Ксанторея

Ксанторе́я[1] (Xanthorrhoea Sm.) — єдиний рід однодольних ксерофітних вічнозелених рослин підродини ксантореєвих, типовий рід родини (Xanthorrhoeaceae) ксантореєвих (Xanthorrhoeaceae). Раніше їх об'єднували з лілієвими.

?
Гавортія

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Ксантореєві (Xanthorrhoeaceae)
Підродина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Рід: Ксанторея (Xanthorrhoea)
Sm., 1798
Xanthorrhoea resinosa

Карта ареалу роду Xanthorrhoea

Див. у тексті розділ «Види»

Посилання
Вікісховище: Xanthorrhoea
Віківиди: Xanthorrhoea
EOL: 107288
IPNI: 20622-1
NCBI: 39536

Назва

Xanthorrhoea australis
Квіти ксантореї
Ксанторея під час пожежі
Насіння ксантореї
Стовбур ксантореї в розрізі
Xanthorrhoea malacophylla
Xanthorrhoea brunonis
Xanthorrhoea quadrangulata
Xanthorrhoea preissii
Xanthorrhoea glauca
Xanthorrhoea minor
Xanthorrhoea resinosa після пожежі
Xanthorrhoea semiplana

Назва роду ксанторея, яка може бути перекладена як «жовтосмолка», походить від кольору смоли, що виділяє ксанторея смолиста (Xanthorrhoea resinosa), яка стала відомою європейцям раніше за інші види роду.

Крім широко поширеної в Австралії назви деревовидних ксанторей — «злакові дерева», місцеве населення використовує для них ще одну назву — «Чорний хлопчик» («Black boy»), підставою для якої послужила деяка схожість цих рослин з темношкірими людьми, що несуть на голові пучок трави.

Біологічна характеристика

Зазвичай деревовидні прямостоячі рослини з товстим стовбуром-каудексом, іноді злегка розгалужені, що несуть на верхівці розетку (або розетки) довгого (до 1 м завдовжки) жорсткого лінійного листя і спідницю з відмерлих листків. Пожежі стимулюють появу на верхівці стовбура довгої, позбавленої листя, квіткової стрілки, вкритої густими циліндричними білими або кремовими ароматними суцвіттями, що нагадує качан рогозу. Тичинок 6, розташовані 2 колами. Пиляки прикріплені до тичинкових ниток спинкою. Насіння ксантореї мають блискучу чорну оболонку, майже горизонтально розташований зародок і невеликий білуватий рубчик на одному з кінців. Якщо вони утворюються по кілька в одному гнізді, то вони мають різну величину і форму.

Всі види ксанторей мають цікаву особливість, що ймовірно є засобом захисту від перегріву або механічних пошкоджень: їх каудекс, основи листя, а іноді й суцвіття виділяють велику кількість клейкої смоли, шар якої на стовбурах деревовидних видів може досягати завтовшки 2 — 4 см. У більшості видів вона має коричневе або темно-червоне забарвлення, у ксантореї смолистої (Xanthorrhoea resinosa) смола жовта. У ксанторей смола дуже густа і застигає прямо біля основи листя. Коли рослина викидає нові листя, вони піднімаються над колишніми, але ростуть також з серцевини рослини. Навколо їх основи у свою чергу застигає шар смоли. Так триває з року в рік, і затверділа смола піднімається все вище, поки по суті, не починає виконувати роль стовбура. Це не стовбур в справжньому сенсі слова, так як всередині він складається з волокнистих основ листя, залитих смолою. Кора відсутня, і поживні речовини досягають вершини по серцевині.

У найбільшого виду цього роду — ксантореї австралійської (Xanthorrhoea australis) — стовбур може досягати заввишки 6 — 7 м і канделяброподібно гілкуватися у верхній частині, утворюючи кілька листових розеток з суцвіттями або без них. У інших деревовидних ксанторей: ксантореї чотиригранної (Xanthorrhoea quadrangulata), ксантореї Прейса (Xanthorrhoea preissii) і ксантореї деревовидної (Xanthorrhoea arborea) стовбури-каудекси не перевищують заввишки 2 — 3 м і зазвичай не гілкуються. Деякі інші види, прикладом яких може служити найвідоміший вид роду — ксанторея смолиста (Xanthorrhoea resinosa), мають каудекс, що лише трохи підноситься над поверхнею землі (дуже рідко він досягає заввишки 1 — 1,5 м). У широко поширеної в Південній Австралії і на Тасманії ксантореї малої (Xanthorrhoea minor) каудекс вже повністю прихований в землі, а її пагони утворюють більш-менш густі дерновини з суцвіттями заввишки до 80 см. Ще дрібніше ксанторея карликова (Xanthorrhoea pumilio) з Квінсленда, суцвіття якою підносяться над поверхнею землі всього на 20 — 40 см.

