ЛГБТ у в'язницях

Багато ЛГБТ-ув'язнених (навіть тих, хто відкритий гей поза в'язницею) ретельно приховують свою сексуальну ідентичність та орієнтацію перебуваючи в ув'язненні, бо до ув'язнених, які відомі або сприймаються як геї, особливо до лесбійок і геїв з стереотипно жіночною зовнішністю, «дуже високий ризик сексуального насильства».[3]

Мейсен Девіс, виконавчий директор Юридичного центру трансгендерів в Сан-Франциско, зазначив, що представники ЛГБТ у в'язницях часто стикаються з перешкодами в отриманні основного та необхідного лікування. Це посилюється тим, що медичний персонал в'язниці часто не знає або не навчений як вирішувати ці потреби[1].

За даними деяких досліджень, ЛГБТ-молодь особливо схильна до ризику арешту та затримання. Національний центр прав лесбійок та Національний центр захисту неповнолітніх США зазначають, що ЛГБТ-молоді багато серед загальної кількості молодих людей що піддаються арешту і тих, хто знаходиться в виховній колонії в Сполучених Штатах.[4]

Згідно Amnesty International, в глобальному масштабі ЛГБТ-ув'язнені і ті, кого вважають лесбійками, геями, бісексуалами та трансгендерами, піддаються ризику катувань, жорстокого поводження та насильства з боку ув'язнених, а також персоналу в'язниць[2]. Amnesty International наводить дані про численні випадки у багатьох країнах, де ЛГБТ-ув'язнені, як відомо, були піддані насильству чи вбиті співкамерниками або персоналом в'язниць.

«Ув'язнені будь-якої частини наступного опису, швидше за все, будуть піддані насильству: молоді, невеликі за розміром, фізично слабкі, геї, перший злочинець, що володіє „жіночими“ характеристиками, такими як довге волосся або високим голосом; скромні, неагресивні, сором'язливі, інтелектуальні, не вуличного виховання»; або були визнані винними в сексуальних злочинах проти неповнолітніх. Ув'язнені з будь-якою з цих характеристик, зазвичай, стикаються з підвищеним ризиком сексуального насильства, у той час для тих, хто має декілька перекриваючих характеристик ймовірність насильства ще більша".[3][5]

Геям і бісексуальним чоловікам часто віддають перевагу для сексуального насильства у в'язниці. Це знайшло своє відображення в різних американських судових рішеннях. Наприклад, в Cole v. Flick[nb 1] суд підтримав право в'язниць обмежити довжину волосся ув'язнених, стверджуючи, що дозвіл носити довге волосся, може призвести до збільшення числа нападів на гомосексуалів.[6]

За словами Андреа Кавано Керна, представника en:Stop Prisoner Rape, поєднання високих темпів сексуального насильства щодо геїв в'язнів та високі темпи поширення ВІЛ-інфекції у в'язницях є "питанням життя та смерті для ЛГБТ-спільноти "[7].

У той час як більша частина даних стосується ув'язнених-чоловіків, відповідно до Міжнародної амністії «орієнтація була виявлена, як один з чотирьох категорій, що роблять ув'язнених жінок більш імовірною мішенню для сексуального насильства»[2].

Для власної безпеки, ЛГБТ у в'язниці іноді поміщають в карцер або охороняють[8]. Хоча гомосексуальність «в цілому розглядається як фактор необхідності додаткової охорони», трапляються випадки гомофобії[3].

Ще одна проблема в тому, що захисна та дисциплінарна опіка часто являє собою одне й те ж, а саме ув'язнення в «захисному корпусі» в дуже обмежених та ізольованих умовах — одиночному ув'язненні — що заважає таким ув'язненим брати участь в наркологічних реабілітаційних програмах, освітніх програмах професійної підготовки, контактувати з іншими ув'язненими або відвідувачами, або насолоджуватися привілеями, наприклад, правом дивитися телевізор, слухати радіо тощо[1]

В інших випадках, установи можуть мати спеціальні зони для життя вразливих ув'язнених, таких як ЛГБТ, літні люди або інваліди. В Сан-Франциско, наприклад, транссексуалів ув'язнених автоматично відокремлюють від інших ув'язнених. Проте, згідно слів Ейлін Херст, шерифа Сан-Франциско, сама по собі гомосексуальність не є приводом для виправдання запиту на захисний корпус: ув'язнені, що подають запит на таке житло повинні продемонструвати свою уразливість[9].