Курманжан-датка

Курманжан Датка (кирг. Курманжан Датка) або Датка (Цариця) Курманжан Маматбай кий, також відома як «Цариця Алая» або «Королева Півдня» (1811 — 1 лютого 1907) — киргизська жінка-політичний діяч, правительниця Алайських киргизів у 1832—1876 роках. Під тиском колонізації вона погодилась на приєднання цього регіону до Російської імперії.

Курманжан-датка
Народилася 22 травня 1811(1811-05-22)
Ош, Киргизька РСР, СРСР
Померла 1 лютого 1907(1907-02-01) (95 років)
Ош, Киргизька РСР, СРСР
Поховання Ош
Країна  Кокандське ханство
 Російська імперія
Діяльність дипломат, політична діячка

Походження

Курманжан народилася в багатій родині монгушського клану біля міста Ош[1]. У віці 18 років вона повинна була вийти заміж за втричі старшого чоловіка, якого вона ніколи не бачила до свого весілля. При першій зустрічі він не сподобався їй. Тому Курманжан порушила традицію — спочатку втекла до сусіднього Китаю, а пізніше три роки жила у будинку свого батька Мамбатбая.

Одруження

У 1832 році місцевий феодал (бек) Алімбек, який отримав титул «Датка» (цар) і правив усіма киргизами Алаю, був зачарований молодою, життєрадісною жінкою. Тому він звільнив Курманжан від шлюбного договору і одружився з нею[2]. За 29 років шлюбу у них народилося шість синів: Абділдабек, Оморбек, Мамітбек, Асанбек, Батірбек і Камчібек.

Алімбек, як політик, брав участь у частих двірцевих інтригах у Кокандському ханстві. У 1862 році Алімбек був убитий в ході одного із палацових переворотів[1].

Правління («датка»)

Тому 50-річну Курманжан, як правителя Алайського краю, визнали хани Бухари (Музаффар) та Коканд, підтвердивши її титул «Датка»[3]. Загалом, Курманджан-датка чи не єдина жінка, що правила ісламською державою на Сході[4]. Ставка Курманжан-датки перебувала в невеликому аулі Гульча.

Російська експансія

У 1876 році російські війська вторглися на територію Кокандського ханства і захопили його. При цьому південнокиргзські райони, зокрема, Алай, залишалися нескореними. Курманджан-датка, як і шестеро її синів, негативно поставилася до появи в Алайському регіоні військ «білого царя»[2]. Вони очолили боротьбу алайських киргизів проти російських військ[5].

Шість синів датки засіли в гірських районах південної Киргизії і почали боротьбу проти російських частин, які увійшли на територію Паміро-Алая. Півтори тисячі джигітів, ведених синами Курманджан-датки, зайняли позиції у важкодоступній високогірній місцевості Жанирик за 25 верств від Гульчій. 25 квітня 1876 року стався перший масштабний бій киргизів з російськими військами, що тривав цілий день. Зазнавши значних втрат, алайці були змушені відступити під тиском російських військ. Істотну роль в результаті бою зіграло втручання сарібагишського манапа та російського ставленика Шабдана Джантаєва (Шабдан-батира). Його джигіти на чолі з Баяк-батиром Кумтугановим активно діяли проти захисників свого краю.

Під час ведення бойових дій Курманджан-датка зі своїми аілами перекочовує в долину Коксу, в межі Кашгару, проте тут всі аіли Курманджан були, в силу своєї беззахисності, розгромлені уйгурськими кочівниками[6]. Втративши більшу частину худоби, киргизька правителька повернулася на Алай, зробивши спробу відходу в Афганістан. Ця спроба закінчилася невдачею: 29 липня частини Шабдан-батира вийшли на слід Курманджан-датки, наздогнали і оточили її[2]. З огляду на великий вплив цариці на алайських киргизів, князь Вітгенштейн припровадив Курманджан в штаб, який перебував в Маргелані, не як звичайну полонянку, а з особливими почестями. Їй були гарантовані недоторканність і повна безпека.

Таким чином, у 1876 році Алайський край був приєднаний до Російської імперії. Визнаючи марність опору, Курманжан Датка переконала людей визнати російську імперську владу.

