Крюкова Ніла Валеріївна
Ні́ла Вале́ріївна Крю́кова (14 листопада 1943, Попівка — 5 жовтня 2018, Київ[1]) — українська акторка. Народна артистка України (1985). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1989). Герой України (2008).
| Крюкова Ніла Валеріївна | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Народилася |
14 листопада 1943 с. Попівка, Онуфріївського району, Кіровоградська область | ||||
| Померла |
5 жовтня 2018 (74 роки) Київ | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||
| Громадянство |
 Україна | ||||
| Місце проживання | Київ | ||||
| Діяльність | акторка, артист розмовного жанру | ||||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (1967) і Олександрійське училище культури | ||||
| Заклад | Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя і Національна філармонія України | ||||
| У шлюбі з | Анатолій Барчук | ||||
| Діти | донька Мирослава | ||||
| Нагороди |
| ||||
| IMDb | ID 6875520 | ||||
Працювала у Національній філармонії України. Майстриня розмовного жанру.
Біографія
Неоніла Крюкова народилася 14 листопада 1943 року в селі Попівка Онуфріївського району на Кіровоградщині. Закінчила Олександрійське училище культури.
Після закінчення 1967 року Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого працювала у Полтавському музично-драматичному театрі ім. М. Гоголя, у літературному театрі «Слово», при Спілці письменників України, — в один час з Олесем Гончарем, Ліною Костенко, Григором Тютюнником, Миколою Вінграновським, Василем Земляком, Євгеном Гуцалом.
З 1975 року — артистка Національної філармонії України. Всупереч заборонам підготувала 17 сольних концертних програм за творами українських письменників. Актриса з принциповою громадянською позицією.
1981 року разом із Галиною Менкуш Неоніла Валеріївна наважилася поставити моновиставу «Маруся Чурай» за забороненою поемою Ліни Костенко[2].
1984 року створила моновиставу за романом Олеся Гончара «Собор», що був заборонений свого часу радянською цензурою. Запис телеверсії моновистави здійснило творче об'єднання «Культура» 1993 року[3].
1986 року однією з перших виступила в Чорнобилі перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС.
У жовтні 1990-го — приєдналася до «Революції на граніті» (студентського голодування на Майдані).
2004 р. — учасниця помаранчевої революції. Неоніла Валеріївна намагалася донести українське слово й дітям; її виступи пам'ятають у сотнях шкіл, куди філармонія направляла актрису з плановими виступами.
З 2006-го, після травми хребта, — прикута до лікарняного ліжка і візка[2].
22 серпня 2008 року на своєму творчому вечорі вона майже впродовж двох годин (в інвалідному візку) читала твори українських літераторів[4].
Нагороджена орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2006)[5].
20 серпня 2008 року присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національної культури, натхненну творчу і життєствердну мистецьку діяльність[6].
Померла 5 жовтня 2018 року у місті Києві після тривалої важкої хвороби у віці 74 роки[7].
Похована 7 жовтня 2018 року на Байковому кладовищі міста Києва[8].
Фільмографія
- 1966 — Бур'ян
- 1967 — На Київському напрямку
- 1972 — Пропала грамота
- 1993 — Кайдашева сім'я
Див. також
Примітки
- Ніла Крюкова померла в Києві. Club-tourist (амер.). Процитовано 5 жовтня 2018.
- Україна Молода: Запропонувати сусідам і знайомим запалити свічку в пам'ять про загиблих від Голодомору закликає народна артистка Ніла Крюкова
- Ніла Крюкова — „Собор“ О.Гончара на YouTube
- Літературний форум: Вечір для Ніли Крюкової
- Указ Президента України № 694/2006 від 18 серпня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
- Указ Президента України № 751/2008 від 20 серпня 2008 року «Про присвоєння Н. Крюковій звання Герой України»
- Померла народна артистка України Неоніла Крюкова /УНН, 5.10.2018/
- На Байковому кладовищі поховали Неонілу Крюкову /5 канал, 7.10.2018/
Посилання
- Народна артистка України Неоніла Крюкова лежить в лікарні з травмою хребта[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
- Студентське голодування: ми робили історію чи нам здавалося, що ми її робили?
- Народна артистка Неоніла Крюкова: «при заготовках моє основне правило — нічого не кип'ятити!»(рос.)
- Незбагненний жіночий порив. Валентина Ковальська про Неоліну Крюкову
Джерела
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 340;
- Жінки України. К., 2001. — С. 232;
- Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С. 282—283.
- Рудаков Микола Іванович.Автографи майстрів. — К. : Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с.: фотогр.,фото на обкладинці. — ISBN 966-7025-05-5