Кутіков Олександр Вікторович

Батько — Віктор Миколайович Петухов (нар. 09.12.1923)[4], футболіст куйбишевських «Крил Рад» — рано пішов з сім'ї.

Мати — Софія Наумівна Кутікова (нар. 20.02.1924), співала і танцювала в циганському ансамблі під управлінням Кємалова — одному з кращих гастрольних колективів післявоєнного часу.[5]

Старша сестра Наталя[6].[7]

Дядько — Сергій Миколайович Красавченко (нар. 19 грудня 1940[8]) — був головою Комітету Верховної Ради з питань економічної реформи і власності, а також першим заступником керівника Адміністрації президента Бориса Єльцина[9]

• Дідусь по матері — Наум Михайлович (Мойсейович) Кутіков (1902—?), у 14 років пішов робити революцію. У 1919 році, коли йому було 17 років, уже командував полком. До 1928 році він був одним з керівників ЧК Камчатки. Кар'єра в ЧК.[10] Був двічі виключений з ВКП(б), двічі відновлений… Перший раз він потрапив під репресії наприкінці 1930-х, а залишився живий тільки тому, що був близько знайомий з Олександром Миколайовичем Поскребишевим і його тільки виключили з партії, але не розстріляли і не посадили. Потім він став заступником директора 19-го Авіаційного заводу, зараз називається завод імені Хрунічева, під час німецько-радянської війни, працював у Міністерстві озброєнь, а потім отримав найвищу свою посаду Керуючий справами наркомату авіаційної промисловості СРСР, цим наркоматом керував Михайло Мойсейович Каганович, брат Лазаря Кагановича.[11] Після розвінчання культу особи Сталіна, був виключений з КПРС за те, що працював з Кагановичем. Два роки він був без роботи, потім став заступником начальника тресту «Висотних будинків і готелів» і був відновлений у партії. Йому допоміг Олександр Іванович Максаков.[12]
• Бабуся по матері — Галина (Гліка) Ісааківна Кутікова, закінчила математичний факультет МДУ, була головним бухгалтером фабрики в Сокольниках.

Зовнішні зображення
	Саша Кутиков в раннем детстве
	Саша Кутиков в детстве
	С мамой и дедушкой
	Саша Кутиков с пионерским горном
	Саша Кутиков в детстве 2
	Автограф
	Кутиков в разных ракурсах
	Кутиков
	Молодые Кутиков и Макаревич

Дитинство Олександра Кутікова пройшло в Малому Піонерському провулку на Патріарших ставках.

До 7 років я жив в окремій 4-кімнатній квартирі на Патріарших ставках. Дідусь Наум Михайлович Кутіков був дуже великим адміністративним працівником. Просто після того, як дідусь з бабусею розлучилися, ця квартира була розміняна. Всі роз'їхалися по маленьким кімнаткам. Моя бабуся залишилася жити по сусідству з тим приміщенням, яке колись було нашою розкішної квартирою. Ми з мамою і сестрою переїхали спочатку у Великий Козихінський провулок, а потім на Малу Бронну. Але це вже були кімнати в комуналках. Після того, як у мене були няньки, пайки, потрапити в комуналку, де ще 11 сусідів - це шок, звичайно[13]

В будинку у Кутикових бували відомі люди: Марк Бернес, Петро Алейников, і відомі спортсмени, серед них, Бобров Всеволод Михайлович. Навчався в музичній школі.[14] Грав на різних духових інструментах — і на трубі, і на альті, і на тенор-саксофоні виконував класичну музику. Був горністом в піонерському таборі, перемагав на конкурсах. У чотирнадцять років почав грати на гітарі. В юності займався боксом (боксував у легкій вазі на Першості Москви серед юнаків і отримав «бронзу»[15]), хокеєм і футболом.[16] Був секретарем комсомольської організації школи, але в 16 років написав заяву про вихід з ВЛКСМ[13]. Через це не вступив  до жодного інституту.[17]

Навчався в музичній школі по класу труби і успішно її закінчив.