Арешт і страта сина

В ході подальших тривожних хвилювань та непідготовлених спроб місцевого населення позбутися російського панування з допомогою зброї та контрабанди у 1893 році двом синам та онукам Курманжан було пред'явлено звинувачення в контрабандній торгівлі і вбивстві митних чиновників.[джерело?] Коли її улюблений син Камчибек був засуджений до смертної кари, вона відмовилася від наполягання деяких з її послідовників, щоб врятувати його, сказавши, що вона не дозволить своїм приватним сподіванням та амбіціям стати причиною страждань звичайних людей.

Вона, навіть, взяла участь у публічній страті її сина, що проходила 3 березня 1895 року на центральній площі міста Ош. Інші звинувачені (Мамитбек, Арстанбек та Мірзапаяс) потім були заслані до Сибіру. В результаті цих подій вона, по суті, відійшла від громадського життя.[джерело?]

Останні роки

Імператор Микола II надіслав їй спеціальний царський подарунок — золотий дамський годинник із зображенням державного герба імперії з ланцюжком і брошкою, прикрашені діамантами і трояндами.

Маннергейм і французький сходознавець Поль Пеллі в юрті Курманджан-датки. Зліва направо: Поль Пеллі, Курманджан-датка, її онук та Густав Маннергейм

У червні — липні 1906 року (за півроку до їх смерті) її відвідав Барон Карл Густав Еміль Маннергейм (згодом Президент Фінляндії), який на той час був полковником російської армії. Маннергейм навіть взяв її фотографію, де вона у 96-річному віці позувала верзи на коні[1].

Курманджан-датка сидить на коні. Поруч стоїть один з її онуків. Фото Густава Маннергейма

Смерть

Курманжан Датка прожила більше 96 років і померла 1 лютого 1907 року в своєму будинку в Мади.

Вона пережила двох своїх синів та доньок. А загалом у неї народився 31 онук, 57 правнуків і шість праправнуків. [джерело?]

Вшанування пам'яті

За десять років одноосібного правління в Алайськой долині Курманджан-датка показала себе як видатний державний діяч, а легенди, що складалися про Датку, передавалися з покоління в покоління і дійшли до наших днів[7].

Курманджан користувалася величезним авторитетом не тільки серед алайських та кашгарських киргизів. Зарубіжні мандрівники, військові і державні діячі, колоніальні чиновники неодмінно наносили візит до Курманджан-датки, якщо виявлялися на півдні Киргизії. Історії відомий випадок, коли люди Курманджан врятували від смерті двох британських емісарів, які потрапили в снігову бурю по дорозі з Індії в Бухару[1].

Особливо глибоке враження «Алайська цариця» справляла на європейців. Статті про легендарну Курманджан-датку, в тому числі і прижиттєві, публікувалися в російських, французьких, німецьких, польських і багатьох інших європейських виданнях.

У 2002 році була видана книга про Курманджан-датку трьома мовами — киргизькою, російською та англійською.

У 2004 році на проспекті Еркіндік в дубовому сквері Бішкеку був споруджений пам'ятник видатній правительці. Іменем Курманджан-датки також названі вулиці в містах Бішкек та Ош[8].

Портрет на банкноті номіналом 50 сомів серії 1994 року
Портрет на банкноті номіналом 50 сомів серії 2002 року
Портрет на банкноті номіналом 50 сомів серії 2009 року

Портрет Курманджан можна побачити на лицьовій стороні киргизьких банкнот номіналом 50 сомів всіх трьох емісій[9]. На зворотному боці знаходиться зображення архітектурного комплексу в Узгені — місті, яке колись входило до складу володінь Курманджан.

Ім'я Курманджан-датки носить міжнародна премія, заснована Киргизько-російським слов'янським університетом. Премія неодноразово вручалася діячам науки, культури і політики різних країн, зокрема, першим леді Казахстану (Сарі Назарбаєвої)[10] та Росії ( Людмилі Путіній)[11].

В кінці 2010 року в бішкекському кінотеатрі «Ала-Тоо» пройшла презентація повнометражного документального фільму З. Ералієва «Тоо ханшаси» («Гірська цариця»), створеного за ініціативи Благодійного фонду Курманджан-датки. На презентації були присутні офіційні особи, в тому числі Президент Киргизії Роза Отунбаєва.

Курманджан датка - рідкісна історична фігура, вона взяла на себе відповідальність в дуже складний період правління Кокандського ханства, Китаю та Росії. Її мудрість, дипломатичні здібності врятували нас від загибелі і руйнування. Вона здатна була знайти вихід з будь-якої складної ситуації, тому і Росія, і Кокандське ханство змушені були з нею рахуватися (Роза Отунбаєва)[12].

