Онуфріївський район

Район розташований в північно-східній частині Кіровоградської області. Територія району межує на півночі Полтавською областю, на сході з Дніпропетровською областю, на південному заході з Олександрійським районом і Дніпропетровською областю, на заході з Світловодським районом. Територія району становить 889 км² (3,6% від площі області).

	Полтавська область (Кременчуцький район, Горішні Плавні)	Полтавська область (Кременчуцький район, Кобеляцький район)
Світловодський район		Дніпропетровська область (Верхньодніпровський район)
Олександрійський район	Олександрійський район	Дніпропетровська область (П'ятихатський район)

Найдавніші сліди існування людини на території Онуфріївського району відносять до доби неоліту.

Задніпровські місця (1691—1752)

На момент заснування перших населених пунктів у нашому районі – Деріївки (1691 рік) та Плахтіївки (нині – Успенка, 1696 рік), територія на південь від Крилова і Кременчука формально належала запорожцям, але фактично перебувала під контролем Миргородського та Полтавського полків Гетьманщини під назвою «Задніпрські місця»[2].

Після невдалого Прутського походу Петра І 1711 року запорозькі землі в період 1711-34 років відносяться до Османської імперії, що спричинило занепад поселень у Задніпровських місцях, проте станом 1725 рік Деріївка знов згадується в документах[3].

Особливо бурхливо відновлюється заселення «Задніпрських місць» після Белградського миру 1739 року, коли Запорожжя формально знов повернулось до складу Російської імперії, фактично ж землі Онуфріївщини продовжували перебувати в руках Миргородського та Полтавського полків Гетьманщини[4].

Фрагмент копії карти задніпрських володінь Келебердянської і Переволочанської сотень Полтавського полку 1752 року із зображенням населених пунтків на території сучасного Онуфріївського району

Станом на 1752 р. На місці сучасного Павлиша був хутір сотника Кременчуцького Гаврилова, Онуфріївки – хутори Онуфрієнка та Россохи, Попівки – хутори, Успенки – слобода Плахтіївка, Дачі – Джепківка (Жебківка), Партизана – Косівка, Млинка – Манзурівка, сотника Козелецького і численні хутори, Куцеволівки – слобода Тройницького і Буянська з хуторами.

Район адміністративно-територіально поділяється на 2 селищні ради та 11 сільських рад, які об'єднують 28 населені пункти та підпорядковані Онуфріївській районній раді. Адміністративний центр — смт Онуфріївка[10].

У листопаді 2009 року з обліку знято село Омелянівка.

З 21,7 тис. населення 7,03 — пенсіонери, 11,0 — працездатне населення, 5,02 — зайняте населення: працюють переважно у с/г виробництві, у галузі освіти, медицини, займаються приватним підприємництвом. Безробітних — 700 осіб.

Населення району станом на січень 2015 року налічувало 18 547 осіб, з них міського — 8 691, сільського — 9 856 осіб[11].

За переписом 2001 року розподіл мешканців району за рідною мовою був наступним[12]:

• українська — 86,27 %
• російська — 12,88 %
• вірменська — 0,39 %
• молдовська — 0,24 %
• білоруська — 0,12 %

В Онуфріївському районі діє 6 промислових підприємств, серед яких:

• друкарня (вже не існує);
• ПП «Хлібодар»;
• ПП «РВС»;
• ковбасний цех хлібокомбінату «РВС».

Будівельними підприємствами державної форми власності на території району є філія «Онуфріївський райавтодор». Філія обслуговує дороги загальною довжиною 264,4 км в тому числі:

• державного значення — 36,9 км;
• місцевого значення — 209,5 км;

із них:

• районні дороги — 136,8 км;
• сільські дороги — 72,7 км.

Підприємство виконує роботи з капітального полегшеного ремонту та поточного ремонту, утримання автодоріг.

Територією району проходить автошлях E584.

Медичне обслуговування населення району здійснюють 1 центральна районна лікарня на 112 лікарняних ліжок, 6 амбулаторно-поліклінічних закладів, 13 фельдшерсько-акушерських пунктів. У цих закладах працює 50 лікарів усіх спеціальностей.

