єра | 1955—2021 |
Нагороди | |
IMDb | ID 0470731 |
Крейліс-Петрова Кіра Олександрівна у Вікісховищі |
Біографія
Кіра Петрова народилася 1 липня 1931 року в Ленінграді. Будучи дитиною пережила блокаду міста. Разом з матір'ю Катериною Миколаївною і старшою сестрою Надією провела в обложеному місті 872 дні. З малих років грала на скрипці і любила смішити. Закінчивши школу, вирішила стати актрисою.
З першої спроби вступила до Школи-студії МХАТ . Курс, де вчилася Кіра Петрова, виявився зоряним: Галина Волчек, Анатолій Кузнецов, Ігор Кваша, Леонід Бронєвой, Ірина Скобцева, Петро Фоменко, Людмила Іванова та інші.
В інституті Кіра Олександрівна вийшла заміж за актора і майбутнього режисера латиша Якова Крейліса (1929—2003) і взяла подвійне прізвище Крейліс-Петрова. У шлюбі, що тривав 45 років народилася єдина дочка Маша, викладачка французької мови.
У 1955 році закінчила Школу-студію МХАТ (курс Олександра Карєва).
З 1955 по 1956 рік була актрисою Театру Балтійського флоту в Лієпаї, в 1957—1958 — в Театрі драми ім. Чехова Південно-Сахалінська. З 1960 по 1961 рік — актриса Ленінградського обласного Малого театру, з 1961 по 1962 рік — Ленінградського державного театру естради, з 1962 по 1963 рік — Ленінградської обласної філармонії.
З 1964 по 1980 рік — актриса Ленінградського ТЮГу.
З 1980 по 2012 рік служила в Александринському театрі. Протягом трьох десятиліть була однією з провідних актрис александринської сцени, була виконавицею як драматичних, так і комедійних, гострохарактерних ролей.
Грала в антрепризних спектаклях продюсерської компанії «ТеатрДом», була запрошена актрисою Театру музичної комедії і театру «Притулок комедіанта».
У кіно Кіра Крейліс-Петрова знімалася з 1957 року. Вона гострохарактерна, комедійна актриса, яка володіє мистецтвом ексцентрики і гротеску. Майстер епізоду. З'являючись у кадрі, часом на кілька секунд, вона створювала закінчений комічний образ, який завжди приносив нові враження. Багато знімалася в телесеріалах: «Вулиці розбитих ліхтарів» (1998), «Російські страшилки» (2001), «Вовочка» (2001), «У нас всі будинки» (2003), « Таємниці слідства» (2004), «Жіноча логіка 4» (2004). В останні роки озвучувала мультфільми. Голосом Кіри Крейліс-Петрової говорять героїні мультфільмів «Куйгорож» (2007) та «Єгорій хоробрий» (2009) з циклу « Гора самоцвітів» студії « Пілот».
Кіра Крейліс-Петрова була авторкою сатиричних монологів, з якими виступала на творчих зустрічах і концертах. Крім того, вона авторка п'єс «Набридло боятися!» та «Де моє місце?» (в сценічному варіанті — «Під звуки оркестру»).
У 2012—2013 роках працювала ведучею програми «Прожитковий мінімум» на каналі 100ТВ.
У 2016 році було діагностовано пухлину головного мозку, перенесла операцію, поліпшену її стан на кілька років.
Померла 12 травня 2021 року на 90-му році життя в Санкт-Петербурзі від онкологічного захворювання. Церемонія прощання відбулася 16 травня в центральному залі крематорію в Санкт-Петербурзі, після чого тіло було піддано кремації[2]. Урна з прахом, згідно із заповітом, похована на місці поховання чоловіка Якова Крейліса в місті Алуксне, в Латвії 8 червня.
