Переслідування на підставі гомосексуальності

Гей-побиття або переслідування на підставі гомосексуальності (з англ. gay bashing - побиття геїв) — це напад, жорстоке поводження чи посягання на особу, яку агресор сприймає як гея, лесбійку, бісексуала чи трансгендера. Напад може бути фізичним або словесним. Сюди також можуть входити зловживання, знущання чи напади на гетеросексуальну особу, яку зловмисник вважає ЛГБТ.

Побиття може бути конкретним насильницьким випадком, при цьому використовується дієслівна форма: to bash - бити (наприклад, "I was gay bashed" - Мене було побито). Фізичні побиття спричиняли екстремальне насильство та вбивства, такі як фатальне побиття Меттью Шепарда. Словесне переслідування може використовувати сексуальні наклепи, нецензурну лайку, залякування та погрози насильством.

Знущання над ЛГБТ-людьми передбачають навмисні дії щодо жертви, неодноразові негативні дії одного чи кількох людей проти іншої людини та дисбаланс фізичної чи психологічної сили.[1] Подібні терміни, такі як гей-знущання, лесбійські знущання та квір-знущання, також можуть утворюватися як похідні від цього поняття.[2]

Контекст

Гомофобія та переслідування геїв є давніми та актуальними проблемами, і вони офіційно існують у всьому світі настільки ж довго, як і самі геї.[3] Гомофобія в США була широко зафіксована в пресі наприкінці 1940-х — на початку 1950-х років, коли багато геїв були витіснені з уряду колегіями, створеними президентами Гаррі С. Труменом та Дуайтом Д. Ейзенхауером.[4]

Знущання над ЛГБТ-молоддю

Egale Canada провели опитування понад 3700 учнів середніх шкіл Канади в період з грудня 2007 року по червень 2009 року. Остаточний звіт опитування "Кожен клас у кожній школі"[5] показав, що 70% усіх учнів щодня чули "це так по-гейськи" в школі, а 48% респондентів чули "педик" та "лезбуха" щодня. 58% або близько 1400 з 2400 гетеросексуальних студентів виявили, що гомофобні коментарі їх засмучують.

Крім того, EGALE виявив, що студенти, на яких безпосередньо не впливає гомофобія, біфобія чи трансфобія, були менш обізнані про це. Цей висновок стосується досліджень, проведених у галузі розриву співпереживання соціального болю, який свідчить про те, що ті, хто безпосередньо не відчуває соціального болю, постійно недооцінюють його наслідків і, отже, можуть недостатньо реагувати на потреби того, хто відчуває соціальний біль.[6]

EGALE, разом із попередніми дослідженнями,[7][8][9][10] виявив, що вчителі та адміністрація школи можуть бути співучасниками знущань з ЛГБТ через їх мовчання та/або бездіяльність.

Графіті, знайдене на території школи та майна, та його "відносна сталість"[9] є формами знущань над ЛГБТ.

Деякі дослідники пропонують включати молодь, яка ставить під сумнів свою сексуальність, у будь-яке дослідження з приводу зловживань ЛГБТ, оскільки вони можуть бути такими ж сприйнятливими до її наслідків.[10][11][12]

Дослідження 78 хлопців віком від одинадцяти до чотирнадцяти років, проведене в дванадцяти школах Лондона між 1998 і 1999 рр. [8] показало, що респонденти, які використовували слово "гей", щоб зневажливо позначити іншого хлопчика, призначали це слово як "просто жарт", "просто лайка", а не як твердження про сприйняту сексуальну орієнтацію.[9][13] Американський соціолог Майкл Кіммель та американський психолог Грегорі Херек пишуть, що маскулінність — це відмова від жіночого роду, і що чоловіки підкріплюють почуття своєї маскулінності, зневажаючи жіноче і, зрештою, гомосексуала.[14][15] Спираючись на поняття маскулінності, що визначає себе тим, чим вона не є, деякі дослідники припускають, що насправді відмова від жіночого роду може бути жорстокістю. Ці проблеми, що переплітаються, були розглянуті в 2007 році, коли американська соціологиня Сі Джей Паско описала те, що вона називає "педо-дискурсом" в американській середній школі, у своїй книзі "Чувак, ти фаг".

