Латиніна Юлія Леонідівна

Народилася в сім'ї поета Леоніда Латиніна. У 1988 році закінчила Літературний інститут імені М.Горького Союзу письменників СРСР з червоним дипломом та вступила до аспірантури цього ж інституту на романо-германське відділення. У тому ж 1988 році стажувалася в Лувенському католицькому університеті (Бельгія) за програмою міжнародного студентського обміну.

У січні 1993 року захистила в Інституті світової літератури кандидатську дисертацію, присвячену типам антиутопічному дискурсу. Тема дисертації: «Літературні витоки антиутопіченого жанру»[9]. У 1993 році пройшла стажування в Кінгс-коледжі в Лондоні^{[джерело?]}, займаючись економікою європейського середньовіччя.

У 1994 році Юлія Латиніна пише роман в новому для себе жанрі сучасного детективу «Бомба для банкіра», який публікує під псевдонімом Євген Климович (1995р). Пізніше детективи, видані під псевдонімом, були перевидані під власним ім'ям.

Займатися журналістикою почала з 1995 року, прийшовши працювати в газету «Сьогодні» економічним оглядачем. Працювала в газетах «Сьогодні» (1996), «Ізвєстія» (1996—1997), в журналі «Експерт» (1997—1998), в щомісячнику «Цілком таємно» (1999—2000), «Щотижневому журналі» (2003—2004).

Була авторкою і ведучою програми «Рубльова зона» на каналі НТВ (2000—2001), співведучою програми «Інший час» на каналі ОРТ (2001—2002), авторкою програми «Є думка» на каналі ТВС (2002—2003), авторкою рубрики «Своїми словами» в передачі «Тиждень» на каналі Ren-TV (2003—2004).

З 2001 року є оглядачкою «Нової газети», з 2003 — авторка програми «Код доступу» на радіостанції «Ехо Москви» і телеканалі RTVi, колумніст електронних видань «Щоденний журнал» (з 2005 р) і «Газета.Ru».

Андрій Піонтковський вважає, що Латиніна, орієнтуючись на більш освічену аудіторію, ніж пересічний російський обиватель, навмисне підтасовує визначення та пересмикує висновки:

Дівчина виконує відповідальну патріотичну місію, рятуючи залишки репутації режиму і особисто Путіна. Працює з інтелігенцією, з інформованою частиною суспільства. Вона не заперечує всім відомі обставини ганебного провалу ФСБ в Рязані[10], більше того вона обурюється ними, вимагає звільнень, гласного суду. Але в кінцівці (а запам'ятовується завжди саме кінцівка), завоювавши довіру читача, майже непомітно пересмикує карту. Перекваліфікує злочин ФСБ з тероризму в невиразне окозамилювання, що переходить у тероризм. Віртуозна робота. [11]

Відомий американський історик і публіцист Юрій Фельштинський звинувачує Ю. Латиніну у «відвертому циничному хамстві по формі та змісту». За Фельштинським, Латиніна влаштувала на «Ехі Москви» «дискусію» з приводу змісту книги Фельштинського і Олесандра Литвиненка «ФСБ підриває Росію». В той же час самому автору — Ю. Фельштинському не було надано слово або можливість відповісти на критику. Його листи до редакції радіостанції не були оприлюднені, сама Латиніна звернення Фельштинського ігнорувала, а його книгу, що перекладена 20-ма мовами світу та видана в багатьох країнах але заборонена в Росії, вона назвала такою, що «валяється у мережі»[12].

У програмі «Код доступа» на радіо «Ехо Москви» від 1 серпня 2015 Латиніна висловила таку характеристику Україні та української мови:

Проблема, існуюча зараз ситуація в історії України та Росії, була закладена більшовиками, які в пошуках підтримки віддали Україні частину Російської імперії, які штучно підтримували українську мову …

… Якби не більшовики, то до кінця XX століття Україна, ну, мала б приблизно те ж саме, що Шотландія. Тобто навіть Шотландія може відокремитися від Англії, але вона як і раніше говорить англійською. Навіть Ірландія говорить англійською. На початку XX століття українська мова була б в Україні, ну, приблизно така же, як зараз бретонська у Франції. Це мова частини неосвіченого населення. Тому коли в 1991 році розвалився Радянський Союз, то утворилася штучна держава не в поганому сенсі цього слова, а в тому, що якби ця держава була при більшовиках нарізана іншим чином, то ми розуміємо, що вона розпалося б іншим способом.

І почалася проблема у цієї держави українізації, коли підлегла і, загалом-то, нехай пробачать мене мої українські друзі, не так культурно розвинена мова, як мова російська.[13]

Це висловлювання визвало жваві відгуки та дискусію у мережі, наприклад в ЖЖ видного російського економіста, державного та суспільного діяча Андрія Ілларіонова[14]. Фраза про те, що російська влада начебто «віддала Україні частину російської території» — майже дослівно повторює відому тезу Путіна, промовляєму ним на різні лади, починаючи з 2008 року, що «Україна — це штучне державне утворення» і «Росія подарувала Україні Крим та Східну Україну»[15].

• Лауреатка премії імені Олександра ІІ «За великий особистий внесок у відстоювання економічної свободи в Росії» (1998),
• Російський біографічний інститут удостоїв Юлію Латиніну звання «Людина року» «за успіхи в економічній журналістиці» (1999),
• Лауреатка Премії імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи» (2004),
• Лауреатка міжнародної журналістської премії ім. Марії Грації Кутулі (2007),
• Лауреатка премії «Захисник свободи» (2008).

Після підпалу свого автомобіля невідомими вирішила покинути Росію. Свій від'їзд Латиніна прокоментував по Skype в ефірі власної програми на радіостанції «Ехо Москви». За її словами, вона разом з батьками знаходиться за кордоном. Журналістка повідомила про те, що не шкодує про зіпсоване майно, але налякана готовністю паліїв до людських жертв.[16]

• Офіційний сайт
• Зустріч з Юлією Латиніною. МДІМВ
• ЛАТИНІНА: РОСІЯ НЕ ГОТОВА ДО МАСШТАБНОЇ ВІЙНИ У ЄВРОПІ
• Юлія Латиніна: Меня за яйца не повесят
• Юлія Латиніна в довіднику «Русская литература сегодня».
• Інтерв'ю Юлії Латиніної для сайту «Daily Talking»
• Латынина: западные лидеры оказались таким же оружием, как журналисты Life News и такими же марионетками, как сепаратисты