Творчість
Театр
- Антонівна — «Діти сонця», за п'єсою Максима Горького
- Треф — «Над світлою водою», за п'єсою Василя Бєлова
- Сільвія та М-м Кутюр — «Батько Горіо», за романом Бальзака
- Урсула — «Багато шуму з нічого», за п'єсою Вільяма Шекспіра
- Бальзамінова — «Одруження Бальзамінова», за п'єсою Олександра Островського
- 1990 — Єремеївна — «Недоросль», за п'єсою Дениса Фонвізіна, реж. Нора Рахштейн / Театр драми ім. О. С. Пушкіна
- Горпина Кіндратівна Большова — «Свої люди — розрахуємося!», за п'єсою Олександра Островського
- 1993 — Фана — «Ковпак з бубонцями», за п'єсою Луїджі Піранделло, реж. Володимир Воробйов / Александринського театру
- Маланка — «Не все коту масляна», за п'єсою Олександра Островського
- Текла Іванівна — «Одруження», за п'єсою Миколи Гоголя / Александринський театр
- 2001 — «На кабельних роботах восени 1969 року», за поемою Венедикта Єрофєєва «Москва — Пєтушки», реж. Георгій (Юрій) Васильєв, / «Білий театр»[3][4]
- 1999 — Надія Дурова — «О ви, які любили…», реж. Геннадія Тростянецького[5] / Пушкінський театральний центр, Будинок Кочнева
- 2000 — Урсула — «Голубки», за п'єсою Полы Вогил «Прадавня професія» (англ. «The Oldest Profession» реж. В'ячеслав Долгачов / «ТеатрДом»
- Бабка — «Любов не картопля, не викинеш у віконце» / «ТеатрДом»
- Нюра — «Набридло боятися!» / «ТеатрДом» за власною п'єсою. Режисер — В. Туманов.
Фільмографія
- 1957 — Вулиця сповнена несподіванок — перехожа
- 1959 — Сварка в Лукашах — член правління колгоспу, учасниця зборів
- 1969 — Мама вийшла заміж — Людка, бригадирша
- 1970 — Зелені ланцюжки — Анастасія, дружина Семена
- 1973 — Капітан — пасажирка
- 1974 — Ксенія, кохана дружина Федора — епізод
- 1975 — Крок назустріч — епізод; працівник універсаму
- 1979 — Троє в човні, не рахуючи собаки — Поллі, дружина Поджера
- 1980 — Ліс — Улита, служниця Гурмижської
- 1980 — Барабаніада (короткометражний фільм) — доктор в поліклініці
- 1981 — Подорож в Кавказькі гори — тітка Настя
- 1981 — Закоханий за власним бажанням — Ніна, мати Віри
- 1985 — Підсудний — нервова дама-свідок
- 1986 — Жив-був Шишлов — Фрязіна
- 1990 — Яма — Зося
- 1992 — У тій області небес...
- 1993 — Барабаніада — очільниця древнього племені
- 1993 — Вікно в Париж — теща Горохова
- 1994 — Російська симфонія — Маздухіна
- 1997 — Історія про Ричарда, Мілорд і прекрасну Жар-птицю — бабуся «Мілорд»
- 1998 — Вулиці розбитих ліхтарів (серія «Напій для справжніх чоловіків») — епізод
- 1999 — Тонка штучка — бабка-знахарка
- 2001 — Вовочка (2-й сезон) — дама в капелюсі
- 2004 — Жіноча логіка 4 — Зінаїда Павлівна Зубкова, секретар житлового кооперативу, дружина Зубкова
- 2004 — Іменини — бабка
- 2005 — Напівімла — Ликера
- 2005 — Обережно, Задов! — мати Приходько
- 2007 — Особливості національної підлідної ловлі, або Відрив по повній — Євгенія Петрівна (теща Зіновія)
- 2008 — Привіт, Кіндер! — Антоніна Тимофіївна, санітарка в лікарні
- 2010 — Китайська бабуся — Анна Македонівна, сусідка
- 2011 — Маяковський. Два дня — бабуся на базарі
- 2010 — П'ята група крові
- 2015 — Кухня — Любов, бабуся Максима
- 2016 — Країна чудес — гостя у Семена
Нагороди
Заслужена артистка РФ (1994)[1] .
Премія «Золотий софіт» (2000) за роль Надії Дурової в спектаклі «О, ви, які любили!».
Приз «За найкращу жіночу роль другого плану» на VII Міжнародному кінофестивалі « Бригантина» (за роль у комедії «Іменини», 2004).
Бібліографія
- Капков С. В. Любимые комики — М., «Алгоритм-книга», 2006.
- Капков С. В. Королевы смеха. Жизнь, которой не было? (серия: Лица и лицедеи). М. Эксмо: Алгоритм, 2011, 352с. ISBN 978-5-699-52042-8. Глава «Клоунесса и пароход» Кира Крейлис-Петрова с.314-338, фильмография с.341-342
Примітки
- Указ Президента Российской Федерации от 01.12.1994 г. № 2139 «О присвоении почётных званий Российской Федерации работникам искусства и культуры». Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
- Ушла из жизни заслуженная артистка России Кира Александровна Крейлис-Петрова / Александринский театр
- Санкт-Петербургские Ведомости No 27(2417), 10 февраля 2001. Премьеры. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 січня 2009.
- На кабельных работах осенью 1969 (Москва — Петушки)
- Пресса