Ла-Ріоха (провінція Аргентини)

Ла-Ріо́ха (ісп. La Rioja) — провінція Аргентини, розташована на північному заході країни. Межує з провінціями Сан-Хуан, Сан-Луїс, Кордова і Катамарка, на заході межує з Чилі. Столиця провінції — місто Ла-Ріоха.

Ла-Ріоха
  Провінція  

La Rioja

Герб провінції Ла-Ріоха Прапор провінції Ла-Ріоха
Столиця Ла-Ріоха
Країна  Аргентина
Межує з: сусідні адмінодиниці
Сан-Хуан, Сан-Луїс, Кордова, Катамарка, III Регіон Атакама ?
Департаментів 18
Офіційна мова Іспанська
Населення (2010)
 - повне 331 847[1] (21-ша)
 - густота 3,7 (20-та)
Етнікон Riojano
Площа
 - повна 89 680 км² (14-та)
Висота
 - максимальна 6795 м
(Монте-Піссіс)
Часовий пояс UTC-3
ВВП 2,05 млрд дол. США
ІРЛП 0,817 (2010)[2]
Дата заснування 1853
Губернатор Серхіо Касас (PJ)
Вебсайт larioja.gov.ar
Код ISO 3166-2 AR-F
Провінція Ла-Ріоха на мапі Аргентини
Провінція Ла-Ріоха на мапі Аргентини
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ла-Ріоха

Історія

Предмети культури Агвада провінції Ла-Ріоха
Факундо Кірога

До приходу іспанців територія, де зараз знаходиться провінція Ла-Ріоха, була заселена індіанцями-діагітами. Перші людські поселення тут датуються 7000 р. до н.е.

Під владою Іспанії Ла-Ріоха згідно з указом Карла V спочатку входила до складу Чилі. Після створення віце-королівства Перу 1 березня 1543 року вона відійшла під його юрисдикцію.

Першим європейцем, що побував у цих місцях, був Хуан Ньєс де Прадо 1553 року. 20 травня 1591 року Хуан Рамірес де Веласко заснував тут перше місто під назвою Тодос-лос-Сантос-де-ла-Нуева-Ріоха як оплот у боротьбі проти місцевих індіанців.

1595 і 1630 року у Ла-Ріосі відбувалися великі повстання індіанців, які були придушені колонізаторами. Війни з індіанцями тривали до 1667 року.

1776 року Ла-Ріоха у складі губернаторства Тукуман увійшла до складу новоствореного віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. 5 серпня 1783 року Ла-Ріоха королівським указом була віднесена до інтендантства Кордова-де-Тукуман.

1813 року, після Травневої революції було створено інтендантство Куйо, до якого увійшла частина території колишньої Кордови-де-Тукуману, але Ла-Ріоха залишалася під юрисдикцією Кордови. 1814 року Ла-Ріоха оголосила про свою автономію, але 15 грудня 1817 року її повернули під владу Кордови. 1820 року Ла-Ріоха остаточно стала автономною провінцією.

У 1830—1840-х роках у провінції вирувала громадянська війна. Верховна влада знаходилася у руках каудільйо Факундо Кіроги, Хуана де Росаса та інших. 1853 року провінція увійшла до складу Аргентинської конфедерації, але навіть після цього каудільйо виявляли спротив до 1868 року. Часи каудільйо були застійними для Ла-Ріохи — наприклад, на всю провінцію нараховувалося лише три школи.

Першу конституцію провінції було прийнято 1855 року, у 1866, 1986, 1998 і 2002 роках до неї вносилися зміни.

3 лютого 1881 року були законодавчо встановлені кордони між провінціями Ла-Ріоха і Сан-Луїс.

1972 року було засновано Провінційний університет Ла-Ріохи.

Географія

Каньйон Ріо-Міранда
Долина Уако

Рельєф Ла-Ріохи горбистий, більшість провінції займають Пампінські гори. На півдні висоти нижчі, на заході біля кордону з Чилі знаходяться відроги Анд. Найвища точка провінції гора Серро-Бонете (6759 м).

Клімат Ла-Ріохи напіварідний. Середня річна кількість опадів не перевищує 200 мм.

Через посушливий клімат провінції сільське господарство сильно залежить від місцевих річок. Річки Ла-Ріохи маловодні і характеризуються значними коливаннями рівня води. Найважливішими з них є Санагаста, Абаукан, Вінчіна і Десагвадеро.

Економіка

Національний парк Талампая

У 1980-х роках у провінції Ла-Ріоха було засновано велику кількість ткацьких, пакувальних, іграшкових, фармацевтичних фабрик і заводів електротоварів. Після зміни уряду і згортання політики сприяння промисловості більшість з цих фабрик закрилися.

Основою економіки Ла-Ріохи зараз є виноградарство[3]. Менше значення мають вирощування горіхів, маслин, жожоби, фруктів і городини. У скотарстві переважає вирощування великої рогатої худоби і кіз.

Основними галузями промисловості є харчова (виноробство, виробництво олії) і шкіряно-взуттєва.

Останніми роками набуває значення туризм, особливо до національного парку Талампая, внесеного до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Освіта

Освіта у провінції Ла-Ріоха (2009)[4]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні23814 248979
 - державні21512 208789
 - приватні232 040190
 Початкові38044 7083 711
 - державні36040 5513 387
 - приватні204 157324
 Середні31435 2341 294
 - державні29430 6491 156
 - приватні204 585138
 Вищі[5]386 250283
 - державні335 931263
 - приватні531920

Адміністративно-територіальний поділ

Ла-Ріоха поділяється на 18 департаментів і муніципалітетів. На відміну від більшості провінцій Аргентини, департаменти і муніципалітети Ла-Ріохи це адміністративно-територіальні одиниці одного рівня.

Муніципалітет/ДепартаментАдміністративний центрРік створенняНаселення (2010)[6]!! Площа (км²)Мапа
АраукоАймоґаста15.3671.992
Кастро-БарросАмінґа4.2351.420
ЧамікальЧамікаль188613.3285.549
ЧілесітоЧілесіто49.5804.846
Коронель-Феліпе-ВарелаВілья-Уньйон9.7259.184
ФаматінаФаматіна5.8456.371
Хенераль-Анхель-Вісенте-ПеньялосаТама3.0743.106
Хенераль-БельґраноОльта7.4022.556
Хенераль-Хуан-Факундо-КіроґаМалансан4.0962.585
Хенераль-ЛамадрідВілья-Кастельї18881.7126.179
Хенераль-ОкампоВілья-Санта-Ріта-де-Катуна7.1392.135
Хенераль-Сан-МартінУлапес16974.5825.034
ІндепенденсьяПаткіа18642.4277.120
СтоличнйЛа-Ріоха180.21913.638
Росаріо-Вера-ПеньялосаЧепес188614.1866.114
Сан-Блас-де-лос-СаусесСан-Блас3.8931.590
СанаґастаВілья-Санаґаста2.3302.165
ВінчінаВілья-Сан-Хосе-де-Вінчіна2.70710.334

Посилання

Примітки

  1. http://www.censo2010.indec.gov.ar/preliminares/cuadro_totalpais.asp
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 січня 2011. Процитовано 5 січня 2011.
  3. http://www.lanacion.com.ar/nota.asp?nota_id=414849
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 20 квітня 2011.
  5. без урахування університетів
  6. INDEC (2010). Перепис 2010. Результати по провінції Ла-Ріоха (HTML). Архів оригіналу за 25-06-2013. Процитовано 13-01-2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.