Крючков Георгій Корнійович

Гео́ргій Корні́йович Крючко́в (20 жовтня 1929(19291020), село Гусарка, тепер Більмацького району Запорізької області 4 листопада 2021[3]) — радянський та український політик. Член Компартії з 1956 року. Кандидат у члени ЦК Компартії України в 1971—1974 р. Член ЦК Компартії України в 1974—1986 р. Депутат Верховної Ради УРСР 9—11-го скликань. Народний депутат Верховної Ради України III і IV скликань. Народний депутат СРСР у 1989 — 1991 р. Дійсний член Академії проблем безпеки, оборони і правопорядку (Москва), професор.

Крючков Георгій Корнійович
Народився 20 жовтня 1929(1929-10-20)
Гусарка, Царекостянтинівський район, Дніпропетровська область
Помер 4 листопада 2021(2021-11-04) (92 роки)
Країна  СРСР
 Україна
Національність українці
Діяльність політик
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Знання мов російська
Членство ЦК КПУ, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія КПРС і КПУ
Нагороди

Біографія

Народився 20 жовтня 1929 року. У 1951 році закінчив на відмінно Харківський юридичний інститут.

З 1951 року — ревізор, старший консультант, заступник начальника управління Міністерства юстиції Української РСР при Запорізькому облвиконкомі.

З 1955 року на комсомольській роботі: секретар, 2-й секретар Запорізького обласного комітету ЛКСМУ.

Член КПРС з 1956 року.

З 1960 року на партійній роботі. У 1960—1966 роках — керівник лекторської групи, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації, завідувач відділу організаційно-партійної роботи Запорізького обласного комітету КПУ.

З 1966 року — помічник секретаря ЦК КПУ, перший заступник завідувача відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПУ.

У липні 1972 — листопаді 1985 року — завідувач відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПУ.

У 1985—1988 роках — завідувач відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПРС.

У листопаді 1988 — квітні 1990 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КПУ. З 1989 року — Народний депутат СРСР, член декількох комітетів ВР СРСР. Працював в Комітеті ВР СРСР з питань боротьби із злочинністю, член Конституційної комісії.

У 1990—1991 роках — помічник Голови Ради Міністрів Української РСР.

1991 року — вийшов на пенсію, потім став радником ЦК КПУ. З 1994 року — помічник-консультант народного депутата України від КПУ.

Двічі ставав народним депутатом України (1998, 2002 рр.), обидва рази — за списком КПУ. Керував Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (1998—2000, 2002—2006 рр.).

2006 року спільно з Юхновським очолював ТСК З питань моніторингу виборчого законодавства.

Був виконавчим секретарем ГО «Український форум».

Помер 4 листопада 2021 року на 92 році життя через важку хворобу[4].

Нагороди

Родина

Дружина — Леніана Дмитрівна, бібліотекар-бібліограф. Син Павло (1956) — юрист, дочка Ганна (1958), кандидат іноземної філології, викладач англійської мови.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.