У галузі освіти функціонує 13 загальноосвітніх шкіл де навчається 1800 учнів та працює 332 педагогічних працівники, та 7 дошкільних закладів. Вищих та навчальних закладів І—ІІ та ІІІ—IV рівня акредитації немає.

Діють дві школи естетичного виховання в селищі Онуфріївка та Павлиш. В школах навчається 150 учнів, забезпечують навчальний процес 18 викладачів.

Культурно-просвітницька галузь об'єднує 18 установ клубного типу, на базі яких працює 115 формувань, в них бере участь майже 1200 чоловік. В районі 3 колективи мають звання «Народний самодіяльний»:

• вокальний ансамбль «Берегиня» — Деріївський СБК,
• оркестр народних інструментів,
• агітаційно-художня бригада РБК.

Бібліотечний фонд 18-ти бібліотек становить 228,2 тис. примірників. Послугами бібліотек користується 11,5 тис. осіб.

Діє районний будинок культури та районна бібліотека, кінотеатр

З метою упорядкування можливих туристичних маршрутів в Онуфріївському районі проведено інвентаризацію об'єктів туристичної інфраструктури таких як:

• меморіально-педагогічний музей та могила видатного вченого-педагога В. Сухомлинського в селищі Павлиш;
• Онуфріївський парк — пам'ятка садово-паркової архітектури XIX ст. та кінний завод № 175 в селищі Онуфріївка;
• Пам'ятні місця, пов'язані з народженням та дитинством українського композитора М. Колачевського у с. Попівці;
• Братські могили та обеліски і пам'ятні знаки установлені в придніпровських селах на честь героїв дніпровської переправи під час Радянсько-німецької війни.

Створений реєстр підприємств туристично-рекреаційного комплексу району, до якого, за погодженням з власниками, залучено культурно-оздоровчий комплекс «Успіх», що знаходиться на березі Кам'янського водосховища біля села Куцеволівка.

В Онуфріївському районі на обліку перебуває 67 пам'яток історії.

В Онуфріївському районі на обліку перебуває 11 пам'ятка архітектури. У районі налічується 10 пам'яток архітектури та садово-паркової архітектури.

Серед яких

• приміщення Павлиської та Онуфріївської ЗОШ,
• Павлиська та Браїлівська церкви,
• млин-вітряк у селі Вишнівці,
• каретний сарай,
• біла їдальня, кузня та дендропарк у смт. Онуфріївка.

Робота з питань фізичної культури і спорту в Онуфріївському районі спрямована на виконання обласної та районної цільової програм «Фізичне виховання — здоров'я нації» та цільову комплексну програму «Розвиток футболу в Онуфріївському районі».

З метою залучання до регулярних занять фізичною культурою і спортом, планово проводяться спортивно-масові заходи з 12 традиційних видів спорту.

Наймасовішими є змагання з футболу в яких беруть участь 9 населених пунктів району. З даного виду спорту проводяться змагання:

• чемпіонат району,
• кубки «Виклику», «Відкриття», В. Куба нова (серед аматорів та ветеранів),
• приз О. Калюжного, районної газети «Придніпров'я», І. Верховініна, та товариські зустрічі та інші з командами сусідніх районів, юнацькі змагання: тощо.

В районі діє Онуфріївська дитячо-юнацька спортивна школа "Юність", заснована на підставі постанови президії району профспілки працівників АПК пр. М. 5-3 від 12.10.2000 року. В школі працює вісім тренерів з 5 видів спорту: це футбол, настільний теніс, шахи, волейбол, легка атлетика.

Засоби масової інформації району представляє газета «Придніпров'я» (редактор — Руслана Миколаївна Сорока) та радіогазета «Сільські новини» (редактор Репецький В. К.), (вже не існує), книговидавничих організацій та творчих спілок немає.

• Базилевський Володимир Олександрович — український радянський письменник, поет-прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, Член Спілки письменників України. Народився 14.08.1937 року, селище Павлиш, Онуфріївського району, Кіровоградської обл. Закінчив 1962 р. Одеський університет. Понад 20 років жив і працював у Кіровограді, зараз мешкає у м. Києві. Поетичні збірки: «Ятрань», «Рівновага» — 1968 р., «Гони» — 1971 р., «Поклик простору» — 1977 р., «Допоки музика звучить» — 1982 р., «Світлом єдиним», «Чуття землі небесної» — 1983 р., «Труди і дні» — 1984 р., документальна повість «Делегат конгресу» — 1975 р., «Ці довгі, суворі зими» — 1979 р., книги нарисів: «Земля двох морів» — 1978 р., «Обираю тривогу» — 1982 р. Лауреат премії ім. П. Тичини «Чуття єдиної родини».

