Кузнецов Антон Олександрович

Антон Кузнецов народився в місті Нікополь Дніпропетровської області, у історичному міському районі Новопавлівка (Лиса Гора). Закінчив загальноосвітню школу № 20 міста Нікополь. Проходив строкову військову службу в зенітно-ракетних військах біля Кам'янського (колишній Дніпродзержинськ). Після служби закінчив Нікопольський технікум Національної металургійної академії України. Працював прокатником гарячого цеху на трубному заводі ПрАТ «Сентравіс Продакшн ЮКРЕЙН» міста Нікополь.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України у березні 2014 року мобілізований як доброволець на захист Батьківщини, сам чотири рази ходив до військкомату.

Старший солдат, стрілець-зенітник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

Троє із загиблих десантників — мешканці Нікополя: старший солдат Кузнецов Антон Олександрович, сержант Кулібаба Руслан Миколайович і солдат Москаленко Сергій Олександрович.

25 липня нікопольці попрощались зі своїми земляками на Європейській площі. Їх поховали на Алеї Слави міського кладовища Нікополя[4][5][6].

Батько Олександр Павлович — черговий електромонтер високовольтної дільниці. Мати Олена Володимирівна — бригадир збиту в «Сентравісі». Старша сестра Олександра мешкає із сім'єю в РФ.

Вдома лишились дружина Олена та 5-річна донька Катерина.

• Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[7].
• Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

• 26 вересня 2014 року в місті Нікополь на фасаді будівлі ЗОШ № 20 (вулиця Шевченка, 204), відкрито меморіальні дошки на честь випускників школи Антона Кузнецова і Сергія Москаленка, які разом загинули у збитому терористами літаку[8].
• 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[9].
• 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[10].

Збиття Іл-76 у Луганську.

• Кузнецов Антон Олександрович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Кузнецов Антон Олександрович // Український меморіал.
• Ольга Кучегуркова. Антон Кузнецов. Він міг не сісти у фатальний літак(рос.) // Нікопольська газета «Репортер», 18 червня 2014.
• У Нікополь прийшло горе(рос.) // «Нікопольський портал», 20 червня 2014.
• Поліна Рехлицька. Десантники не вмирають, вони ідуть у небо…(рос.) // Нікопольська газета «Репортер», 30 червня 2015.
• Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно», 14 червня 2017.