Левицький Орест Іванович

Орест Іванович Левицький
	Орест Левицький в 1860-ті роки життя Орест Левицький в 1860-ті роки життя
Народився	13 (25) грудня 1848; Маячка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	9 травня 1922 (73 роки); Драбів, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Українська СРР
Місце проживання	Україна
Країна	УНР → Українська СРР
Підданство	Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	історик
Alma mater	Київський університет
Галузь	історія
Заклад	Українська академія наук
Ступінь	академік
Науковий керівник	Антонович Володимир
Членство	НАН України
Нагороди	Орден Святого Володимира 4 ступеня 4-го ст.
	Роботи у Вікіджерелах

Леви́цький О́рест Іва́нович (псевдонім Маяченець; 13 [25] грудня 1848(18481225), село Маячка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 9 травня 1922, с. Драбів, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, УСРР) — український історик, етнограф, письменник. Підтримував контакти з Науковим товариством імені Шевченка у Львові, дійсним членом якого став у 1910 (1911) р. Був також членом Київської громади, дійсним членом-співробітником Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1876), дійсним членом (1878), членом ради (1885—1902) та заступником голови (1902—1905) Історичного товариства Нестора-літописця, дійсним членом Київського юридичного товариства (відділ звичаєвого права; від 1881 р.) і членом Українського наукового товариства в Києві (1907—1914), почесним членом Полтавської губернської вченої архівної комісії (1906) та Полтавського церковно-історико-археологічного комітету (1906), членом Київського товариства старожитностей і мистецтв; почесний член Братства імені князів Острозьких[1], академік УАН (з 1918 року). В 1919–1921 та у 1922 роках — Президент Української (Всеукраїнської) академії наук (УАН, ВУАН)

Біографія

Народився в родині священика в селі Маячка Полтавської губернії (нині — у Новосанжарському районі Полтавської області). Батько походив з козацько-старшинського роду Носів-Левицьких. В 1857–1859 роках навчався в початковій приватній школі, у 1859–1869 роках — у Полтавському духовному училищі й семінарії

З 1870 року навчався на юридичному, згодом перевівся на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету Св. Володимира, учень Володимира Антоновича. Закінчив університет 1874 року, дипломна праця — «Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине XVII века».

З 1874 по 1921 рік займав посаду відповідального секретаря Тимчасової комісії з розбору давніх актів у Києві, був її першим історіографом. Водночас працював (до 1906, за іншими джерелами — 1909 року) викладачем російської мови і письменства в 4-й Київській гімназії та викладачем географії в музичному училищі (1876–1877 роки), а також помічником завідувача Центрального архіву в Києві (1879–1887). Співробітник журналу «Кіевская старина».

Працював діловодом управління Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора та від 1913 року був першим секретарем Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва[2][3].

Після революційних подій 1917 року очолював громадські і державні комісії з питань української правничої термінології. Від 1918 року був членом Комітету для охорони пам'яток історії та мистецтва.

У листопаді 1918 року включений до складу перших фундаторів (академіків) Українській академії наук.

У лютому 1919 року брав участь у роботі зборів міської колегії Київського виконкому, що підготувала перейменування вулиць Києва[4][5][6][7].

Від грудня 1919 року — в. о. Голови-Президента УАН—ВУАН. Від 1921 року — голова правничого товариства при ВУАН. У березні 1922 року став Президентом ВУАН.

Загалом написав більше 200 наукових праць з правознавства й історії України XVI—XVIII століть. Автор багатьох історичних оповідань, повісті «Ганна Монтовт»[8] на матеріалах актових книг і судових документів Волині та Гетьманщини XVI—XVIII століть, розвідки «Сім'я та побут українців у XVI ст.»[9].

Власний архів, колекцію історичних документів та бібліотеку вчений 1921 року передав до ВУАН. Нині вони зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (особовий архів вченого загалом містить 162 одиниці зберігання).

Помер у селі Драбів, нині в Драбівському районі Черкаської області; похований у с. Митлашівка поблизу Драбова.