Молоді геї та лесбійки частіше повідомляють про знущання.[16] В одному дослідженні хлопчики, з яких знущалися насмішками про те, що вони геї, зазнавали більших знущань та більших негативних наслідків у порівнянні з хлопчиками, які зазнавали знущань з інших категорій.[17]

Стрес, тривога та депресія у ЛГБТ-спільнотах

Молодь геїв та лесбійок може дорослішати перебуваючи у важких формах депресії та тривожності. Близько 70% ЛГБТ-людей колись у своєму житті переживають серйозний депресивний розлад(СДР).[18] Для ЛГБТ осіб СДР може бути спричинений будь-чим із наступного: самооцінка, тиск на відповідність, стрес меншин, камінгаут, відмова від сім'ї, виховання, формування стосунків та насилля.[19] Самооцінка та тиск на відповідність можуть викликати тривогу у ЛГБТ-молоді. Коли їм говорять, як виглядати і кого любити, це позначається на їх самооцінці, як би вони недостатньо хороші, як вони є.

"Камінгаут" — це коли ЛГБТ-особа дає зрозуміти, що вона гей, лесбійка тощо. Камінгаут може бути дуже напруженим, і в цей час молодь потребує підтримки сім’ї. Але часто вони натомість відчувають неприйняття, почуваючись небажаними та нелюбимими. Це може ввести їх у спадну спіраль депресії. Виховання та формування стосунків дуже тісно пов’язані.[20] Відсутність можливості зачати власну дитину вже може спричинити депресію, але позбавлення права усиновлювати викликало у ЛГБТ людей додатковий біль та стрес. Стрес меншин визначається як стрес, який переживають особи ЛГБТ через їхню сексуальну орієнтацію/гендерну ідентичність.[21] Насильство може перевести когось у депресивний стан, незалежно від того, чи є це жорстоке поводження фізичним, психічним або словесним. Людину можна переслідувати до такої міри, що депресія стає занадто сильною, і вона вже не відчуває ніякого щастя. Всі ці фактори працюють разом, і роблять надзвичайно важким уникати СДР.[19]

Вплив знущань на ЛГБТ молодь

Знущання можуть змусити жертв почуватися хронічно сумно та небезпечно у світі.[22][23] Залякування вплине на досвід учнів у школі. Деякі жертви можуть відчувати себе паралізованими та вийти із соціальної сфери.[7] Інші жертви зловживань ЛГБТ можуть почати відчувати наслідки навченої безпорадності. ЛГБТ або студенти, які шукають себе, можуть спробувати походити на гетеросексуальних, щоб уникнути знущань над ЛГБТ. Пасинг ізолює студента від інших ЛГБТ, потенційних союзників та підтримки.[9] Дорослі, які намагаються походити на гетеросексуальних, також можуть відчути емоційні та психологічні наслідки цього намагання приховати свою справжню особистість.[15] ЛГБТ та допитуючі молоді люди, які зазнають знущань, мають більшу частоту зловживання наркотичними речовинами та ІПСШ та ВІЛ-інфекції,[11][24][25] що може перейти до дорослого життя. Знущання над ЛГБТ також можуть розглядатися як прояв того, що американський академік Ілан Мейєр називає стресом для меншин,[26] що може вплинути на сексуальні та етнорасові меншини, які намагаються існувати в складних умовах більш широкого суспільства.

