Кім Хо Кон

Народився 26 березня 1951 року в місті Тхон'ен. Виступав за футбольну команду Комерційного банку та Університету Йонсе, після чого у 1975—1976 роках проходив військову службу, виступаючи за футбольну команду Сухопутних військ Республіки Корея.

1976 року перейшов до клубу «Сеул Траст Банк», за який відіграв 7 сезонів. Завершив кар'єру футболіста виступами за команду у 1982 році.

12 листопада 1971 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Південної Кореї в грі Кубка Короля проти Індонезії (1:1).

У складі збірної був учасником Кубка Азії 1972 року у Таїланді, де зіграв у всіх чотирьох матчах і разом з командою здобув «срібло»[1]. Згодом Кім виграв з командою Азійські ігри 1978 року, будучи капітаном команди[2].

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 124 матчі, забивши 5 голів[3].

Розпочав тренерську кар'єру як асистент головного тренера, допомагаючи Кім Джон Наму у збірній Південної Кореї, а також Мун Юн Сіку у «Ульсан Хьонде».

Самостійну кар'єру тренера розпочав 1993 року, очоливши футбольну команду рідного Університету Йонсе, де працював до 1999 року, після чого у 2000–2002 роках тренував «Пусан Ай Конс».

2002 року після відходу Гуса Гіддінка недовго був виконуючим обов'язки головного тренера національної збірної Південної Кореї, після чого очолив олімпійську збірну, з якою кваліфікувався на Олімпійські ігри 2004 року у Греції, дійшовши там з командою до чвертьфіналу.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Ульсан Хьонде», головним тренером команди якого Кім Хо Кон був з 2008 по 2013 рік[4]. У 2012 році він виграв з командою Лігу чемпіонів АФК[5], за що був названий тренером року в Азії[6].