Нагороди

Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1886).

Ушанування пам'яті

У Полтаві існує вулиця Ореста Левицького.

25 грудня 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам'ятна дата — 170 років з дня народження Ореста Левицького (1848–1922), історика, археографа, архівіста, етнографа, літературознавця, письменника, академіка Української академії наук.[10]

Доробок[11]

Статті

Левицький О. Черты семейнаго бытавъ Юго-Западной Руси въ XVI-XVII вв. // Архивъ Югозападной Россіи. — Кіевъ, 1909. — Ч. 8, т. 3: Акты о брачномъ праве и семейномъ быте въ Югозападной Руси въ ХV—XVІІ вв.
- переклад українською: Про шлюб на Русі-Україні в XVI — XVII столітті // Зоря. 1885. № 13 — 18. Інше видання в: На переломі: друга половина XV — перша половина XVI ст. — К. : Україна, 1994.
Левицький О. Богданъ Хмельницкій и неблагодарная исторія / Ив. Луговой // Кіевская старина. — Кіевъ, 1888. — Кн. 11. — С. 395—400.

Праці

Очерки народной жизни въ Малороссіи во второй половинѣ XVII ст. / Ор. Левицкий. — Кіевъ, 1902. — 313 с.[12]
- український переклад: Левицький О. І. По судах Гетьманщини: нариси народного життя Гетьманщини 2-ї половини XVII віку / передм., ред. і пер. М. Горбаня. – Харків: Рух, 1930. – 252 с.

Художні твори

Ганна Монтовт: історичне оповіданнє з життя волинського панства ХVІ ст. / Орест Левицький // Літературно-науковий вістник. — Київ, 1911. — Т. 53, кн. 2. — С. 250—274 ; кн. 3. — С. 454—488.[13]
Волинські оповідання. Виданнє Т-ва прихильників укр. літ., науки і штуки; [К.]: Друк. 1-ої Київ. Друк. Спілки], 1914. — 214 с.
Єзуїтська преподобниця (історичне оповіданнє) // Літературно-науковий вістник. — Київ, 1913. — Т. 64, кн. 11. — С. 195—215 ; кн. 12. — С. 397—413.
- передрук: Єзуїтська преподобниця. Вінніпег, Українська Видавнича Спілка в Канаді, 1920-ті.

Примітки

Манько М. Президент Академії наук – почесний член Братства імені князів Острозьких // Замкова гора. – 2017. – № 51/23 груд./. – С. 8.
Комарова И. И., 151. Киевское общество охраны памятников старины и искусства / Справочник научных обществ России (рос.)
Федорова Л. Д., Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва // Інститут історії України Національної академії наук України
Переименование улиц // Киевский Коммунист. — 1919. — № 21 (29). — 18 февраля. — С. 4. (рос.)
Совещание по вопросу о переименовании киевских улиц // Киевский Коммунист. — 1919. — № 24 (32). — 21 февраля. — С. 3. (рос.)
Новые названия улиц // Киевский Коммунист. — 1919. — № 27 (35). — 25 февраля. — С. 4. (рос.)
Перейменуванння вулиць у Киіві // Життя Поділля. — 1919. — № 68. — 10 березоля. — С. 3.
Левицький, 1994, с. 96–151..
Левицький, 1994, с. 190–255..
Постанова Верховної Ради України від 08.02.2018 р. № 2287-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році»
Повну бібліографію див. за посиланням
Також праця друкувалася у журналі «Кіевская старина» протягом 1901-го року.
Передрук: Левицький О. І. Ганна Монтовт: Історична повість // На переломі: друга половина XV — перша половина XVI ст. / [упоряд. і передм. О. Русиної]. — К. : Україна, 1994. — 352 c. — ISBN 5-319-01070-2.