Освітні установки

Гомофобне та трансфобне насильство в освітніх установах можна класифікувати як явне та неявне. Явне гомофобне та трансфобне насильство складається з відвертих вчинків, які змушують суб'єктів почуватись незручно, ображено, принижено чи залякано. Навряд чи однолітки та освітній персонал втручаються, коли стають свідками цих інцидентів. Це сприяє нормалізації таких актів, які стають прийнятими або як звичайний дисциплінарний захід, або як засіб вирішення конфліктів серед студентів. Гомофобне та трансфобне насильство гостро замовчується через страх суб'єктів відплати, в поєднанні з неадекватними або відсутніми системами звітування, підтримки та компенсації.[27][28][29][30] Відсутність ефективної політики, захисту чи засобів сприяє порочному колу, коли інциденти стають дедалі нормальнішими.[31]

Неявне гомофобне та трансфобне насильство, яке іноді називають "символічним насильством" чи "інституційним" насильство складається із загальноприйнятих уявлень чи поглядів, які іноді здаються нешкідливими або природними для шкільної спільноти, але дозволяють або заохочують гомофобію та трансфобію, включаючи продовження шкідливих стереотипів. Політика та керівні принципи можуть підсилити або вбудувати ці уявлення, як в окремому закладі, так і в цілому освітньому секторі. Таким чином, вони можуть стати частиною повсякденної практики та правил, якими керується норма поведінки в школі.[32][33][31] Приклади неявного гомофобного та трансфобного насильства:

  • Ствердження, що деякі предмети більше підходять студентам на основі їх сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності/вираження (наприклад, наука для гетеросексуальних студентів та драма для студентів-геїв).
  • Припущення, що нормально для гетеросексуальних студентів мати більший рівень свободи волевиявлення чи впливу (наприклад, думки студентів ЛГБТІ, які трактуються як маргінальні та неважливі).
  • Посилення стереотипів, пов’язаних із сексуальною орієнтацією чи гендерною ідентичністю/вираженням, у навчальних програмах або навчанні вчителів, наприклад, за допомогою образів та дискурсу (наприклад, що стосується гетеросексуальності як „норми“).
  • Посилення стереотипів, пов’язаних із сексуальною орієнтацією чи гендерною ідентичністю/вираженням, в освітній політиці, правилах та регулюваннях (наприклад, навіть не визнаючи, що студенти ЛГБТІ є частиною шкільної спільноти, та не вказуючи їх у відповідних регулюваннях).[31]

Статистика та приклади

Підлітки стикаються з переслідуваннями, погрозами та насильством. Дослідження 1998 року, проведене в США компанією Mental Health America, показало, що студенти чули анти-геївські наклепи, такі як "педик", в середньому близько 26 разів на день або раз на 14 хвилин.[34]

Близько двох третей студентів-геїв та лесбійок у британських школах постраждали від гей-знущань у 2007 році, згідно з дослідженням, проведеним Шкільним навчальним підрозділом для ЛГБТ-активістської групи Стоунволл. Майже всі зазнали словесних нападів, 41 відсоток зазнав фізичних нападів, а 17 відсотків отримали погрози смертю. Це також показало, що понад 50% вчителів не реагували на гомофобську мову, яку вони явно чули в класі, і лише 25% шкіл сказали своїм учням, що гомофобські знущання були неправильними, показуючи "шокуючу картину масштабів гомофобської знущання, здійснені однокласниками та, що насторожує, шкільним персоналом",[35] у подальших дослідженнях, проведених тією ж благодійною організацією у 2012 році, було зазначено, що 90% вчителів не пройшли навчання з питань запобігання гомофобним знущанням.

Рівень самогубств є вищим серед ЛГБТ спільноти. Згідно з дослідженням Джей і Янга 1979 року, 40 відсотків геїв та 39 відсотків лесбійок у США намагалися скоїти або серйозно думали про самогубство.[36] У тому ж дослідженні, проведеному Шкільним навчальним підрозділом для ЛГБ-активістської групи Стоунволл, онлайн-опитування повідомило, що 71 відсоток дівчат-учасниць, які визнали себе ЛГБТК, і 57 відсотків учасників-хлопчиків, які ідентифікували себе як ЛГБТК, серйозно думали про самогубство.[37] У 1985 р. Ф. Періс підрахував, що самогубства серед геїв можуть складати до 30 відсотків усіх самогубств серед молоді в США. Це сприяє тому, що самогубство є третьою причиною смерті серед молоді у віці 10–24 років, повідомляє CDC.[38] Американський фонд запобігання суїцидам виявив, що молоді геї, лесбійки та бісексуали намагаються покінчити життя самогубством у три-шість разів більше, ніж у гетеросексуальної молоді подібного віку.[39]

