Левчин Рафаель Залманович

Рафаель Левчин
Левчин Рафаель Залманович
Ім'я при народженні Левчин Рафаель Залманович
Народився 27 вересня 1946(1946-09-27)
Джанкой, СРСР
Помер 7 серпня 2013(2013-08-07) (66 років)
Чікаго ,США
Громадянство

СРСР (1946-1970), УРСР (1970-1991),


США (1991-2013)
Національність єврей
Діяльність поет, драматург, прозаїк, перекладач, есеїст, художник, актор
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська,
Роки активності з 1975
Напрямок метареалізм
Жанр колаж, графіка, кераміка
Діти Макс Левчин

Рафае́ль За́лманович Ле́вчин — (рос. Левчин Рафаель Залманович; 27 вересня 1946, Джанкой, СРСР — 7 серпня 2013, Чикаго, Іллінойс, США) — радянський і американський російськомовний поет, драматург, прозаїк, перекладач, есеїст, художник, актор України і Росії. Представник метареалізму і зорової поезії, майстер колажу і фотомонтажу. Батько веб-розробника й мільярдера Максиміліана Левчина.

Життєпис
Р.Левчин. Кентавр-Алеф, 2012
Р.Левчин. Сторінка з книги "Маски й лабирінти", 2007
Р.Левчин. Кераміка KWANZAA з серії Lovers and demons, 2009
Р.Левчин. Колаж «Ми» з серії «Маски й лабирінти», 2006
Р.Левчин. «Голова» з серії «Маски й лабирінти», 2009

Народився 27 вересня 1946 року в м. Джанкой (АР Крим). Батько був головою колгоспу, мати — вчителькою в середній школі. Своє ім'я він отримав від мами, яка назвала сина на честь великого італійського художника Рафаеля Санті. Справжнє повне ім'я, як стверджував поет, Рафаель Залманович Левчин де Олівейра: «Що до прізвища« Левчин», то корінь «лев» означає, що я — далекий нащадок левітів. Ну і, нарешті, де Олівейра: згідно сімейним легендам, ми - нащадки португальських євреїв, які втекли від інквізиції.»[1]У побуті мав і’мя Раф.

У 1965-1969 роках навчався на хімічному факультеті Ленінградського інституту текстильної і легкої промисловості (ЛІТЛП), де познайомився зі своєю дружиною Ельвіною Зельцман, що стала згодом і співавтором багатьох його творів. Р. Левчин з дружиною разом займалися видавничою діяльністю, перекладами художньої літератури, мультимедійними перформансами.

У 1970-1991 роках жив у Києві. Закінчив Літературний інститут імені О. М. Горького (1977-1983). Після закінчення інституту повернувся з Москви до Києва, де почав брати участь у багатьох неформальних творчих групах: "Літтеррористів", "Чен-Дзю (організаторів подружжя Ченцових та Дзюби); в театрі-студії "Театральний Клуб ", в Театрі-на-Подолі," Глоссолалії " Юрія Зморовича та ін.[2]

Як поет перебував в групі літераторів, які створили Метареалізм - течію в поезії кінця 70-х-початку 90-х рр. XX століття, що означає «метафізичний реалізм», а також «метафоричний реалізм». Серед учасників Юрій Арабов, Аркадій Драгомощенко, Іван Жданов, Костянтин Кедров, Рафаель Левчин, Олексій Парщиков, Сергій Соловйов та ін.

У 1975 році відбулася його перша публікація - фантастичне оповідання «По спіралі» в журналі «Знання - сила», після чого почав активно займатися творчістю. Був членом Клубу київських любителів фантастики (КЛФ) «Світовид», «Перевал» і «Зоряний шлях», у якому на початку 1990-х випускався фен-зін англійською мовою «Chernobylization». Потім став керівником гуртка любителів фантастики при Київському палаці піонерів, захопив цим жанром і своїх синів.

Особливу популярність Левчин здобув як перекладач - з польської, словацької, німецької, англійської, еритрейської, але в першу чергу з української мови. Відомі переклади роману Тараса Прохаська «Непрості», який став подією 2009 року [3]; Валерія Шевчука;[4], поезії Анатоля Степаненко.[5]

Вів листування і зустрічався з поетом Йосипом Бродським. Спілкувався з колом київського андеграундного художника Вудона Баклицького, навчаючись у нього кераміці.[6]

Як художник входив до групи «39.2°» (1988), серед яких Юрій Вакуленко, Володимир Архипов, Костянтин Самойленко , Олександр Кузнецов і Рафаель Левчин (не постійно).[7] Ця група входила до об'єднання «Біла ворона» (1988-1989), що влаштувало велику неофіційну виставку в київському кінотеатрі «Зоряний» разом з митцями Анатолем Степаненко , Василем і Тамарою Гайчуками, Вірою Вайсберг, Оленою Голуб, Валентином Поліщуком, Валерієм Гурським та ін.[8] Вони представляли нове українське мистецтво за кордоном — в Польщі, Італії Німеччині та ін.