Література

Герасименко Н. О. Левицький Орест Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 90. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Усенко І. Б. Левицький Орест Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Левицький О. І. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 464. — ISBN 966-7492-03-6.
Черкащина: Універсальна енциклопедія. Документально-публіцистичне, наукове фотоілюстроване історичне видання / В. Жадько ; ред. О. Лук'янчук. — К. : Експрес-Поліграф, 2010. — С. 515. — ISBN 978-966-8567-14-8.
Жадько В. О. Микола Аркас. Твори у 2-х т. — Т. 1. — К., 2008. — С. 300–528.
Левицький Орест Іванович (біографія) // История Полтавы.
Левицький Орест Іванович / Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник. — К. : Інститут історії України НАН України, 2004. — Вип. 2, ч. 2. — С. 114–116.
Москвич Л. Г. Творчий шлях О.І.Левицького // Історіографічні дослідження в Українській РСР. — 1971 р., т. 4, с. 63 – 76.
О. І. Левицький — президент Української Академії наук // Український історичний журнал. — 1989. — № 5 (338). — травень. — С. 79–102.
Сарбей В. Г. Академік УАН Орест Іванович Левицький (1848–1922 рр.): Життєпис, бібліографія його праць і праць про нього / Наук. ред., акад. В. А. Смолій. — К. : Інститут історії НАН України, 1998. — 150 c.
Шевельов Ю. Орест Левицький // Нова Україна. — 1942. — Ч. 103 (15 травня). — С. 3. (передрук у вид. Шевельов Ю. Дорогою відрадянщення. — Харків, 2014. — С. 71–73).
Левицький Орест Іванович // в книзі: Наукове товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873 — 1940): Історично-філософська секція: дійсні члени: бібліогр. покажчик / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. осередок НТШ ; уклад. Л. Оленич ; автор вступ. ст. М. Андрейчин; кер. проекту й наук. ред. В. Вітенко; ред. О. Раскіна. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2017. — 272 с. — С. 130 і далі.
Левицький О. І. // в книзі: Президенти Академії наук України за 100 років її існування: Науковоорганізаційний внесок в прогресс фундаментальної науки / В.М. Гамалія, Ю.К. Дупленко, В.І. Онопрієнко, С.П. Руда, В.С. Савчук; за ред. В.І. Онопрієнка; НАН України; ДУ «Ін-т дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва». – Київ: ДП «Інф.-аналіт. агентство», 2018. – 214 с.

Посилання

Левицький Орест // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 816. — 1000 екз.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Манько М. Президент Академії наук – почесний член Братства імені князів Острозьких // Замкова гора. – 2017. – № 51/23 груд./. – С. 8.

[2] Комарова И. И., 151. Киевское общество охраны памятников старины и искусства / Справочник научных обществ России (рос.)

[3] Федорова Л. Д., Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва // Інститут історії України Національної академії наук України

[4] Переименование улиц // Киевский Коммунист. — 1919. — № 21 (29). — 18 февраля. — С. 4. (рос.)

[5] Совещание по вопросу о переименовании киевских улиц // Киевский Коммунист. — 1919. — № 24 (32). — 21 февраля. — С. 3. (рос.)

[6] Новые названия улиц // Киевский Коммунист. — 1919. — № 27 (35). — 25 февраля. — С. 4. (рос.)

[7] Перейменуванння вулиць у Киіві // Життя Поділля. — 1919. — № 68. — 10 березоля. — С. 3.

[FOOTNOTEЛевицький199496–151.-8] Левицький, 1994, с. 96–151..

[FOOTNOTEЛевицький1994190–255.-9] Левицький, 1994, с. 190–255..

[10] Постанова Верховної Ради України від 08.02.2018 р. № 2287-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році»

[11] Повну бібліографію див. за посиланням

[12] Також праця друкувалася у журналі «Кіевская старина» протягом 1901-го року.

[13] Передрук: Левицький О. І. Ганна Монтовт: Історична повість // На переломі: друга половина XV — перша половина XVI ст. / [упоряд. і передм. О. Русиної]. — К. : Україна, 1994. — 352 c. — ISBN 5-319-01070-2.