Навчався в Московському радіомеханічному технікумі (МРМТ) на факультеті радіолокації, який покинув. Потім закінчив школу робітничої молоді № 97.

Коли я вступив до військово-механічного технікуму (випр: Московський радіомеханічний технікум) Міністерства Оборони (випр.: Міністерства оборонної промисловості), передбачалося, що я одягну мундир або стану фахівцем з приймання виробів у сфері радіолокації на якому-небудь солідному вітчизняному підприємстві. Але в силу моєї юнацької відчайдушності я закинув цей технікум дуже швидко. Бо розумів, що перспектива стати військовим або людиною, наближеною до оборонного відомства, мене абсолютно не приваблює. Я цікавився музикою, грою в рок-гурті, «Бітлз». І пішов працювати до радіокомітету звукооператором. Чому в 1971-му я опинився в «Машині», одному Богу відомо. Думаю, основним спонукальним мотивом було те, що хлопці зібралися хороші. Всі були бітломани. Але, перші пісні, які я намагався заспівати сам, до «Машини», були не "бітловські», а групи «Creedence». Взагалі, я крім «Бітлз» любив: Джо Кокера, «Дорз», «Кінкс», «Прокл Харумі»

.

Я поступив на журфак. Але коли були іспити, я поїхав грати на південь з «Машиною». Це була перша поїздка. Але все-таки зробив кілька репортажів, працюючи в радіокомітеті звукооператором, їздив у відрядження. Був момент, коли у мене прокинувся інтерес до журналістики. Але це більше пов'язано з впливом особистостей тих журналістів, з якими я спілкувався.[18]

У 1969 році працював радіорегулювальником. Потім — з 1970 року — звукооператором і звукорежисером у Держтелерадіо.

Ще в 1970 році в цеху трансляцій і позастудійного запису ГДРЗ був наймолодшим звукооператором. І в 18 років виїжджав на трансляції і записи концертів за участю зірок. Мені довіряли записувати Карела Готта, ВІА «Співаючі гітари», Гелену Вондрачкову та інших відомих виконавців.[19]

У віці 19 років знайомиться з 17-річним Андрієм Макаревичем, який тоді навчався на першому курсі МАРХІ. За власним визнанням: «Ми відразу виявили, що у нас багато спільних музичних пристрастей, в тому числі й бітли. <…> Мене завжди приваблювали люди, які володіють більш високим інтелектом, світоглядом, рівнем освіченості, ніж у мене. <…> Андрійко був якраз з тих людей. Наприклад, блискуче розбирався у літературі, зокрема в поезії. Коли я трохи поспілкувався з Андрійком, зрозумів, скільки він все читав, скільки чудових віршів знає напам'ять і скільки всього я втратив, катаючись в дитинстві на ковзанах і бігаючи по дворах»[20].

У 1971 році Сергій Кавагое запрошує Кутікова до «Машину Часу» замість пішовшого до лав Радянської армії басиста Ігоря Мазаєва. Як згадував Андрій Макаревич, Кутіков «вніс до команди дух мажорного безхмарного рок-н-ролу». Під його впливом репертуар групи поповнився радісними пісеньками «Продавець щастя», «Солдат», тощо. В цей же час Кутіков зробив все, щоб відбувся перший концерт «Машини Часу» на сцені ДК «Енергетик» — колиски московського року.