У 1991 році Р.Левчин разом із сім'єю переїхав до Чикаго, жив в Еванстоні і Скокі (Іллінойс) .

Учасник різних міжнародних проектів, в тому числі «Агасфер» (Москва, 1991), «Театр слова» (Кенігсберг, 1995), EyeRhymes (Едмонтон, 1997), GeZelle (Брюгге, 1999). З 2000 року багато публікувався в Інтернеті.

Помер Р. Левчин в Еванстоні, передмісті Чикаго, увечері 7 серпня 2013 року після тяжкої швидкоплинної хвороби. У нього залишилися дружина і двоє дітей.

Вибрані твори

Романи (на рос.)

1988 - Сутінки зрадників (у співавт. з А. Тамразовим)

2009 - Стіни У (у співавт. з Ю. Проскуряковим)

Збірники віршів та оповідань (на рос.)

1990 – Їжатнік

1996 – ВОДАогонь, авторське оформлення .СПб.

2001 - Частинки незліченний «я» ( спільний збірник з О. Очеретянським)

2002 - Ludus Danielis

2006 – Вибране. К.

2006 - Остаточний текст та інші ідилії (у співавторстві з Максом Левчиним, Олександром Черновим та ін.) К.

2010- Батьки підземелля (п’єса з елементом візуальної поезії у співавт. з А. Курковим.[9].

Мав чимало публікацій в журналах та альманахах «Три крапки», «Нове Коло», «Чернетка», «Ойкумена», «Ми Прийшли!», «Зірка Сходу», «Стільники», «Стетоскоп», «Коментарі», KTO ZDES ' , «Слово письменника» та інші.

Сім'я

Дружина (з 1970 року)  — Ельвіна (Лілія) Пінхасівна Зельцман (н. 1949), однокурсниця Р.Левчина по ЛІТЛП; мультимедійна художниця, фотограф, перекладачка; в США працювала програмістом.[10][11][12]

Її батько — Пінхас Аврумович Зельцман, геофізик, винахідник, науковий співробітник дослідно-конструкторського бюро геофізичного приладобудування Об'єднання «Укргеофізика», автор монографії «Конструювання апаратури для геофізичних досліджень свердловин» (М.: Надра, 1968);[13] мати — Фріма Йосипівна Лукацька, астрофізик, науковий співробітник Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР, автор монографій «Статистичне дослідження блиску неправильних і напівправильних змінних зірок» (Київ: Наукова думка, 1969) і «Зміна блиску і кольору нестаціонарних зірок» (Київ: Наукова думка, 1977).[14][15][16]

Сини — Максиміліан Левчин (н.1974, Київ), відомий веб-розробник та програміст. Він є одним з творців найбільшої в світі системи електронних платежів PayPal і віце-президентом по розробці в компанії «Google». На початок 2021 року Макс Левчин став мільярдером.[17]


Сергій Левчин (н.1979, Київ). перекладач, літературознавець [18].

Примітки
  1. В. Карацупа. Левчин Рафаель Залманович. Сайт «Архів фантастики»
  2. На рос.: Рафаель Левчин. Метареалісти та інші. Журнал «АльтерНація», 2010, №2, стор. 26 [1278170733.pdf]
  3. М.Дзюбенко. Рафаель Левчин. Нащадок Левітів
  4. Валерій Шевчук у перекладах Р.Левчина
  5. Aнатоль Степаненко в перекладах Рафаеля Левчина
  6. Рафаель Левчин. Метареалісти та інші. Журнал «АльтерНація», 2010, №2, стор. 73, 60 [1278170733.pdf]
  7. Олександр Євтушенко . «У вас 39,2? Нормально!»// Молода гвардія.1989, 4 січня
  8. О. Голуб.«Біла ворона»: перезавантаження візій наприкінці 1980-х —у 90-х.// Образотворче мистецтво, 2018, —№2, С. 18-21.
  9. Отцы подземелья. Лаборатория фантастики
  10. Ельвіна Зельцман, Рафаель Левчин «Перехід»
  11. poeziya/Поезія Рафаеля Левчина
  12. Біографія в Лабораторії фантастики
  13. Патенти Пінхаса Аврумовича Зельцмана
  14. (313) .pdf Лукацька, Ф. І., Зельцман, П. А. (1965) Про статистичні параметри випромінювання неправильних і напівправильних змінних зірок. Астрофізика, 1 (3). С. 313-318
  15. Paypal cofounder on the birth of fertility app Glow
  16. Frima Lukatskaya Scholarship in Computer Science. Архів оригіналу за 29 грудня 2015. Процитовано 30 травня 2016.
  17. Киянин Макс Левчин, який створив з Маском PayPal, став мільярдером 14.01.2021
  18. В. Карацупа. Левчин Рафаель Залманович. Сайт «Архів фантастики»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.