Гомосексуальність і релігія

Релігійний протест проти гомосексуальності у Сан-Франциско

Протягом практично всієї християнської історії гомосексуальні відносини розглядалися в християнстві як гріх, а його причина (як взагалі причина будь-якого гріха) пояснювалася пошкодженням людської природи і її схильністю до гріха після гріхопадіння. Такий погляд на гомосексуальні відносини міститься в офіційній позиції Католицької Церкви [2], Православних помісних [3] та Давньосхідних Церков і більшості Протестантських церков. В православ'ї [4] і особливо католицтві[5][6][7][8][9] наявні богослови, які оскаржують офіційне церковне засудження гомосексуальних відносин.

В даний час серед протестантських конфесій немає колишньої єдності в поглядах на питання гомосексуальної поведінки і гомосексуальних вподобань. Більшість Протестантських церков, в тому числі Церква адвентистів сьомого дня, більшість Баптистських, Методистських, і п'ятидесятницьких церков) [10] дотримуються традиційного для християнства погляду на гомосексуальну поведінку як на один із проявів гріховності людської природи. Деякі протестантські релігійні організації в Західній Європі, Північній Америці та Океанії заявили про невизнання гомосексуальної поведінки гріховною.

Релігійними об'єднаннями, які не визнають гомосексуальні відносини гріховними, є: Церква Швеції [11], Церква Данії[12], Церква Ісландії[13], Протестантська церква Нідерландів[14], Євангелічна церква Німеччини[15], Об’єднана церква Канади[16], Єпископальна церква США[17], Євангелічна лютеранська церква Америки[18], Об’єднана Церква Христа[19], Метропольна общинна церква[20], більшість старокатолицьких[21][22] і лютеранських[23] церков і ліберальні квакери[24][25]. Існують також такі окремі церкви серед баптистів[26][27], п'ятидесятників[28][29] та в інших конфесіях.

Незаконність одностатевих стосунків:

   Смертна кара за гомосексуальність

Відповідно до Міжнародної асоціації лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та інтерсексуалів 7 країн дотепер зберігають смертну кару за гомосексуальні відносини: Саудівська Аравія, Ємен, Іран, Афганістан, Мавританія, Судан, та північна Нігерія.[30]

Гомосексуальність в ісламі, у відповідності до соборної думки богословів, є забороненою. Підставою для подібного рішення є притча Корану про народ Лута (Содом і Гоморра), представники якого розгнівали Аллаха тим, що вони використовували в пристрасті чоловіків замість жінок (Коран 7 : 81). Разом з тим, в ісламі відсутня цілісна концепція гомосексуальності, що включає в себе не тільки мужолозтво, але і платонічні відносини. Гомосексуальність зазвичай розглядається у вигляді окремих її проявів. Перш за все, безумовно забороненим в ісламі є анальний секс, незалежно від того яку природу він має гомо- або гетеросексуальну.[31].

Деякі послідовники ліберальних рухів в ісламі виступають за перегляд традиційних уявлень і відстоюють сучасне прочитання Корану, включаючи відношення до гомосексуальності. Вони вважають, що гомосексуальність не повинна розглядатися як гріх, виступають проти юридичного переслідування гомосексуалів, а також за їх дестигматизацію в ісламській хамартіології і в суспільстві в цілому. Згідно з їхніми уявленнями, можливо бути істинними мусульманами і водночас залишатися геями або лесбійками [32][33].

Тема гомосексуальності в юдаїзмі бере свій початок з біблійної книги Левіт, яка загрожує стратою чоловікові, який «ляже з чоловіком як з жінкою». Сама тяжкість пропонованого Торою покарання може відображати серйозність, з якою одностатеві відносини сприймалися в біблійні часи. Книжники Талмуда постановили, що з руйнуванням Храму (в 70 році н. е.) Синедріон втратив право засуджувати до смертної кари.[34]

Історично переважною точкою зору серед прихильників юдаїзму було сприйняття гомосексуальних контактів як гріховних. Традиційно текст Тори тлумачився як заборона на будь-яку гомосексуальну статеву активність. Однак ця точка зору останнім часом стала піддаватися сумніву в багатьох «модернізованих» течіях юдаїзму (наприклад, реформістський юдаїзм, реконструктивістський юдаїзм і консервативний юдаїзм, хоча в останньому разі не дозволяється анальний секс).[35][36][37][38]

Індуїстські закони виступають проти гомосексуаліьності. Деякі дхарма-шастри містять досить суворі покарання за мужолозтво: вигнання з касти (наприклад, «Закони Ману») [39].

У 2009 році, після декриміналізації гомосексуальних відносин в Індії, Індуїстський рада Великої Британії виступила із заявою, що «індуїзм не засуджує гомосексуальність».[40]

У класичних положеннях буддизму гомосексуальність визначається як неправильна сексуальна поведінка.[1]

Далай-лама Тендзін Гьяцо, який неодноразово торкався цього питання в своїх книгах та інтерв'ю, повністю підтримує традиційну оцінку гомосексуального сексу, дотримуючись того погляду, згідно з яким будь-які типи сексуального сполучення, відмінні від природного порядку «пеніс-вагіна», будь то анальний, оральний секс або ж мастурбація, ведуть до несприятливих наслідків:

«Навіть якщо ви робите це з власною дружиною, через її рот або будь інший отвір, це — неблага сексуальна поведінка. Використовувати при цьому власну руку — теж буде невірною сексуальною поведінкою».[41][42][43]

Гомосексуальні відносини історично були притаманні буддійським культурам Японії і Китаю (про що свідчать, зокрема, християнські місіонери).[44] Сучасні буддійські вчителі, як правило, закликають до терпимості і толерантності щодо гомосексуалів. Ряд вчителів підтримує допустимість одностатевих відносин для мирян-гомосексуалів.[45][46]

Відомий американський буддолог Олександр Берзін вважає, що стародавні тексти тибетського буддизму, які засуджують гомосексуальні відносини, написані з точки зору гетеросексуалів і застосовувати їх до гомосексуалів (для яких одностатеві акти є єдиною формою сексуальної активності), неправильно. Він також посилається на думку Далай-лами XIV, який піднімає питання перегляду таких текстів з урахуванням сучасних знань.[1]