Левіт Володимир Семенович

Володимир Левіт народився 22 травня (4 червня) 1883 року в селищі Талалаївка Полтавського повіту Київської губернії.

По закінченні гімназії у 1901 році (м. Прилуки) Володимир вступив на медичний факультет Кенігсберзького університету, який закінчив у 1906 році. В цьому ж році він успішно складає іспити на медичному факультеті Харківського університету (тепер ХНМУ), отримує звання лікаря та відразу починає лікарську практику — спочатку працює роз'їзним лікарем в Ардатовської лікарні Симбірської губернії, а потім хірургом (до 1914 року), виконуючі нескладні хірургічні операції. У 1910 році за ініціативою  Володимира Семеновича при лікарні було відкрито рентгенівський кабінет. [3]

Завдяки науковим відрядженням у Петербург, Москву, в Німеччину і Швейцарію, Володимир Семенович Левіт удосконалив свої знання в шлунково-кишкової хірургії, та накопичивши достатній досвід написав докторську дисертацію на тему: «К вопросу о раке желудка и о паллиативных операциях при нем», яку блискуче захистив у 1914 році в Казанському університеті. Після захищення дисертації він був призначений на посаду завідувача хірургічним відділенням Симбірської (тепер Ульянівська) губернської лікарні[1].

У 1919 році Володимир Левіт обраний приват–доцентом факультетської хірургічної клініки Томського університету.

З 1922 року Володимир Левіт працював в Іркутському державному університеті (ІДУ): приват-доцентом, а потім професором і завідувачем кафедри факультетської хірургічної клініки. З 1922 по 1926 він — декан медичного факультету ІДУ[2].

В 1926 році В. С. Левіт їде до Москви, де був обраний на посаду завідувача кафедрою госпітальної хірургії медичного факультету 2–го Московського університету (в 1930 році перетворено у Другий Московський медичний інститут), яку очолював понад 25 років.

У передвоєнні роки викладав військово–польову хірургію на військовому факультеті Другого Московського медичного інституту.

З початком Великої Вітчизняної війни В. С. Левіт займає посаду головного хірурга Московського військового округу. З 1942 року по 1950 рік — перший заступник головного хірурга РККА, продовжуючи вести викладання на кафедрі госпітальної хірургії. Проводив велику організаційну роботу з хірургічного забезпечення військ, часто виїжджаючи в райони бойових дій[3].

З 10 листопада 1943 року — генерал-майор медичної служби. Після війни — консультант, а з 1950 року — головний хірург Центрального військового шпиталю імені П. В. Мандрика[3].

Помер Володимир Семенович Левіт 29 червня 1961 року в Москві.

Протягом багатьох років Володимир Семенович був головою Московського товариства хірургів, членом Міжнародного товариства хірургів, членом вченої ради МОЗ СРСР.

Був учасником 22-го (1932), 23-го (1935) і 24-го (1938) з'їздів хірургів. У 1935 році був делегатом 10-го Міжнародного з'їзду хірургів в Каїрі.

Член редакційної колегії журналів «Нова хірургія» (1931—1953), «Російська клініка», «Хірургія», «Центральний медичний журнал», редактором хірургічного відділу першого видання Великої медичної енциклопедії, редактором і автором 17-го тому «Вогнепальні поранення і пошкодження кінцівок (суглоби)» праці «Досвід Радянської медицини у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»[2].

• член хірургічного товариства (Копенгаген, 1955);
• голова і почесний член Хірургічного суспільства Москви;
• заступник голови і почесний член Всесоюзного товариства хірургів;
• член вченої ради МОЗ СРСР;
• член районних Рад депутатів трудящих

Під його керівництвом захищено 10 докторських і 23 кандидатських дисертації. Їм написано близько 120 наукових праць, статей та монографій з різних питань хірургії.

• «О зобе в Прибайкалье» (1926);
• «К вопросу о раке желудка и о паллиативных операциях при нем» (дисертація, 1914);
• «Диагностика хирургических заболеваний» (за редакцією В. С. Левіта, 1959);
• «Краткие очерки истории советской хирургии» (монографія, 1960)
• «Некроз поджелудочной железы вызываемый экспериментальной ишемией»;
• «Об  экстирпации  надпочечника при  эпилепсии»;
• «Симпатэктомия или ваготомия при бронхиальной астме» и др[4].

• орден Леніна,
• два ордена Червоного Прапора,
• орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня,
• орден Червоної Зірки
• орден Трудового Червоного Прапора
• багато медалей[3].

1. Андреев А. А., Остроушко А. П. Владимир Семенович Левит — заслуженный деятель науки РСФСР, выдающийся хирург, декан медицинского факультета Иркутского университета. К 135-летию со дня рождения / А. А. Андреев, А. П. Остроушко  // Вестник экспериментальной и клинической хирургии. — 2018. — Том 11, № 2. — С. 151. — Режим доступа: https://vestnik-surgery.com/index.php/journal/article/view/1156/961

2. Косачев И. Д. Левит владимир Семенович — военно-полевой хирург, ученый, педагог, общественный деятель / И. Д. Косачав // Бюллетень Национального научно-исследовательского института общественного здоровья имени Н. А. Семашко. — 2016, № 2. — С. 213—216. — Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/levit-vladimir-semenovich-voenno-polevoy-hirurg-uchenyy-pedagog-obschestvennyy-deyatel/viewer

3. Левит Владимир Семенович // ТубИнформ: электронный научно-практический журнал. — Режим доступу : http://www.tubinform.ru/surg/levit.php

4. Овчиннікова О. С. Левіт Володимир Семенович / О. С. Овчиннікова // Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи: біобібліографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. — Х. : ХНМУ, 2010. — 208 с. — [стор. 111—112]. — Режим доступу : http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/728