Указом в. о. Президента Киргизької Республіки від 28 грудня 2010 року 2011 рік у країні був оголошений роком Курманджан-датки на честь її 200-річчя. Президент також провела зустріч з двома правнуками Курманджан, киргизьким громадським діячем Чинибеком Абдикапаровим і професором економіки Адилбеком Султанбековим, які висловили свою згоду з рішенням Рози Отунбаєвої[13][14].

31 серпня 2014 року вийшов фільм «Королева гір»[15] (спочатку під назвою «Курманжан Датка»), в якому представлена історія її життя.

18 лютого 2017 року Президент Киргизької Республіки Алмазбек Атамбаєв під час проведення Мюнхенської конференції з безпеки вручив канцлеру Німеччини Ангелі Меркель орден «Курманжан датки» за внесок у розвиток киргизько-німецьких відносин.

Література
  • Абрамзон С. М. Кыргызы и их этногенические и историко-культурные связи. — Ленинград, 1971.
  • Акаєв А. А. О выдающихся личностях. — Бишкек, 1999.
  • Бартольд В. В. Избранные труды по истории кыргызов и Кыргызстана. — Бишкек, 1998.
  • Газиев А. Курманжан-датха — некоронованная царица Алая. — Бишкек, 1991.
  • Кыргызстан — Россия: история взаимоотношений. Сборник документов и материалов. — Бишкек, 1998.
  • Мокрынин В. П. По следам прошлого. — Бишкек, 1986.
  • Плоских В. Кыргызы. Кокандское ханство. — Бишкек, 1977.
  • Плоских В. История кыргызов и Кыргызстана. — Бишкек, 2000.
Світлини Курманджан-датки, зроблені у кінці XIX століття
  • Курманджан-датка
  • Курманджан-датка демонструє вивішене біля юрти придане своєї онучки
  • Курманджан-датка (в центрі) з сином Асанбеком (зліва) і слугою, що тримає родову шашку, подаровану кокандським ханом
  • Могила сина Курманджан Камчібека, страченого у 1895 році і місце поховання самої Курманджан-датки

Посилання

  1. Курманжан Датка. Известные люди Кыргызстана. Advantour Средняя Азия. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.(рос.)
  2. 100 лет со дня смерти Курманжан-датки. Кыргыз эль. 07.02.2007. Архів оригіналу за 17.08.2011. Процитовано 9 лютого 2011.(рос.)
  3. Tamm, Eric Enno (2010). The Horse That Leaps Through Clouds: A Tale of Espionage, the Silk Road and the Rise of Modern China. Vancouver: Douglas & McIntyre. с. 87–88. ISBN 978-1-55365-269-4.
  4. Tamm E. E. The Horse That Leaps Through Clouds: A Tale of Espionage, the Silk Road and the Rise of Modern China. — Vancouver: Douglas & McIntyre, 2010. — P. 88. — ISBN 978-1-55365-269-4
  5. Кыргызстан в период Российской империи(рос.)
  6. Ювачев И. П. Курбан-Джан-Датха, кара-киргизская царица Алая. Главы III и IV // Исторический вестник. — № 12, 1907.(рос.)
  7. Кулбубу Бектурганова. «Кыргызстандын Асыл Кыздары». Бишкек, 2006
  8. Кто есть Кто в Кыргызстане. Курманджан Датка Архівовано 11 грудня 2010 у Wayback Machine.(рос.)
  9. Банкноты достоинством 50 сом. Национальный банк Киргизской Республики. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  10. Назарбаева Сара Алпысовна. WOK.kz. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  11. Президент России во второй раз приедет в Киргизию. Kyrgyz-Press. 29 ноября 2002. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  12. Год Курманжан Датки. Информационно-аналитический сайт Report.kg. 2 января 2011. Процитовано 9 лютого 2011.[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
  13. Роза Отунбаева провела встречу с правнуками Курманджан датки. Информационный портал Кыргызстана www.kginform.com. 21.01.2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  14. В Кыргызстане стартовал кинокараван «Курманджан датка». Азаттык үналгысынын. 28.01.2011. Архів оригіналу за 02.04.2015. Процитовано 9 лютого 2011.
  15. Review: 'Kurmanjan Datka Queen of the Mountains' a stirring epic — LA Times
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.