Підтримка

У Європі Stonewall UK[40] та Мережа боротьби з залякуванням[41] працюють у Великій Британії.

У Сполучених Штатах є примітний проект It Gets Better, для якого знаменитості та звичайні ЛГБТ-люди роблять відео на YouTube та діляться повідомленнями про надію для підлітків-геїв.[42][43][44] Організація співпрацює із США, проектом Тревора та Мережею з питань геїв, лесбійок та гетеросексуальних людей. Коаліція «Безпечні школи» забезпечує ресурси для вчителів та студентів, де знущання є проблемою. Egale Canada працює з громадянами ЛГБТ Канади.[45] У Бразилії гей-група з Баї (Grupo Gay da Bahia) надає підтримку.[46][47][48] ЛГБТ-жителі Південної Африки можуть звернутися до Південноафриканської комісії з прав людини.[49] 

Див. також

Список літератури

  1. Bullying Myths and Facts. US Dept of Education. Архів оригіналу за 25 березня 2010. Процитовано 2 жовтня 2010.
  2. Meyer, Doug (2015). Violence against Queer People. Rutgers University Press.
  3. Rogers, Thomas (12 грудня 2010). Explaining American schools' gay bullying epidemic. Salon.com. Процитовано 12 грудня 2010.
  4. Sears, Brad; Hunter, Nan D.; Mallory, Christy (September 2009). Documenting Discrimination on the Basis of Sexual Orientation and Gender Identity in State Employment. Los Angeles: The Williams Institute on Sexual Orientation and Gender Identity Law and Public Policy at UCLA School of Law. с. 5–3. «From 1947 to 1961, more than 5,000 allegedly homosexual federal civil servants lost their jobs in the purges for no reason other than sexual orientation, and thousands of applicants were also rejected for federal employment for the same reason. During this period, more than 1,000 men and women were fired for suspected homosexuality from the State Department alone—a far greater number than were dismissed for their membership in the Communist party. The Cold War and anti-communist efforts provided the setting in which a sustained attack upon gay men and lesbians took place. The history of this 'Lavender Scare' by the federal government has been extensively documented by historian David Johnson. Johnson has demonstrated that during this era government officials intentionally engaged in campaigns to associate homosexuality with Communism: 'homosexual' and 'pervert' became synonyms for 'Communist' and 'traitor.' LGBT people were treated as a national security threat, demanding the attention of Congress, the courts, statehouses, and the media.»
  5. Every Class in Every School, Final Report on the First National Climate Survey on Homophobia, Biphobia, and Transphobia in Canadian Schools, Egale Canada
  6. Nordgren, L. F.; Banas, K.; MacDonald, G. (2011). Empathy Gaps for Social Pain: Why People Underestimate the Pain of Social Suffering. Journal of Personality and Social Psychology 100 (1): 120–128. PMID 21219077. doi:10.1037/a0020938.
  7. Crozier, W. R.; Skliopidou, E. (2002). Adult Recollections of Name-calling at School. Educational Psychology 22 (1): 113–124. doi:10.1080/01443410120101288.
  8. Phoenix, A.; Frosh, S.; Pattman, R. (2003). Producing Contradictory Masculine Subject Positions: Narratives of Threat, Homophobia and Bullying in 11-14 Year Old Boys. Journal of Social Issues 59 (1): 179–195. doi:10.1111/1540-4560.t01-1-00011.
  9. Smith, G. W. (1998). The Ideology of "Fag": The School Experience of Gay Students. The Sociological Quarterly 39 (2): 309–335. doi:10.1111/j.1533-8525.1998.tb00506.x.