У роді ксанторея відзначається досить широке поширення міжвидової гібридизації, що частково визначається присутністю у всіх вивчених видів цього роду одного і того ж числа хромосом (2п = 22).

Поширення

Ксанторея ендемік Австралії, характерний для сухих саван цього континенту.

Екологія

За формою росту ксанторею відносять до так званих трав'яних або злакових дерев, через схожість їхнього довгого і вузького листя з листям злаків. Представники цього роду ростуть дуже повільно; щоб вирости на 1 см, деякі рослини повинні утворити 550 листків. Деякі види утворюють 5 листків за 2 роки. Ксантореї живуть до 600 років. Австралійський ботанік Ч. Л'юїс, спираючись на власний метод розрахунку, встановив вік деяких ксанторей, який перевищив 6 тисяч років[2].

Рослини цього роду адаптовані до чагарникових пожеж, які можуть стимулювати цвітіння і спалюють відмерле листя уздовж стовбура.

Зазвичай ксантореї зустрічаються групами на відкритих ділянках австралійської савани, що іноді нагадують вересові пустки північної півкулі, або серед заростей ксерофільних чагарників, так званого скреба, рідше на відслоненнях пісковика та інших кам'яних порід по схилах пагорбів і гряд. Менші види — ксантореї смолиста і мала — ростуть у вологіших місцях, часто на піщаних і торф'янистих пустках, а іноді навіть на болотах.

Використання

Деревина кванторей служить будівельним матеріалом і йде на різні вироби. Смолу, що місцеве населення виділяє з цих рослин, використовують для виготовлення лаку, але не дуже високої якості. Особливо відома в цьому відношенні жовта смола ксантореї смолистої. Вона має гострий смак і горить з приємним бензойним запахом. У меншій кількості використовують коричневу або червону смолу інших ксанторей. Їхню смолу застосовують також у вигляді клею. У аборигенів Австралії ніжки суцвіть ксанторей йшли на виготовлення списів, наконечники до яких приклеювали цією смолою.

Деревовидні види ксанторей дуже декоративні і заслуговують широкого введення їх в культуру в садово-паркових господарствах поряд з юками, драценами, агавами і доріантесом.

Види

За даними сайту «The Plant List»[3] рід Xanthorrhoea включає 28 видів:

  1. Xanthorrhoea acanthostachya D.J.Bedford
  2. Xanthorrhoea acaulis (A.T.Lee) D.J.Bedford
  3. Xanthorrhoea arborea R.Br.
  4. Xanthorrhoea arenaria D.J.Bedford
  5. Xanthorrhoea australis R.Br.
  6. Xanthorrhoea bracteata R.Br.
  7. Xanthorrhoea brevistyla D.A.Herb.
  8. Xanthorrhoea brunonis Endl.
  9. Xanthorrhoea caespitosa D.J.Bedford
  10. Xanthorrhoea concava (A.T.Lee) D.J.Bedford
  11. Xanthorrhoea drummondii Harv.
  12. Xanthorrhoea fulva (A.T.Lee) D.J.Bedford
  13. Xanthorrhoea glauca D.J.Bedford
  14. Xanthorrhoea gracilis Endl.
  15. Xanthorrhoea johnsonii A.T.Lee
  16. Xanthorrhoea latifolia (A.T.Lee) D.J.Bedford
  17. Xanthorrhoea macronema F.Muell. ex Benth.
  18. Xanthorrhoea malacophylla D.J.Bedford
  19. Xanthorrhoea media R.Br.
  20. Xanthorrhoea minor R.Br.
  21. Xanthorrhoea nana D.A.Herb.
  22. Xanthorrhoea platyphylla D.J.Bedford
  23. Xanthorrhoea preissii Endl.
  24. Xanthorrhoea pumilio R.Br.
  25. Xanthorrhoea quadrangulata F.Muell.
  26. Xanthorrhoea resinosa Pers.
  27. Xanthorrhoea semiplana F.Muell.
  28. Xanthorrhoea thorntonii Tate

Примітки

  1. Н. О. Олексійченко; О. В. Зібцева. Ландшафтознавство і географія лісів. Частина 2 : Географія лісів. — 2008. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 3 червня 2019.
  2. Lewis C. F., Observations on the Ago of the Australian Grass Trees, Victorian Naturalist, 72, Dec,, 1955.
  3. Xanthorrhoea на сайті «The Plant List» (англ.)

Література

  • Brummitt, R. K. 1996. Report of the Committee for Spermatophyta: 44. Taxon 45:674. [conservation proposal considered unnecessary by Committee for Spermatophyta]. (англ.)
  • Nelson, E. C. & D. Bedford. 1992. (1059) Proposal to conserve 1042 Xanthorrhoea J.E. Smith over Acoroides C. Kite (Xanthorrhoeaceae). (англ.)

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.