У 1974-му році Олександр Кутіков покидає групу після конфлікту з Кавагое, деякий час грає в групі «Високосное лєто», потім повертається. Але в 1975 знову йде — його запрошують до ВІА при Тульській філармонії. Свою роль в рішенні про відхід з «Машини» зіграв і той факт, що в цей період Кутіков офіційно ніде не працював і йому загрожувало притягнення до суду за дармоїдство. Пропрацювавши 8 місяців[21] на професійній сцені і, за власними словами, багато чого там навчившись, звільняється. З 1976 по 1979 рік він бас-гітарист та вокаліст групи «Високосноє лєто». У 1979 році, коли через тертя між Олександром Ситковецьким та Крісом Кельмі «Високосноє лєто» опиняється на межі розпаду, Кутіков разом з барабанщиком «Високосного лєта» Валерієм Єфремовим йде до Андрія Макаревича, який в цей час залишився один після сварки з Кавагое і послідувавшим за цим розвалом «Машини Часу».

Йдучи, Кутіков умовив послідувати його прикладу барабанщика Валерія Єфремова з «Високосного лєта» і клавішника Петра Подгородецького, тим самим допомігши Макаревичу відродити «Машину Часу». З 1979 року Олександр Кутіков разом з Макаревичем та Єфремовим є її беззмінним учасником. У групі він є автором музики, вокалістом, бас-гітаристом а, іноді, й гітаристом. Написав музику пісень «Поворот», «Стрибки» (обидві — спільно з Петром Підгородецьким), «За тих, хто в морі» (спільно з Андрієм Макаревичем), «В добрий час», «Музика під снігом», «Ніч», «Спускаючись до великій річці», «Він грає на похоронах і танцях» та інших.

Працював звукорежисером на Держтелерадіо, регулювальником радіоапаратури. Здійснив запис перших альбомів груп Воскресіння, Ліцей, Браво, Високосний Рік і Секрет. До цих пір здійснює запис і зведення для студійних альбомів групи «Машина часу». Учень Віктора Бабушкіна. Керує компанією звукозапису Sintez Records. Продюсер музичних альбомів «Машини часу» та проекту «Старі пісні про головне».

У 1987 році записав свої перші сольні пісні «Дай помріяти» і «Хто зі мною?» на вірші Маргарити Пушкіної.

У 1990 році випустив сольну грамплатівку «Танці на даху», яка була перевидана на CD в 1996 році. Альбом був записаний у співпраці з гітаристом Дмитром Четверговим та Андрієм Державіним (майбутнім клавішником «Машини часу»). Він складався з пісень на вірші Карена Кавалеряна. Сам Кутіков пояснив вихід сольної платівки тим, що у нього накопичилося багато музичного матеріалу, а Макаревич, дуже серйозно підходить до своєї творчої діяльності, не зможе швидко написати тексти нових пісень. При перевиданні на CD у 1996 році до блоку пісень на вірші Кавалеряна були додані пісні, що не увійшли на вініловий диск  на вірші Маргарити Пушкіної «Хто зі мною» і «Дай помріяти», а також кавер пісні «П'єси і ролі» на вірші Олександра Зайцева з репертуару «Машини часу» (альбом «В круге света»).

З 1991 р. Ігор Кутіков — президент компанії «Синтез Рекордз».

З грудня 2003 року Кутіков відновив сольну діяльність: на цей раз спільно з групою «Нюанс», на концертах якої виконує пісні зі свого сольного альбому і репертуару «Машини часу». З групою «Нюанс» він виступив на фестивалі «Фенікс» у Грозному. В інтерв'ю Кутіков говорить про вихід нового сольного альбому. Альбом «Демони любові» вийшов у 2009 році. Представлення нової програми відбулося у МХАТі в лютому 2009 р.

Найближчим часом готується до виходу другий альбом з групою «Нюанс». Його вихід залежить не від автора, а від випускаючої фірми і один з його друзів з Еббі-Роуд. За словами самого Олександра, «Коли альбом був записаний, мені захотілося перезвести одну з пісень, і я звернувся до свого старого друга в Лондон. Але друг сильно завантажений, тому, коли буде час, все закінчать.» (цитата неточна, передана суть).

Навесні 2016 року вийшов третій сольний альбом Олександра Кутікова — «Бесконечномгновенно».