  10. Swearer, S. M.; Turner, R. K.; Givens, J. E.; Pollack, W. S. (2008). You're So Gay!": Do Different Forms of Bullying Matter for Adolescent Males?.. School Psychology Review 37 (2): 160–173.
  11. Russell, S. T.; Joyner, K. (2001). Adolescent Sexual Orientation and Suicide Risk: Evidence From a National Study. American Journal of Public Health 91 (8): 1276–1281. PMC 1446760. PMID 11499118. doi:10.2105/ajph.91.8.1276.
  12. Williams, T.; Connolly, J.; Pepler, D.; Craig, W. (2005). Peer Victimization, Social Support, and Psychosocial Adjustment of Sexual Minority Adolescents. Journal of Youth and Adolescence 34 (5): 471–482. doi:10.1007/s10964-005-7264-x. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 1 листопада 2017. Проігноровано невідомий параметр |citeseerx= (довідка)
  13. Pascoe, C. J. (2007). Dude You're a Fag, Masculinity and Sexuality in High School. Berkeley & Los Angeles, CA: University of California Press
  14. Kimmel, M. (2010). Masculinity as Homophobia, Fear, Shame and Silence in the Construction of Gender Identity. In M. S. Kimmel & A. L. Ferber (Eds.), Privilege, A Reader (pp.107-131). Boulder: Westview Press
  15. Herek, G. M. (1986). On Heterosexual Masculinity, Some Psychical Consequences of the Social Construction of Gender and Sexuality. American Behavioral Scientist 29 (5): 563–577. doi:10.1177/000276486029005005.
  16. Berlan, ED; Corliss, HL; Field, AE (April 2010). Sexual Orientation and Bullying Among Adolescents in the Growing Up Today Study. Journal of Adolescent Health 46 (4): 366–71. PMC 2844864. PMID 20307826. doi:10.1016/j.jadohealth.2009.10.015.
  17. Swearer, SM; Turner, RT; Givens, JE (2008). "You're so gay!": Do different forms of bullying matter for adolescent males?. School Psychology Review 37.
  18. Sweet, Matt. Depression and Anxiety in LGBT People: What You Need to Know. Процитовано 18 липня 2017.
  19. Sweet, Matt. Depression and Anxiety in the LGBT People: What You Need to Know.
  20. Reilly, Mollie (April 2016). Same-Sex Couples Can Now Adopt Children in All 50 States. Huffington Post. Процитовано 18 липня 2017.
  21. Meyer, Ilan (March 1995). Minority Stress and Mental Health in Gay Men. Journal of Health and Social Behavior 36 (1): 38–56. JSTOR 2137286. PMID 7738327. doi:10.2307/2137286. Процитовано 24 липня 2017.
  22. Glew, G. M.; Fan, M.; Katon, W.; Rivara, F. P.; Kernic, M. A. (2005). Bullying, Psychosocial Adjustment, and Academic Performance in Elementary School. Archives of Pediatrics & Adolescent Medicine 159 (11): 1026–1031. PMID 16275791. doi:10.1001/archpedi.159.11.1026. Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
  23. Roth, D. A.; Coles, M. E.; Heimberg, R. G. (2002). The relationship between memories for childhood teasing and anxiety and depression in adulthood. Journal of Anxiety Disorders 16 (2): 149–164. PMID 12194541. doi:10.1016/s0887-6185(01)00096-2.
  24. Russell, S. T.; Ryan, C.; Toomey, R. B.; Diaz, R. M.; Sanchez, J. (2011). Lesbian, Gay, Bisexual, and Transgender Adolescent School Victimization: Implications for Young Adult Health and Adjustment. Journal of School Health 81 (5): 223–230. PMID 21517860. doi:10.1111/j.1746-1561.2011.00583.x.
  25. Rivers, I (2004). Recollections of Bullying at School and Their Long-Term Implications for Lesbians, Gay Men and Bisexuals. Crisis 25 (4): 169–175. PMID 15580852. doi:10.1027/0227-5910.25.4.169.