• Білодід Іван Костянтинович — український радянський мовознавець, дійсний Член Академії наук СРСР, віце-президент АН УРСР. Народився 16 (29) 08. 1906 р., с. Успенка, Онуфріївського району. Закінчив Харківський університет 1932 р. Працював в інституті мовознавства ім. О. Потебні АН України, був міністром освіти, директором інституту мовознавства. Автор праці із загального мовознавства, історії мовознавства, історію і теорію української та російської мов. Автор монографій, досліджень «Питання розвитку української радянської прози» — 1955 р., «Т. Г. Шевченко в історії української літературної мови» — 1964 р., «Мова і стиль роману „Вершники“ Ю. Яновського» — 1955 р., та ін. Заслужений діяч науки УРСР, нагороджений 2-ма орденами Леніна і іншими орденами і медалями. Помер, похований у Києві.

• Дякова-Толкачова Ольга Вікторівна — 7.07.1913 р. народилася в селі Омельник, Онуфріївського району. Російська радянська письменниця. Закінчила Кіровоградський будівельний технікум. Працювала на будовах Уралу до 1959 р. Друкувалася в періодиці. Автор роману «Советские люди». Померла 18.08.1975 р. Член Спілки письменників України.

• Ловецький Павло Феодосійович — (справжнє прізвисько Левицький) народився 01.02.1911 р. в с. Куцеволівці, Онуфріївського району. Закінчив Новочеркаський ветеринарно-зоотехнічний інститут 1931 р. на біологічному факультеті Ростовського університету 1940 р. Працював ветлікарем. Друкуватися почав у 1931 р. Окремим виданням вийшла збірка оповідань «На власні очі», «Билиці з диво-краю» — 1964 р., «Крізь марева степів» — 1972 р. Член Спілки письменників України. Помер 29.10.1976 р.

• Шевченко Іван Іванович — 21.09.1902 р. народився в селищі Павлиш, Онуфріївського району. Член Спілки письменників України. Навчався в Кременчуцькому залізничному технікумі. Редагував газети «Молоде село», «Радянський юнак». Член літ організації «Молодняк». Друкувався з 1920 р. Поет-пісняр. Автор збірок «Комсомольське», «Юкерія», «Червоний пісенник» — 1925 р., «Поезії» — 1962 р. Помер 22.04.1977 р. похований в селищі Павлиш, Онуфріївського району.

• Шевченко Тарас Іванович — 19.10.1923 р. Народився в с. Успенка, Онуфріївського району. Закінчив технікум механізації. За успіхи в розвитку тваринництва від 22 березня 1966 р. був удостоєний звання Герой Соціалістичної Праці. Голова колгоспу «Шлях Леніна». Помер 8.02.1993 р. похований в селі Увпенка, Онуфріївського району.

• Сухомлинський Василь Олександрович — 28.09.1918 р. с. Василівка, Онуфріївського району. Український радянський педагог, член кореспондент АПН РРФСР з 1957 р., АПН СРСР з 1958 р., Герой Соціалістичної Праці — 1968 р., член КПРС з 1943 р., учасник Радянсько-німецької війни. Закінчив Полтавський педагогічний інститут — 1939 р. педагогічна діяльність з 1935 р., працював учителем у Василівській школі, Онуфріївського району. З 1947 р. по 1970 р. — директор Павлиської середньої школи. З 1955 р. — кандидат педагогічних наук, автор багатьох книг, брошур, статей і художніх творів для дітей. Особливу увагу приділяв вихованню дітей та молоді. Державна премія УРСР — 1974 р. за книгу «Серце віддаю дітям» — 1969 р. Нагороджений 2-ма орденами Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями. Удостоєний також медалі А. С. Макаренка. Пройшов шлях від сільського вчителя до члена Академії наук СРСР. Після його смерті (1970 р.) у Павлиські середній школі створено музей присвячений його діяльності.

• Терен Віктор Васильович — (справжнє прізвисько Таран) 9.07.1947 р. в селищі Павлиш, Онуфріївського району. Закінчив Харківський авіаційний інститут — 1965 р. Працював інженером на «Арсеналі», редактором у видавництві «Дніпро», в київській письменницькій організації. Автор книжок поезій: «Причетність» — 1969 р., «Переклик» — 1975 р., «Лінія часу» — 1978 р., «Подих степу» — 1982 р., «Котилася горошинка» — 1985 р., «Так весело мається» — 1987 р. Член Спілки письменників України.

• Юречко Віталій Іванович — поет, прозаїк, дитячий письменник, перекладач, Член Спілки письменників України. Народився 24.09.1936 р., селище Онуфріївка. Закінчив Онуфріївську семирічку — 1950 р., Олександрійський культосвітній технікум — 1955 р., Харківський інститут культури — 1963 р., довгий час працював у Сибіру. Був головним редактором Донецького державного телебачення. У 1986–1992 р. очолював обласне об"еднання літераторів при Донецькій письменницькій організації. Видав 23 поетичні збірки: «Щасливої дороги»- 1962 р., «Гарбузенок» — 1968 р., «Зелений поїзд» — 1975 р., «Сонние сказки» — 1995 р. та інші. Член Національної спілки письменників України.

• Маніло Олексій Михайлович — генерал-лейтенант артилерії. Народився 1904 р. в с. Лозуватка, Онуфріївського району, за роки війни пройшов шлях від командира полку до начальника штабу. Нагороджений 2-ма орденами Леніна, 3-ма орденами бойового Червоного Прапора, орденом Суворова ІІ ступеня, 2-ма орденами Кутузова. Похований в Ленінграді.

• Шаповал А. С. — майстри Кременчуцького
• Чередій М. П. — вагонобудівного заводу, (Павлиш).
• Галенко Й. П. — знатний екскаваторник (с. Вишнівці).
• Сурмило І. Ф. — професор Московського гірничого інституту (с. Онуфріївка).
• Патерило Г. О. — доктор сільськогосподарських наук (с. Куцеволівка).
• Неоніла Крюкова — народна артистка України, лауреатка Шевченківської премії, Герой України, активна учасниця Революції на граніті та Помаранчевої революції, майстриня розмовного жанру. Народилася 1952 року в селі Попівці Онуфріївського району. Нині проживає в м. Києві. Її рідна дочка, Мирослава Барчук, відома українська патріотична журналістка, ведуча телеканалу ТВі.
• Калюжний Олексій — народився 1919 р. с. Байдакове, Онуфріївського району, служив у м. Севастополі у військово-морському флоті. Герой дзоту № 11, Герой оборони Севастополя. Загинув 19 грудня 1941 р. Похований у м. Севастополі.

З краєм тісно пов'язані імена графів Толстих — Михайла Дмитровича (1804–1891 рр.), його сина Михайла Михайловича (1834–1898 рр.), та онука Михайла Михайловича (молодшого (1862–1927 рр.). Графи володіли 13 тис. десятин землі та навколишніми селами. Усі вони займалися благодійницькою діяльністю та меценатством, впроваджували передові технології у веденні сільського господарства. З іменем Михайла Дмитровича Толстого пов'язують закладення Онуфріївського дендропарку. Михайло Михайлович (старший) розбудовував економію. Михайло Михайлович (молодший) побудував за власні кошти школу в Онуфріївні та Павлиші, лікарню в Павлиші, ветлікарню в Онуфріївні, та інші соціальні об'єкти; завершив розбудову Онуфріївського дендропарку.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Онуфріївського району було створено 20 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 55,80% (проголосували 8 379 із 15 017 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 52,79% (4 423 виборців); Юлія Тимошенко — 19,00% (1 592 виборців), Олег Ляшко — 7,58% (635 виборців), Сергій Тігіпко — 5,86% (491 виборців), Анатолій Гриценко — 4,36% (365 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,04%.[13]

• Неофіційна сторінка Онуфріївського району
• Різні статті по Онуфріївському району
• Коротка історія краю
• Облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}