  26. Meyer, I. H. (1995). Minority Stress and Mental Health in Gay Men. Journal of Health and Social Behavior 36 (1): 38–56. JSTOR 2137286. PMID 7738327. doi:10.2307/2137286.
  27. GMR, UNESCO, and UNGEI, ‘School-related gender-based violence is preventing the achievement of quality education for all: Policy Paper 17 at 59th session of the Commission on the Status of Women in New York City’, 59th session of the Commission on the Status of Women in New York City. UNESCO, p. 16, 2015.
  28. Plan International, ‘A Girl’s Right to Learn Without Fear: Working to end gender-based violence at school’, Plan Limited, Surrey, 2013.
  29. S. Bloom, J. Levy, N. Karim, L. Stefanik, M. Kincaid, D. Bartel, and K. Grimes, ‘Guidance for Gender Based Violence (GBV) Monitoring and Mitigation within Non-GBV Focused Sectoral Programming’, CARE USA, 2014.
  30. Plan UK, ‘Ending school-related gender-based violence: Brie ng paper’, London, 2013.
  31. UNESCO (2016). Out in the Open: Education sector responses to violence based on sexual orientation and gender identity/expression. Paris, UNESCO. с. 26. ISBN 978-92-3-100150-5.
  32. ICGBV, ‘Addressing School Related Gender Based Violence: Learning from Practice: Learning Brief No. 10’, Irish Consortium on Gender Based Violence, Dublin, 2013.
  33. F. Leach, M. Dunne, and F. Salvi, ‘School-Related Gender based Violence: A global review of current issues and approaches in policy, programming and implementation responses to School-Related Gender-Based Violence (SRGBV) for the Education Sector’, UNESCO, 2014.
  34. Mental Health American, Bullying and Gay Youth. National Mental Health Association. Архів оригіналу за 14 квітня 2012.
  35. Gay Bullying in Schools Common. BBC News. 26 червня 2007.
  36. Gay Male and Lesbian Youth Suicide. 1989. Архів оригіналу за 14 липня 2011.
  37. The School Report. Stonewall.
  38. Suicide Prevention. Center for Disease Control and Prevention. 5 лютого 2019. Архів оригіналу за May 4, 2017.
  39. Statistics. American Foundation for Suicide Prevention. Архів оригіналу за December 6, 2010. Процитовано 2 жовтня 2010.
  40. Stonewall, Mayor of London Launch Anti-Homophobic Bullying DVD. Uk gay news. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 21 серпня 2011.
  41. Information for Schools on Homophobic Bullying. www.antibullying.net.
  42. CBS employees join the It Gets Better Project. CNET. Процитовано 21 серпня 2011.
  43. Adam Lambert Revamps 'Aftermath' for The Trevor Project. MTV. Процитовано 21 серпня 2011.
  44. Dan Savage: For Gay Teens, Life 'Gets Better'. NPR. Процитовано 21 серпня 2011.
  45. Gay Rights Organization Egale Canada Applauds Decision On Dire Straits Song. City news. Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 21 серпня 2011.
  46. Grupo Gay da Bahia - GGB. www.ggb.org.br.
  47. Grupo Gay da Bahia "premia" Dilma como inimiga número 1 dos homossexuais. Repórter Alagoas (порт.). 9 березня 2012. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 25 липня 2017.
  48. kit anti-homofobia: grupo Gay da Bahia dá troféu de "inimiga da causa" a presidente Dilma Rousseff. TV Recôncavo (порт.). 3 жовтня 2012. Архів оригіналу за April 4, 2013. Процитовано 25 липня 2017.
  49. Archived copy. Архів оригіналу за March 7, 2013. Процитовано 30 березня 2013.

Подальше читання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.